Проблема стрімкого старіння населення протягом останніх років займає помітне місце у наукових розробках сучасних вчених. Питання порушення балансу між людьми зрілого та молодого віків є актуальним на національному рівнях. Проблема старіння українського населення (майже третина складається з людей передпенсійного та пенсійного віку), повинна носити державний характер.
За статистичними даними, про перепис населення Волинської області у 2012 р., чисельність наявного населення становить 1038,6 тис. (міське – 539,1 (51,9 %), сільське – 499,5 (48,1 %). У Пенсійному фонді у містах і районах Волинської області перебувають на обліку 275529 пенсіонерів, з них за віком – 207350, за вислугу років – 3869. Працюючих пенсіонерів в області за останніми даними становить 30745 осіб.
У Концепції демографічного розвитку українського суспільства вказані наступні особливості соціально-економічних наслідків старіння населення [3]:
- зростання осіб пенсійного віку призводить до збільшення обсягів споживання суспільних ресурсів на соціальне забезпечення в старості. Обмеження таких ресурсів поширює бідність та поглиблюється соціальна нерівність за віком. Бідність населення похилого віку зумовлює посилення тиску на ринок праці та додаткові матеріальні обов’язки працездатного населення;
- підвищення частки осіб похилого віку формує специфічні потреби у послугах, товарах, житлі, соціальному та медичному обслуговуванні;
- зміни у співвідношенні поколінь впливають на міжпоколінні відносини у сім’ї та суспільстві, зокрема між молоддю та особами похилого віку, платниками податків та пенсіонерами.
Проблемою суспільства є сприйняття пенсіонерів крізь призму стереотипів, які заважають формуванню соціальних установок і дій у активній повсякденній праці й проведенні дозвілля. Припинення професійної діяльності у період пізньої зрілості призводить до того, що людина опиняється на узбіччі суспільного життя. Вона переживає зміни в соціальному статусі, потребу в соціальній адаптації, реінтеграцію в суспільство. Здебільшого людей пенсійного віку сприймають, як бідних, немічних, неспроможних повноцінно працювати тощо [2]. Це негативне ставлення і сприйняття проявляється як ейджизм.
Мета дослідження. Грунтовне вивчення упередженого ставлення суспільства до осіб пізньої зрілості шляхом теоретичних узагальнень, розкриття сутності стереотипних уявлень стосовно осіб пізньої зрілості.
Ейджизм – негативне, упереджене ставлення суспільства до людей похилого віку, їх знецінення, приниження та дискримінація.
Відомий російський вчений І. Кон вказує, що ейджизм – це така життєва філософія, яка абсолютизує вік і створює нереалістичний жорстокий культ юності [1, с. 284].
Аналіз результатів теоретичного дослідження дав змогу визначити стереотипи щодо особи пізньої зрілості (табл. 1).
Таблиця 1
Стереотипи щодо осіб пізньої зрілості
|
Позитивні стереотипи |
Негативні стереотипи |
|
Мудрі, цікаві, великий життєвий досвід |
Слабкі та хворі, завжди невдоволені |
|
Вирізняються зрілістю |
Знижуються інтелектуальні здібності, погіршується пам’ять, знижується здатність до навчання |
|
Вміють слухати, терплячі до дітей |
Ригідні, догматичні, не здатні змінюватись |
|
Добрі, щирі до своїх онуків |
Живуть у соціальній ізоляції, страждають від самотності, утримуються в будинках престарілих |
|
Легко сходяться з людьми, добрі, привітні |
Дратівливі, схильні до нещасних випадків |
|
Потенційна політична сила, беруть участь у політичному житті |
Не є політичною силою, потребують захисту |
|
Заможна частина населення, користуються пільгами |
Бідні, не можуть звести кінці з кінцями |
|
Житлом забезпечені |
Житлові проблеми |
|
Займаються самоосвітою, наставництво |
Особиста стагнація (застій) |
|
Культурні |
Культурно відсталі |
|
Здатні засвоювати нові ідеї |
Не здатні засвоювати нові ідеї |
|
Поважають молодих людей |
Негативно ставляться до молоді |
|
Працюючи все життя сплачували податки |
Вони даремний баласт суспільства |
Просвітницька діяльність, метою якої є підвищення рівня культури взаємовідносин між різними поколіннями, налагодження культурного діалогу між молоддю та зрілими особами, повинні бути важливими напрямками виховного процесу у школах та навчальних закладах. Потрібно створювати позитивний імідж людини похилого віку, як самостійної, активної, захищеної і незалежної особистості.
Серед напрямків подолання негативних наслідків ейджизму можливо виокремити наступні:
- розробка та удосконалення напрямків соціального захисту людей похилого віку;
- розробка, впровадження та підтримка державних програм та проектів, які б дали змогу населенню самостійно приймати участь у забезпеченні своєї старості;
- виховувати у молоді шанобливе ставлення до людей похилого віку;
- створення позитивного іміджу людини похилого віку, як самостійної та незалежної особистості;
- створення державних та недержавних інституцій, діяльність яких направлена на роботу з людьми похилого віку;
- просвітницька робота з членами родин, де проживають люди похилого віку;
- посилювати мотивацію роботодавців в напрямку залучення до співпраці людей похилого віку.
Висновки. Вивчаючи проблему упередженого ставлення суспільства до осіб пізньої зрілості (ейджизм), ми дійшли наступних висновків: формувати в суспільстві думку, уявлення про пенсійний вік як про активний етап розвитку особистості. Потрібно виховувати шанобливе ставлення до людей пенсійного віку, формувати установки, що саме вони є наймудрішими, добродушними, турботливими, співчутливими. Потрібно надавати можливість та створювати умови особам пізньої зрілості для різнобічних проявів соціальної активності, які є передумовами раціонального способу життя на їх пізньому етапі.
Джерела та література:
- Кон И. С. Любовь небесного цвета / И. С. Кон. – М. : ОЛМА-Пресс, 2001. – 384 с.
- Краснова О. В. Социальная психология старения: учеб. пособие для студенов вислих учеб. заведений / О.В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М. : Академия, 2002. – 288 с.
- Розпорядження від 08.10.2004 р. №724-р. «Про схвалення Концепції демографічного розвитку на 2005-2015 роки» [Електронний ресурс]. // Урядовий портал. – Режим доступу: http:www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd.
