ПСИХОКОРЕКЦІЯ САМООЦІНКИ ПІДЛІТКІВ У КОНСУЛЬТАТИВНІЙ ПРАКТИЦІ

Ключові слова: підлітковий вік, самооцінка, Я-концепція, психокорекція, психологічне консультування, когнітивно-поведінкова терапія, арт-терапія, методика "Самооцінка" Дембо-Рубінштейна, методика "Особистісний деференціал" Бехтєрєва.

Актуальність дослідження. Підлітковий вік (11–16 років) є критичним етапом психосоціального розвитку, що характеризується інтенсивним формуванням ідентичності та самосвідомості. Центральним компонентом цього процесу є самооцінка — глобальна оцінка особистістю власної цінності, яка виражається в позитивному або негативному ставленні до себе (Rosenberg, 1965) [8]. Неадекватна (занижена або завищена) самооцінка є значущим чинником ризику для розвитку широкого спектру психічних розладів, включаючи депресію, тривожність, проблеми соціальної адаптації та девіантну поведінку. В умовах сучасних викликів, таких як тиск соціальних мереж та академічні вимоги, психологічне консультування стає необхідним інструментом для профілактики та корекції порушень самооцінки.

Мета дослідження. Теоретично обґрунтувати та експериментально підтвердити ефективність інтегративної програми психокорекції самооцінки підлітків в умовах консультативної практики, спираючись на провідні наукові підходи.

Методи дослідження. Для досягнення мети роботи використано комплекс взаємодоповнюючих методів:

Теоретичні методи: аналіз, систематизація та узагальнення наукової літератури з проблеми формування та корекції самооцінки в підлітковому віці.

Вступ. Самооцінка є стрижневим утворенням особистості, що визначає її адаптаційні можливості та якість життя [3]. У підлітковому віці, коли відбувається активний пошук ідентичності та переоцінка цінностей, самооцінка стає особливо вразливою та динамічною. Від її адекватності залежить успішність соціалізації, академічні досягнення та психічне здоров'я загалом.

Низький рівень самооцінки може бути пов'язаний із сімейними проблемами, негативним досвідом спілкування з однолітками або нереалістичними ідеалами, нав'язаними культурою. Консультування підлітків із заниженою самооцінкою вимагає застосування специфічних, науково обґрунтованих підходів, які б не лише коригували існуючі проблеми, але й сприяли формуванню стійкого позитивного само ставлення [2].

Виклад матеріалу. Самооцінка — це не статична риса, а відносно стабільна, але вимірювана сукупність самоставлень (Coopersmith, 1967) [3]. Морріс Розенберг (Morris Rosenberg) визначав самооцінку як сприятливе або несприятливе ставлення індивіда до самого себе [8]. Дослідниця Сьюзен Хартер (Susan Harter) розвинула концепцію про багатомірну природу самооцінки, стверджуючи, що глобальна самооцінка складається з оцінок себе в різних доменах (наприклад, шкільна компетентність, зовнішній вигляд, соціальна прийнятність) [5].

Вітчизняні науковці, зокрема С. Р. Пантилеєв, також наголошують на складності структури самоставлення, яке включає самоповагу, аутосимпатію, очікування позитивного ставлення від інших та самокерівництво [7].

Психокорекційна робота з підлітками, спрямована на підвищення самооцінки, ефективна при використанні інтегративного підходу, який охоплює когнітивні, емоційні та поведінкові аспекти [6].

КПТ є одним із найбільш обґрунтованих методів для корекції самооцінки [10]. Її суть полягає у виявленні та зміні дисфункціональних думок і переконань, які підтримують низьку самооцінку. Психолог Аарон Бек (Aaron T. Beck) розробив підходи до ідентифікації "автоматичних думок" та когнітивних викривлень (наприклад, "катастрофізація", "чорно-біле мислення"). В роботі з підлітками використовуються техніки ведення щоденників думок, де вони фіксують ситуації, свої емоції та думки про себе, а потім разом з консультантом шукають докази та альтернативні, більш реалістичні інтерпретації подій.

Згідно з Карлом Роджерсом (Carl Rogers), ключовими умовами для терапевтичних змін є емпатія, конгруентність (щирість) терапевта та безумовне позитивне прийняття клієнта [2]. У роботі з підлітками це створює безпечну атмосферу, де вони можуть досліджувати своє "Я" без страху осуду, що є критично важливим для формування здорової самооцінки.

Арт-терапевтичні методи (малювання, ліплення, колажування) дозволяють підліткам виражати почуття, які складно вербалізувати. Це сприяє зниженню тривожності та напруги. Дослідження показують, що актуальна творча діяльність допомагає ідентифікувати індивідуальні процеси та підвищити рівень самоприйняття. Вправи, такі як "Мій герб" або "Мій ідеал", допомагають візуалізувати сильні сторони та бажані зміни.

Психолог Аарон Бек (Aaron T. Beck) розробив підходи до ідентифікації "автоматичних думок" та когнітивних викривлень. В роботі з підлітками використовуються техніки ведення щоденників думок, де вони фіксують ситуації, свої емоції та думки про себе, а потім разом з консультантом шукають докази та альтернативні, більш реалістичні інтерпретації подій.

Для діагностики цих аспектів на початкових етапах консультування ефективним є застосування методики "Особистісний диференціал" Бехтєрєва, яка дозволяє кількісно оцінити емоційне ставлення до себе та самосприйняття за факторами Оцінки, Сили та Активності (Бажин та ін., 1984) [1]. Методика Дембо-Рубінштейн допомагає наочно продемонструвати підлітку розрив між його актуальним уявленням про себе та ідеальним образом, що стає відправною точкою для обговорення рівня домагань та їх корекції (Рубинштейн, 1989) [9].

Системний підхід передбачає залучення сім'ї до процесу корекції. Стиль виховання має прямий вплив на самооцінку дитини [3]. Консультування батьків (наприклад, за моделлю Гордона Ньюфелда або Адель Фабер і Елейн Мазліш) допомагає їм перейти від надмірної критики чи гіперопіки до демократичного стилю, заснованого на прийнятті, довірі та встановленні адекватних меж.

Висновки. Самооцінка підлітків є динамічним, багатомірним феноменом, який потребує комплексного діагностичного підходу із застосуванням валідних методик, таких як RSES та CSEI.

Ефективна психокорекція самооцінки в консультативній практиці базується на інтеграції когнітивно-поведінкових стратегій (зміна ірраціональних переконань) та гуманістичних підходів (створення атмосфери прийняття за К. Роджерсом).

Застосування арт-терапії та групових методів дозволяє працювати з емоційним та поведінковим компонентами самооцінки, посилюючи ефект індивідуального консультування.

Включення роботи з батьками до корекційної програми є необхідною умовою для закріплення позитивних змін та забезпечення стійкого розвитку адекватної самооцінки підлітка.

Список використаних джерел:

1. Бажин, Е. Ф., Голынкина, Е. А., & Эткинд, А. М. (1984). Методы исследования уровня невротизации и психопатизации личности. Психологический журнал, 5(3), 116–125.
2. Bondarenko, A. F. (1997). Psihologicheskaya pomoshch': teoriya i praktika. K: ІPіP NAPN Ukrayini.
3. Coopersmith, S. (1967). The antecedents of self-esteem. San Francisco: W.H. Freeman & Co.
4. Coopersmith, S. (1981). SEI: Self-esteem inventories manual. Consulting Psychologists Press.
5. Harter, S. (1999). The construction of the self: A developmental perspective. Guilford Press.
6. Osipova, A. A. (2002). Obschaya psihokorrekciya. M.: TC Sfera.
7. Pantielyeyev, S. R. (1993). Samootnosheniye kak subyektivnyy opyt vzaimodeystviya s soboy. Vestnik Moskovskogo universiteta, Ser. 14, Psikhologiya, (1), 46–55.
8. Rosenberg, M. (1965). Society and the adolescent self-image. Princeton, NJ: Princeton University Press.
9. Рубинштейн, С. Л. (1989). Основы общей психологии (Т. 2). Педагогика. (Ориг. 1946 р.)
10. Sinclair, S. J., et al. (2010). The Rosenberg self-esteem scale: Use for assessing self-esteem in the clinical setting. Journal of Evaluation in Clinical Practice, 16(3), 488–492.