Проблема морального становлення особистості належить до кола наукових проблем, які мають давню ґенезу дослідження й не втрачають своєї актуальності впродовж тисячоліть. Виконуючи функцію регулятора соціальних стосунків, вона є однією із домінуючих проблем сучасної державності, і тому має постійний суспільний запит.
Проте, можна відмітити той факт, що останнім часом відбулася інтенсивна примітивізація моральної свідомості. Внаслідок цього у дітей, підлітків та молоді проявляється посилення егоїстичних тенденцій, низький рівень розвитку моральних цінностей і почуттів, спотворення моральної мотивації, спостерігається зростання цинізму, жорстокості, агресивності, частішають прояви небажання та невміння зрозуміти іншого, проявити емпатію, повагу, толерантність. Все це спричиняє у підростаючого покоління кризу духовності та моральності, як однієї із важливих її складових.
Зважаючи на це, одним із найважливіших завдань сучасного суспільства має бути формування морально свідомої та відповідальної особистості. Адже розвиток моральної сфери – вагома основа особистісного розквіту. Люди, котрі не живуть за моральними законами, не дотримуються об’єктивних моральних засад, неодмінно деградують і в інших аспектах.
Проблеми розвитку моральної свідомості особистості висвітлено у багатьох працях із філософії, етики, педагогіки та психології. Окрім того, про актуальність даної проблеми свідчить і низка захищених дисертаційних робіт (Р. Павелків, С. Білозерська, М. Заміщак, І. Сингаївська, А. Зимянського та ін.).
Відмітимо, що завдяки уже виконаним дослідженням простежено чимало важливих ліній морального розвитку особистості, проте реалії сьогодення змушують шукати нові аспекти й розставляти нові акценти у висвітленні питання природи моралі, сутності зовнішніх суспільних вимог та їх гармонійного поєднання із завданнями індивідуального становлення, самореалізації, самоактуалізації, онтогенетичної еволюції розуміння моральних категорій та понять тощо. Питання глибинних психічних, змістових детермінант моральної свідомості все ще залишається відкритим, система теоретико-психологічних понять для опису семантики моральної свідомості недостатньо розроблена як у вітчизняній, так і у зарубіжній психології та потребує свого розв’язання.
Варто зауважити, що серед багатьох науковців побутує думка щодо «принципової невимірюваності свідомості стандартизованими психологічними методиками», тож багато вітчизняних і зарубіжних психологів звертаються саме до психосемантичних аспектів функціонування свідомості.
Психосемантика досліджує структури свідомості через моделювання індивідуальної системи знань і виявлення тих категоріальних її структур, які можуть і не усвідомлюватися (латентні, імпліцитні або приховані) [4]. Загалом, психосемантичні структури власне моральної свідомості особистості залишилися практично поза увагою сучасних психологів.
Отже, основною метою статті виступає теоретичний аналіз проблеми функціонування моральної свідомості особистості (зокрема, аналіз її категоріально-смислових структур).
У сфері психосемантичних досліджень на даний час існують ґрунтовні експериментальні напрацювання – це, насамперед, праці О. Артем’євої, В. Петренка, В. Сєркіна, О. Шмельова та інших.
Як зазначає один із засновників даного напрямку – В. Петренко, психосемантика досліджує різні форми існування значення в індивідуальній свідомості (образи, символи, комунікативні й ритуальні дії, а також словесні поняття). В її завдання входить реконструкція індивідуальної системи значень, крізь призму якої відбувається сприйняття суб’єктом світу, інших людей, самого себе, а також вивчення генезису, будови й функціонування даної системи [3].
При реконструкції категоріальних структур індивідуальної свідомості, що опосередковують сприйняття того чи іншого об'єкта, відбувається моделювання суб'єктивної картини світу (або окремої проблеми) в тому вигляді, у якому вона дана свідомості окремої людини. Цей підхід спрямований на вивчення особистості, а не індивіда. У такому контексті особистість – це індивід, котрий володіє розвиненою, семантично організованою картиною світу, здатністю до рефлексії, а також регулює свою поведінку на основі процесів категоризації, спрямованих на збереження смислової цілісності образу «Я» [1, с. 114].
Як зазначалося вище, однією з найбільш актуальних проблем сьогодення виступає проблема формування моральної свідомості особистості.
Моральна свідомість – це, насамперед, людська свідомість узагалі, з властивими їй внутрішніми механізмами, смисловим та ціннісним змістом; свідомість у стані осмислення й розв'язання суто моральних проблем, споряджена для цього відповідним концептуальним та категоріальним апаратом.
До структури власне моральної свідомості належать:
а) моральні норми («не вбивай», «не вкради», «не кажи неправду», «поважай батьків» та інші) – елементарні форми моральної вимоги; певний взірець поведінки, який відображає усталені потреби людського співжиття та відносин і має обов'язковий характер;
б) моральні принципи (принцип справедливості, працелюбства, гуманізму, патріотизму та ін.) – характеризують цілісну лінію поведінки людини, є складовими її морального характеру;
в) моральні мотиви. Людина може бути обізнана з моральними нормами й мати моральні принципи та, водночас, і «пальцем не ворухнути» для практичного їх втілення у життя. Для цього необхідні мотиви, зацікавленість суб'єкта в певній дії, відповідь на питання «чому», власне, він її вчинив. Моральна вартість вчинку (дії) не завжди відповідає моральній вартості мотиву, що лежить у його основі;
г) ціннісні орієнтації. Мотивація відповідає на питання «чому?», «для чого?» людина діє; ціннісні орієнтації – «заради чого?», чому присвячує свою діяльність. Наявність цінностей у людини формує довгостроковий план поведінки та діяльності. Ставлення до цінностей є свідомим. Моральні цінності – орієнтири для людської свідомості. Обираючи вищі цінності й діючи у відповідності з ними, людина утверджує свідоме ставлення до норм і принципів моралі, духовну цінність і дієвість своїх мотивів, цілісність своєї моральної свідомості.
До категорій моральної свідомості відносять категорії добра, зла, обов'язку, відповідальності, справедливості, гуманності, щастя та інші. Усі категорії моральної свідомості можна поділити на об'єктивні (добро, моральний обов'язок, відповідальність, справедливість) та суб'єктивні (наприклад, щастя) [2].
Найбільш адекватними, на нашу думку, для дослідження моральних ціннісних орієнтацій та категорій моральної свідомості є саме психосемантичні методики. Умовою ефективного використання психосемантичних методик виступає проста і зручна математична модель індивідуальної свідомості – так званий семантичний простір. Семантичний простір – це система ознак, які описують об’єкти деякої дійсності. Різні ознаки можна представити як координатні осі багатовимірного семантичного простору, об’єкти – як точки у цьому просторі, значення ознак цих об’єктів – як координати або проекції точок на осі, а відмінності між об’єктами – як відстані між точками. Таким чином методи експериментальної психосемантики традиційно використовуються для виявлення відносин людей до себе та інших [4]. Зауважимо від себе: і моральних відносин, у тому числі.
Практична значущість вивчення образу моральної людини методами психосемантики полягає у тому, що за допомогою цих методів стає можливим виявлення прихованої, імпліцитної картини внутрішнього світу суб'єкта, його індивідуального світосприймання, що включає як свідомі, так і несвідомі аспекти. В результаті можна зробити загальний висновок: механізми формування психологічного сприйняття моральності зумовлені тим, що моральність означає для самої людини, її власного «Я», який сенс особистість вкладає у дане поняття і як використовує його у взаємодії з іншими людьми.
Проведений теоретичний пошук потребує емпіричної своєї перевірки. Перспективи подальших розвідок у даному напрямі вбачаємо в експериментальному дослідженні моральної свідомості особистості методами психосемантики.
Джерела та література
- Дробот О.В. Психосемантична теорія свідомості у вітчизняній психології як основа психосемантичного дослідження // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. – К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2013. – Том. X. – Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. – Вип. 25. – C. 110-120.
- Колтунович Т. А. Етичний кодекс психолога : навч.-метод. посіб. / Т.А. Колтунович. – Чернівці: Рута, 2007. – 232 c.
- Петренко В.Ф. Основы психосемантики / Петренко В.Ф. – [2-е изд., доп.]. – СПб. : Питер, 2005. – 480 с.
- Психосемантичні дослідження. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pro-media.com.ua/uk/services/psihosemantichni-doslidzhennya
