Постановка проблеми. Сімейне щастя молодих людей бере свій початок з батьківської родини. Саме там формується поняття про те, що має переважати в новоствореній сім’ї – співдружність, стабільність, рівень моральної, психологічної культури чоловіка та жінки. Вплив нашої власної родини посідає найголовніше місце у формуванні сімейних цінностей.
За останні десятиріччя в Україні та світі спостерігається криза сімейних взаємин, що спонукає до осмислення стратегій і тактик родинної культури поколінь, аналізу досвіду минулого у підготовці молоді до сімейного життя.
Протиріччя, які на сьогоднішній час простежуються у взаєминах поколінь, передусім пов’язані з втратою значущості минулого для молодих людей та неможливістю старшого покоління транслювати систему цінностей для наступного покоління.
Зміна систем цінностей особливо стає помітною у виховній функції батьківського покоління. Перебіг соціалізації нового покоління відбувається на фоні зміни ієрархії цінностей, а значить, і дестабілізації виховних орієнтирів в інституті сім’ї. Згідно з теорією поколінь, люди, яким зараз 17-25 років – це представники покоління Мережі, дорослішання яких відбувалося в загальному інформаційному просторі Інтернету в умовах інтенсифікації міжособистісної взаємодії [1].
Саме тому, важливим завданням сучасного цивілізованого світу є формування родинної культури молодого покоління.
Р. П. Федоренко зазначає: «Розвиток батьківства – це єднання вже здійсненого з потенційно можливим через перехід з індивідуального на надіндивідуальний рівень: від Я-батьківства до Ми-батьківства. Перетворення батьківства – це саморозвиток, зміна вектора, кардинальне подолання стилю батьківського виховання, що склався, відповідно до переосмислення батьківських цінностей, зміни соціальної ситуації в період розвитку дитини. Батьківство починає складатися на індивідуальному рівні, де відбувається взаємодія чинників всіх рівнів. Реалізація батьківства на надіндивідуальному рівні тісно пов’язана з категоріями відповідальності, довіри і готовності. Основна ідея формування усвідомленого батьківства у сім’ї полягає у становленні цілісної структури батьківства, встановленні стійких зв’язків між її структурними компонентами» [3].
Становлення батьківства відбувається саме на етапі молодої сім’ї. З початком спільного життя подружжя батьківство починає складатися на індивідуальному рівні, де відбувається взаємодія чинників усіх рівнів. Реалізація батьківства на надіндивідуальному рівні тісно пов’язана з категоріями відповідальності, довіри й готовності [2].
Аналіз останніх досліджень та публікацій. У наукових роботах як вітчизняних, так і зарубіжних вчених (Т. Алексєєнко, О. Безпалько, І. Гребніков, З. Зайцева, М. І. Мушкевич, В. Постовий, Р. П. Федоренко, Р. Овчарова) велика увага приділяється дослідженню сімейних стосунків.
Теоретико-методологічні аспекти дослідження сім’ї та батьківства висвітлили у своїх публікаціях зарубіжні педагоги та соціологи: С. Гудман, Л. Давідофф, Р. Кемпебелл, М. Янг та ін.
В свою чергу, питання родинного виховання дітей в українській традиційній сім’ї розглядали О. Вишневський, В. Постовий, В. Скуратівський, М. Ткач.
Методика дослідження. Метою визначення впливу батьківської сім’ї на формування уявлень молоді про шлюбні стосунки, нами було проведено емпіричне дослідження. Вибірку дослідження склали 80 осіб (40 юнаків та 40 дівчат) – студенти віком від 17 до 22 років, 89% з яких мають повні сім’ї, а 11% проживають у неповній сім’ї. В якості психодіагностичного інструментарію, ми використовували ряд методик, спрямованих на аналіз особистісного і сімейного профілю молодого подружжя, зокрема: опитувальник термінальних цінностей І. Г. Сеніна; методику незакінчених речень; тест-картку оцінки готовності до сімейного життя І. Ф. Юнди та інші.
Аналіз результатів дослідження. Результати проведеного дослідження на виявлення готовності до сімейного життя показали, що молоді люди (від 17 до 22 років) мають достатній рівень готовності до сімейного життя (57%). Рівень задовільної готовності знаходиться на другому місці (29%), незадовільної готовності – на третьому(14%).
Це свідчить про достатню сформованість основних компонентів готовності до сімейного життя, а саме: фізичну готовність, психологічну готовність, соціальну, педагогічну тощо.
Згідно результатів опитувальника термінальних цінностей І. Г. Сеніна, ми визначили, що найбільшої значущості для молоді становлять сімейні цінності (67 % опитуваних), високе матеріальне становище (45 %), особистий престиж (34%).
В сфері сімейного життя, молоді люди найбільше прагнуть духовного задоволення, а саме глибокого взаєморозуміння з усіма членами родини, духовної близькості з ними. Молодь у шлюбі більш за все цінує справжню любов і вважають її головною умовою сімейного добробуту.
Згідно інших результатів опитувальника, сучасна молодь має високі показники за шкалою матеріального становища в сім’ї. Молоді люди вважають, що сімейний добробут полягає, перш за все, у гарній забезпеченості родини.
Результати цього дослідження засвідчили, що характер взаємин молодого подружжя багато в чому відповідає характеру взаємин, які були у батьківській сім’ї.
В процесі анкетування, 65% опитаних оцінили стосунки своїх батьків як благополучні, 38% мріють про те, щоб їх подальше сімейне життя склалось так само, 8% не хотіли, щоб взаємини в їх сім’ях були подібні на батьківські, 33% респондентів оцінили стосунки батьків як неблагополучні, конфліктні.
Аналізуючи відповіді досліджуваних на питання вирішення сімейних конфліктів, було зафіксовано, що більшість молодих людей надають перевагу конструктивному вирішенню проблемних ситуацій, студенти ж з неповних сімей, відповіли, що одразу припинять будь-які стосунки з партнером.
За результатами проведеної методики, ми можемо з впевненістю стверджувати, що сучасна молодь орієнтована на побудову міцної, щасливої сім’ї, але не мають для цього необхідних умінь та навичок, не завжди готові докладати власні зусилля, орієнтуються на допомогу батьків та покладають високі очікування на майбутнього партнера.
Було виявлено цікаву закономірність: існує неусвідомлена тенденція копіювати модель відносин своїх батьків у власній сім’ї.
Висновки та перспективи подальшого дослідження. Результати проведеного емпіричного дослідження продемонстрували, що молодь надає найбільшу значущість інтимно-сексуальній сфері.
В свою чергу, молоді люди покладають високі очікування щодо сфери особистої самоідентифікації з партнером. Важливою складовою щасливих стосунків для опитуваних є спільність інтересів з партнером, одинакові погляди на життя, а також сумісне проведення вільного часу.
В забезпеченні сімейно-побутового комфорту в сім’ї молодь орієнтується на те, що при веденні домашнього господарства цю функцію виконуватиме чоловік.
Щодо батьківсько-виховної сфери, представники молодого покоління виявляють інтерес до особистої участі у виконанні батьківсько-побутових функцій над бажанням передати ці функції своєму партнеру.
В емоційно-психотерапевтичній сфері молодь орієнтується на моральну та емоційну підтримку членів сім’ї, при цьому розподіл емоційно-психотерапевтичних функцій знаходиться на однаковому рівні.
Підсумовуючи вищенаведене, проведений аналіз засвідчив, що більшість молодих людей, а саме студентського віку, мають високий рівень готовності до вступу у шлюб. Батьківські партнерські взаємини, при цьому, мають значний вплив на шлюбні орієнтації молоді.
Практичну цінність досліджень вбачаємо у використанні отриманих результатів практичними психологами під час роботи з подружніми парами та молоддю в цілому.
Джерела та література:
- Вовкобой І. М. Виховне значення сімейних традицій на сучасному етапі розвитку суспільства / І. М. Вовкобой // Вісник СевНТУ: [зб. наук. праць; ред. Є. В. Пашков]. – Севастополь: СевНТУ, 2011. – Вип. 124. - С. 42-46
- Овчарова Р. Родительство как психологический феномен : [учеб. пособие] / Р. Овчарова. - М. : Московский психолого-социальный институт, 2006. - 496 с
- Федоренко Р. П. Психологія сім’ї: навч. Посіб. / Р. П. Федоренко. – Луцьк: Вежа-Друк, 2015. – 364 с.
