Актуальність дослідження обумовлюється тим, що на сьогодні найскладнішою проблемою сучасної школи є такі негативні прояви як жорстокість, насильство, ворожість між підлітками, агресивність по відношенню до однолітків, прагнення до боротьби один з одним, які щороку зростають. Зміни у суспільстві, які викликали соціальні конфлікти, зростання насильства, поставили цей феномен в центр уваги психологів.
Переважна бiльшicть праць iз досліджуваної проблематики присвячена вивченню різноманітних форм агресивної поведінки дітей та підлітків (О. Б. Бовть, Р.У. Благута, Б. М. Ткач, С. В. Харченко, Л. В. Чаговець). Особлива увага цієї проблеми приділялася в психології (А. Басс, А. Бандура, С. Берковіц, Н. Левітов, К. Лоренц, Д. Майєрс, А. Реан, Е. Фромм та ін.).
Можливість агресивної поведінки визначається багатьма обставинами: установками індивіда, його особистісними рисами характеру, зовнішніми обставинами, впливом інших людей.
А. Бандура звертає увагу на те, що люди, спостерігаючи за поведінкою інших людей, легко опановують агресивну поведінку та стратегію для своїх наступних дій. Якщо батьки, вчителі проявляють агресивність, то і дитина нслідуючи їх, стане агресивною [1].
Л. Божович у своїх працях відмічає, що в основі агресивної поведінки лежать певні мотиви і потреби, які визначають активність особистості. На думку вченої під потребами слід розуміти необхідність дитини в чомусь, яка відображається у формі переживань. У разі коли це не задовольняється, зростає напруження потреби, спрямованість і зміст якої зберігається та визначає оптимум мотивації. Відсутність предмета, можливостей чи перешкод для задоволення потреби викликає додаткове емоційне напруження: страх, гнів, агресію, тривожність[3].
У дослідженнях А. Реана, Я. Коломінського зазначається, що агресивна поведінка є психолого-педагогічною проблемою. На їх думку агресія – це сукупність певних дій, які завдають фізичну, моральну чи матеріальну шкоду іншому обʼєкту, а агресивність – це особистісна якість, особливість, яка виражається у готовності до агресивних дій по відношенні до іншого [4].
Згідно з Л. Берковіцем агресія – це поведінка, спрямована на нанесення образи або пошкоджень іншій людині. Зі значення цього терміну випливає, що агресивна поведінка може проявлятися як у фізичному так і психологічному насильстві. Фізичне насильство до дитини полягає у нанесенні різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Психологічне насильство охоплює дії, спрямовані на ігнорування, відторгнення, ізоляцію дитини, її залякування, а також вплив на характер дитини, підрив почуття власної гідності, соціального і емоційного розвитку. Психологічне насильство викликає емоційну напругу, знижує самооцінку. Психологічне насильство охоплює поняття емоційного насильства. Емоційне насильство – це глузування, прізвиська, необʼєктивність оцінки, висміювання, приниження в присутності інших дітей [2].
Тому фізичне, емоційне, психологічне насильство є самим серьозним проявом і небажаним наслідком агресивної поведінки.
Необхідно зазначити, що підлітковий вік – один з найбільш складних періодів розвитку особистості. Сучасний підліток живе у світі, складному за своїм змістом і тенденціями соціалізації. Це повʼязано з соціальною, економічною, моральною нестабільністю сучасного суспільства, у якому підліток втрачає необхідну орієнтацію в цінностях і ідеалах.
Соціальні потреби підліткового віку повʼязані з процесом формування особистості. Це потреба в соціальній самоіндивідуалізації, самоактуалізації, виборі життєвої стратегії. Проблеми реалізації цих потреб на мікросоціальному рівні повʼязані з соціальним оточенням підлітка. Це сімʼя, школа, однолітки. На більш високому макросоціальному рівні – особливості соціальної ситуації, в якій формується особистість.
Агресивна поведінка визначається впливом сімʼї. Встановлено, що жорстоке поводження з дитиною в сімʼї, підвищують агресивність у стосунках із однолітками, що сприяє розвитку схильності до насильства.
Специфічними особливостями агресивної поведінки у підлітків є їх залежність від групи однолітків та авторитету дорослих. Агресивна поведінка може бути повʼязана з положенням дитини в колі своїх однолітків. Відкидання дитини, низький соціальний статус провокує дитину до застосування агресивних форм поведінки.
Значним травмуючим фактором агресивної поведінки є інформаційні впливи засобів масової інформації. Повідомлення про вбивства, насильство є потужним засобом впливу на поведінку підлітка в реальному світі. Такі повідомлення сприяють ослабленню здатності до самоконтролю за своєю поведінкою, відбувається деформація цінностей, формується байдужість до переживань інших, цинізм, озлобленість, грубість. У їх поведінці переважає фізична агресивність, прагненням до застосування фізичної сили проти тих, хто слабший.
Отже, можна вважати, що проблема агресивної поведінки в підлітковому віці є надзвичайно важливою, оскільки ця вікова група є найбільш активним елементом соціальної структури суспільства. Саме цим зумовлена необхідність поглибленого вивчення даної проблеми.
Джерела та література:
- Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р. Уолтерс. – Москва: Фимита. – 2000. – 512 с.
- Берковиц Л. Агрессия. Причины, последствия, контроль / Л. Берковиц. – Москва: Академия, 2001. – 512 с.
- Божович Л. И. Психология формирования личности / Л. И. Божович. – Москва: Просвещение, 1995. – 290 с.
- Реан А. А. Агрессия и Агрессивность личности / А. А. Реан // Психол. журнал. – 1996. – №5. – С. 3 – 18.
