Захворювання супроводжували людство з моменту його зародження. Деякі хвороби є незначними та минають швидко, хронічні ж супроводжують людину протягом всього її життя. Не всі люди довіряють своє здоров’я лікарям та рано чи пізно все одно звертаються до них. Проте історія пам’ятає випадки, коли були безсилі навіть найкращі лікарі світу. Далі ми розкажемо про найбільші епідемії в історії людства.
В 431-426 роках до н.е. в Давній Греції настають важкі часи – протиріччя між Афінами та Спартою призводять до прямого військового протистояння, яке відоме під назвою Пелопоннеська війна.
Вторгнення спартанців в 430 році було найдовшим з усіх попередніх та змусило афінян евакуювати все населення Аттики за стіни міста. Тиснява, що виникла внаслідок цього, сприяла виникненню епідемії, яка тривала до 426 року до н.е. За цей час загинуло близько 30 тис. мешканців, що складало чверть населення.
За свідченнями давніх авторів, страх перед хворобою був настільки сильним, що навіть спартанці відклали свої військові походи в заражені райони. Епідемія відома в історії під назвою «Афінська чума». Причиною її, найімовірніше, був черевний тиф. Такі дані отримали в 2006 році дослідники з Афінського університету на основі розкопок та аналізу залишків зубів мешканців міста.
Деколи епідемія ставала причиною занепаду цілих імперій. Так сталося з Римською імперією в 165-180 роках н.е., коли її сколихнула «чума Антоніна».
Існує думка, що причиною цього була віспа. Ймовірно вона була завезена на апеннінський півострів солдатами, що поверталися з країн Близького Сходу. Жертвами хвороби став кожен четвертий з інфікованих, а в загальному це склало близько 5 млн. чол.
В 251 році епідемія повернулась та отримала назву «чума Кіпріана» та охопила всі східні провінції Римської імперії. За деякими даними, лише в самому Римі щодня гинуло по 5 тис. мешканців. Серед жертв епідемії і два імператора: Гай Валент Гостіліан та Клавдій ІІ. Страшні наслідки епідемії стають однією з причин кризи Римської імперії III ст.
Схожа доля чекала й наступницю Римської імперії – Візантійстьку. В 541 році в ній спалахує «чума Юстиніана» – одна з перших історично зафіксованих пандемій. Вона охопила всю територію тодішнього цивілізованого світу від Англії до Китаю та тривала у вигляді спалахів на протязі двох століть. Загальну кількість жертв оцінюють в 100 млн. осіб.
Прийнято вважати, що першоджерело чуми знаходилось на території Єгипту або Ефіопії. А вже звідти, торговельними шляхами хвороба дісталась Константинополя, і далі почала розповсюджуватися спочатку на граничні райони імперії, а потім й у сусідні країни.
За свідченнями, в часи апогею (544 рік) в Константинополі щоденно гинуло до 5 тис. мешканців, а в деякі дні й до 10 тис.
У середині XIV сторіччя (1338–1353) по Азії, Європі, частині Африки пройшла епідемія бубонної чуми. Ця пандемія стала найвідомішою в історії нашої цивілізації.
Історики вважають, що спалах чуми вбив, за різними оцінками, від 75 до 200 млн. осіб. Була знищена половина всього населення тодішньої Європи.
Документи того часу свідчать про серйозні катаклізми, що передували епідемії. Так, через посуху та голод у центральній частині Китаю, нашестя сарани, урагани та зливи, на думку вчених, відбулась масштабна міграція гризунів в пошуках їжі ближче до місць проживання людей, що й стало головною причиною поширення пандемії. Китай, Індія, а через 10 років і Європа виявилися неготовими протистояти вірусу.
За історичними даними шлях пандемії проліг й через територію сучасної України. Так, в 1346 році були спустошені степи на півдні і чума охопила Крим. Звідти з судами генуезців, які змушені були полишити півострів, епідемія дісталась до Константинополя, портових міст Середземномор'я, берегів Балкан. В 1348 році чума з Марселя дісталась Авіньйона і звідти поширилась по території Франції. Восени того ж року вражені були скандинавські країни.
(джерело Вікіпедія)
Зробивши коло по Європі, в 1352 році епідемія повернулась через території Німеччини та Польші до берегів Дніпра і вразила Київ та Чернигів, та продовживши рух на схід у 1953 році дісталась до Москви. Великий мор серед мешканців Європи практично оминув населення території сучасних Литви, Чехії, Молдови.
Лікарі бачили кілька варіантів боротьби з хворобою:
- полишити уражену територію, та перечекати в безпечному місці,
- очищати повітря у зараженій місцевості,
- дотримуватись безпечної відстані між людиною та зараженим середовищем.
Реалізовувались ці підходи по-різному, але були малоефективними. Власне як і спроби медикаментозного лікування чуми. В цей час з’являються відомі всім за своїми знаменитими масками з дзьобом «чумні лікарі». Маска закривала обличчя, а в дзьоб вкладались квіти та ароматні трави, що мали захищати від чумних випарів.
Епідемія бубонної чуми мала значні демографічні, соціальні, економічні, культурні і релігійні наслідки.
Залишила свій слід в історії і хвороба, яку більшість сучасних людей не вважає небезпечною. Це грип.
Не встиг світ відійти від наслідків Першої світової війни, як його спіткала нова нашесть – найбільша в історії людства епідемія грипу відома як «Іспанка».
За півтора року пандемії в світі загинуло, за різними оцінками, від 50 до 100 млн. осіб. За кількістю жертв вона затьмарила всі людські втрати військового протистояння, під час якого загинуло близько 9 млн. осіб. Завдяки технічному прогресу, хвороба швидко поширилась по всьому світу.
За перші півроку загинуло 25 млн. осіб. Цьому сприяли й переміщення великих груп людей – військ країн-учасниць Першої світової війни, що повертались до своїх країн. В 1998 році вченим вдалось ідентифікувати вірус грипу, який спричинив такі втрати. Ним виявився штам вірусу H1N1. Як відомо, вірус того ж серотипу – H5N1 викликав епідемію грипу в 2009 році, яку, на щастя, вченим вдалось зупинити.
Глобалізація, яку ми зараз спостерігаємо, сприяє швидкому поширенню хвороб по всьому світу. Особливо гостро це стосується високопатогенних вірусів, що передаються повітряно-крапельним шляхом та при безпосередньому контакті з хворим. Ніхто не може бути впевненим, що його сусід по кріслу в літаку чи автобусі, по купе в поїзді не хворіє на одну з таких хвороб. Тому особливо важливим зараз є дотримання вимог гігієни, застосування превентивних заходів безпеки та звертання до лікарів при виявлені навіть найменших симптомів захворювань.
