Постановка проблеми. Проблема комунікативної толерантності буде існувати до тих пір, допоки існує людська взаємодія. Вирішення цього питання є можливим, набуває актуалізації у період винайдення ефективних форм і методів виховання комунікативно-толерантної особистості. Інформаційний розвиток суспільства ставить перед нами нові завдання, зокрема вміння проявляти терпимість та повагу у спілкуванні, які є важливі та необхідні у повсякденному житті. Однією із успішних форм набуття вмінь та навичок особливостей прояву комунікативної толерантності у підлітків є тренінг як інноваційний метод навчання та виховання.
Мета дослідження: теоретичний аналіз проблеми особливостей прояву комунікативної толерантності у підлітковому віці; емпіричне дослідження до та після проведення тренінгу на тему «Комунікативна толерантність як безконфліктна взаємодія у колективі». Вибірку склали учні 9 класу Луцького НВК № 9. У дослідженні взяли участь 33 особи. Вік досліджуваних від 14 до 16 років.
Виклад основного матеріалу. Дослідження вітчизняних психологів (Л. І. Божович, Л. Е. Орбан-Лембрик та ін.) свідчать, що для підлітків характерним є прагнення бути визнаними у колі ровесників і досягти авторитету через комунікативний процес. Повсякденне спілкування актуалізує проблему різноманітних проявів комунікативної толерантності, оскільки одні люди терпимі до оточуючих, інші здатні силою переконання змусити себе не помічати неприємні властивості іншого.
У підлітковому віці участь у спілкуванні визначається внутрішніми та зовнішніми факторами. До внутрішніх факторів належать комунікативні якості особистості: комунікабельність, здатність розуміти іншого, швидко орієнтуватися у ситуації взаємодії з незнайомими людьми тощо. З боку зовнішніх факторів, участь підлітка у спілкуванні визначається його статусом у колективі, бажанням колективу вступати з ним у взаємостосунки, умовами, які створюються дорослими стосовно підлітка тощо. Аналізуючи спілкування підлітків, слід враховувати їхні психофізіологічні особливості, зокрема фізіологічні зміни, потребу в руховій активності, яка часто сприймається дорослими як свідоме порушення дисципліни, що ускладнює взаємостосунки з дорослими [1].
Нами було розроблено програму соціально-психологічного тренінгу. Ми проводили заняття тривалістю 90 хвилин, з урахуванням особливостей вікової категорії підлітків з якими проводився тренінг. Ми ставили за мету ознайомити учасників з особливостями прояву комунікативної толерантності; засвоїти поняття «комунікативна толерантність»; сформувати навички безконфліктної взаємодії; розвинути уміння невербальної передачі інформації; уміння будувати конструктивний діалог
Було підібрано вправи, що мали на меті дати як теоретичні аспекти для засвоєння, так і практичні – для безпосереднього наочного відпрацювання. Першим етапом було знайомство та налагодження контакту з учасниками тренінгу. Для цього було застосовано вправу «Дві правди, одна брехня». Учасники мали змогу краще дізнатися один про одного. Наступним етапом було безпосереднє інформування та набуття учасниками тренінгу нових знань на тему комунікативної толерантності та опанування нових умінь та навичок у цій сфері. Для цього було використано вправу «Асоціативний ряд», де учасники мали змогу висловити свою позицію щодо поняття комунікативної толерантності.
Наступним етапом був поділ учасників тренінгу на групи. Кожна з груп мала завдання, до виконання якого були залучені усі учасники. Для цього було використано вправи «Побачення», «Невербальні етюди», «Передай одним словом емоцію» тощо. Також було використано елементи психогімнастики, зокрема вправа «Потрапити у коло». Обов’язковим під час проведення усього тренінгу був зворотній зв’язок від учасників.
З метою емпіричного дослідження особливостей прояву комунікативної толерантності було використано методики: «Опитувальник комунікативної толерантності» (В.В. Бойко); та експрес-опитувальник «Індекс толерантності» (Г.У.Солдатова, О.А.Кравцова, О.Е.Хухлаєв, Л.А.Шайгерова). Було визначено рівні загальної комунікативної толерантності та індекс толерантності досліджуваних до та після проведення тренінгу.
«Опитувальник комунікативної толерантності» за В.В. Бойком (визначення загальної комунікативної толерантності) дозволив визначити загальний рівень комунікативної толерантності та рівні толерантності за окремими показниками - неприйняття індивідуальності іншого, використання себе як еталона, нетерпимість до особистісного дискомфорту партнера по спілкуванню тощо. Результати за методикою зображено на рис. 1.
Рис.1 Відсотковий розподіл досліджуваних за методикою «Опитувальник комунікативної толерантності» (В.В. Бойко)
Як видно з рис.1 у 21% досліджуваних середній рівень загальної комунікативної толерантності, що свідчить про достатній рівень толерантності у процесі комунікації, а у 79% діагностованих – толерантний рівень ЗКТ, що є характерним для осіб з високим рівнем толерантності у спілкуванні; низького рівня не було виявлено.
Експрес-опитувальник «Індекс толерантності» (Г.У.Солдатова, О.А.Кравцова, О.Е.Хухлаєв, Л.А.Шайгерова) дав змогу здійснити кількісний та якісний аналіз рівня толерантності досліджуваних. Результати висвітлено на рис.2.
Рис.2 Відсотковий розподіл досліджуваних за методикою «Індекс толерантності» (Г.У.Солдатова, О.А.Кравцова, О.Е.Хухлаєв, Л.А.Шайгерова)
Як видно з рис.2 у 64% досліджуваних середній показник толерантності, а у 36% - високий рівень толерантності, що свідчить про висловлення думки прямо й відкрито, уміння просити й відмовляти, уміння приймати відмову; схильність до компромісів; застосовуння емфатичного слухання; орієнтація на особистісну незалежність, власні судження; визнання різноманіття світу, поглядів, життєвих принципів інших людей.
Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що проблема комунікативної толерантності підлітків є дуже актуальною у сучасних умовах. Одним із сприятливих для формування культури спілкування та комунікативної толерантності є підлітковий період. Робота пов’язана з формуванням толерантної свідомості повинна бути багатогранною та інноваційною. Розроблена нами програма спрямована на вдосконалення комунікативно-толерантних умінь та навичок засвідчила свою ефективність. Розгляд проблеми формування рис комунікативної толерантності вказує на її складність та наголошує на значному впливі зовнішніх та внутрішніх факторів, що відображаються у психологічних особливостях. Перспективним вбачаємо подальший пошук та створення оптимальних способів формування комунікативної толерантності у підлітків.
Джерела та література:
- Буйвол М. Позитивне значення толерантності: метод. розробка виховного заходу / М. Буйвол // Психолог. – 2011. – № 7. – С. 17-20.
- Грива О. А. Толерантність в процесі становлення молоді в умовах полікультурного середовища: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філос. наук: спец. 09.00.10 «Філософія освіти» / О. А. Грива. – К., 2008. – 32с.
- Грищенко Т. М. Толерантність - здатність і прагнення до діалогу / Т.М. Грищенко. - [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: // www.ounb.sumy.ua/publish/2008/tolerant.doc
