Традиційно підлітковий вік відносять до критичних періодів онтогенезу. Головним змістом цього етапу є перехід від дитинства до дорослості, що супроводжується низкою значущих особистісних трансформацій. Процес самопізнання є складним і досить суперечливим, самооцінка та рівень домагань – часто неадекватними та нестійкими. Інтенсивне формування Я-образу передбачає загострення потреб у самоствердженні та спілкуванні, переоцінку сформованих раніше переконань, інтеграцію у власну систему цінностей норм підліткового середовища тощо.
Часто у підлітків спостерігається емоційна нестабільність і амбівалентність. Нестійкість емоцій, як правило, зумовлюється невпевненістю щодо правильності вибору форми власної поведінки. Хоча нові почуття уже виникли, але вони ще не набули адекватних способів вираження. Мотивація підлітків характеризується, з одного боку, прагненням до самостійності і самоповаги, а з іншого – вони зіштовхуються з контролем, заборонами і вимогами дорослих. Такий конфлікт часто викликає імпульсивні, нестабільні, інколи важко передбачувані реакції [3, c. 164]. З огляду на вказані особливості закономірним є те, що проблема прояву тривожності саме у підлітковому віці займає важливе місце у колі інтересів науковців.
Окреслена проблематика знаходить відображення у працях вітчизняних і зарубіжних психологів, зокрема, К. Еріксона, У. Моргана, Ю. Пахомова, Ю. Ханіна, Г. Айзенка, Б. Вяткіна, Ч. Спілбергера, Н. Махоні, Е. Соколова, Е. Ейдеміллєра, А. Захарова та багатьох інших.
Тривога – це переживання емоційного дискомфорту, пов`язаного з очікуванням несприятливого розвитку подій, передчуттям потенційної небезпеки. Поняття було введене у психологію З. Фрейдом.
У підлітковому віці тривожність може набути статусу стійкого особистісного утворення. Вона виявляється у Я-концепції дитини, яка часто є суперечливою і, як наслідок, детермінує труднощі у сприйнятті своїх успіхів та невдач.
Найбільш характерними для дітей є внутрішньо особистісні та внутрішньо сімейні конфлікти.
Звертаючись до аналізу внутрішніх конфліктів підліткового віку Д. Ельконін стверджує, що проблеми, які виникають впродовж цього вікового періоду не слід тлумачити спираючись виключно на залежність підлітка від статевого дозрівання. З точки зору вченого, подібні труднощі пояснюються індивідуальними особливостями особистості, що сформувались ще до початку підліткового періоду під впливом ситуації розвитку конкретного індивіда. Науковець вказує на ключове значення того, що цей період характеризується інтенсивним налагодженням взаємостосунків з однолітками та дорослими. Саме від рівня успішності вирішення цього завдання залежить спектр емоційних реакцій дитини [2].
Внутрішній конфлікт, суперечливість прагнень дитини, коли одне її сильне бажання суперечить іншому, одна потреба заважає іншій, є причиною виникнення тривоги. Але щоб сформувалася тривожність як риса особистості, підліток повинен накопичити багаж неуспішних, неадекватних способів подолання стану тривоги [1, c. 42].
Прояви тривожності у підлітків можуть набувати як соматичний, так і поведінковий характер. Соматичні аспекти стосуються змін у роботі внутрішніх органів, системах організму дитини: прискорене серцебиття, нерівне дихання, тремтіння кінцівок, скутість рухів, підвищення тиску, розлади шлунку тощо.
На поведінковому рівні прояви підвищеної тривожності є також різноманітними та непередбачуваними. Вони можуть коливатись від повної апатії і безініціативності до демонстративної жорстокості [1, c. 41].
Джерела виникнення підліткової тривоги, як правило, знаходяться у сфері налагодження взаємостосунків. З одного боку, підліток залежний від батьків (дорослих), з іншого ж, він прагне до незалежності. Однак, ті з них, кому надається повна свобода, відчувають тривогу, оскільки відповідна рольова модель в межах їхньої Я-концепції ще не сформована.
Іншою причиною тривожності часто виступають завищені вимоги до дитини, догматична система виховання, яка не враховує власну активність дитини, її здібності, інтереси та схильності.
Е. Шпрангер, С. Холл, Л. Виготський, А. Бодальов, Д. Фельдштейн та інші дослідники психології підлітків наголошують, що велике значення у цьому віці має спілкування, особливо з ровесниками. Стосунки з товаришами перебувають у центрі життя підлітка і багато в чому визначають решту аспектів його поведінки й діяльності.
Для підлітка важливо не просто бути поряд із ровесниками, а посідати серед них статус, що задовольнятиме його. Для декого це намагання може виражатися через бажання посісти в групі позицію лідера, для іншого – бути визнаним, улюбленим товаришем або непорушним авторитетом у певній справі, але в будь-якому випадку є головним мотивом поведінки школярів у середніх класах. Як свідчать різні дослідження, саме невміння, неможливість досягти такого статусу найчастіше є причиною недисциплінованості, правопорушень, підвищеної конформності [1].
Джерела та література:
- Вереніч Н. Особливості тривожності сучасних підлітків / Н. Вереніч // Психолог. – 2004. – №23-24. – С. 41-42.
- Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды / Эльконин Д. Б.; [под ред. В. В. Давыдова, В. П. Зинченко]. – М. : Педагогика, 1989. – 256 с
- Скрипченко О. В. Вікова та педагогічна психологія / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с
