Дослідження часової компетентності, як системи уявлень людини про своє минуле, сьогодення і майбутнє зберігає дослідницький інтерес у психології,що дозволило встановити основні змістово-семантичні параметри цього явища. Жодна сфера життя і діяльності людини не існує поза межами часового фактору, розподілу в часі, планування та структурування життєвих цілей і планів, мотивів і дій, задач та операцій тощо В умовах швидкоплинного часу, та радикальних соціальних перетворень, необхідно своєчасно реагувати на соціальне замовлення суспільства, розвиваючи свої потреби і особисті досягнення у відповідності з соціальними очікуваннями суспільства. Людина повинна раціонально розпоряджатися часом свого життя, вміти передбачати події свого життя з точки зору майбутнього, будувати тимчасові перспективи життєвих досягнень, так звані «тимчасові транспективи». Як зазначає В.І. Ковальов, здатність особистості до організації часу життя, є безпосереднє управління часом, оволодіння ним. Становлення фахівця, що полягає, в кінцевому рахунку, у повноцінному оволодінні професією, закономірно супроводжується зміною уявлень людини про себе, інтенсивним самовизначенням і пошуком власного місця в професійному світі. Це робить значущими звернення до проблем професійної ідентичності. У сучасних умовах особливо актуальною є проблема формування професійної ідентичності людини, розвиток її як гармонійної, цілісної особистості, яка має свій неповторний образ та здатна будувати власну професійну кар’єру [3, с. 49-54].
Метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування і емпіричне вивчення часової компетентності, як чинника професійної ідентичності майбутніх економістів та психологів.
Методологічною основою дослідження є загальнотеоретичні положення психологічної науки про: особистість як активний суб’єкт професійної діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн, та ін.) та професійну самореалізацію як складової життєвого розвитку особистості (Г.О.Балл, Ж.П.Вірна, Л.О.Коростильова, Л.М.Мітіна та ін.); життєве та професійне прогнозування особистості (В.Ю.Василюк, В.І.Ковальов, Т.М.Титаренко, та ін.); структурно-функціональну організацію професійних прогнозів (І.Г.Батраченко, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, В.В.Фадєєв, Х.Хекхаузен та ін.).
Дослідження проводилося на базі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Вибірку дослідження склали 35 студентів економічного факультету (Група А) та 38 студентів факультету психології (Група Б), віком від 18– до 22 років.
Проведене наукове дослідження дало змогу на основі теоретико-методологічного та емпіричного обґрунтування окреслити взаємозалежність часової компетентності та професійної ідентичності в результаті чого було виявлено:
1. Важливою складовою професійної ідентичності, як інтегральної ознаки ефективної підготовки фахівця є уміння раціонально планувати і використовувати робочий час. Для фахівця часова компетентність є важливим чинником актуалізації особистісного потенціалу. Кінцевим втіленням професійної ідентичності можна вважати специфічну особистісну властивість у становленні професіонала, яка проявляється в його емоційному стані на різних етапах професійного становлення, що виражається у розумінні своєї професії та прийнятті себе в професії [2, с. 28-34]. А саме, часова компетентність відображає уміння раціонально планувати і використовувати робочий час. Цей вид компетентності містить у собі адекватну оцінку витрат часу, уміння конструювати програму досягнення мети у часовому просторі, а також правильно визначати витрати часу. Це означає готовність будувати соціальні контакти з урахуванням тимчасових реалій, необхідність дотримання часових рамок спілкування в залежності від ситуації, а також розвиток умінь раціонального планування дій в умовах цейтноту або дефіциту часу [1].
2. В результаті складання та реалізації програми емпіричного дослідження часової компетентності як чинника професійної ідентичності особистості, доведено, що за результатами методики спрямованої на визначення статусів професійної ідентичності О.Г. Грецової та О.О. Азбель було виявлено для 38,6% майбутніх економістів та 34,5% студентів-психологів притаманний мораторій професійної діяльності. Це може свідчити про кризовий стан професійного ідентичності, самостійного пошуку виходу з даного проблемного питання, наявність розмірковувань про можливі варіанти професійного розвитку. У 29,3% респондентів економічної спеціальності сформована професійна ідентичність, у 23,9% – невизначена професійна ідентичність, а для 8,2% респондентів характерна – нав’язана професійна ідентичність, яка характеризується сформованими уявленнями про власне професійне майбутнє, але ці уявлення нав’язані ззовні і не є результатом самостійних дій. Сформована професійна ідентичність спостерігається у 26,5% студентів-психологів, яким характерна сформована професійна ідентичність, відповідно притаманна впевненість у правильності прийнятого рішення про їхнє професійне майбутнє, усвідомлено вибудовують своє. Для 25% опитуваних даної групи притаманна невизначена професійна ідентичність, що вказує на не зроблений вибір життєвого шляху, відсутність чітких уявлень про професійну діяльність. У 14% – спостерігається нав’язана професійна ідентичність.
Домінуючим часовим індексом, визначеним за методикою незакінчених речень Дж. Нюттена, у респондентів групи А (економісти) та групи Б (психологи) є «відкрите сьогодення» (29,4% та 48,2%), що проявляється в бажанні володіти певними професійними якостями, властивостями, вміннями. Однак і значна кількість досліджуваних (26,9% та 18%) висловлювались про такі мотиваційні параметри, які стосувались періоду їхнього майбутнього життя і котрі важко було точно локалізувати в часі.
Застосування кореляційного аналізу дало змогу виділити позитивні зв’язки між показниками мораторій професійної ідентичності та часовим індексом «відкрите сьогодення». Тобто, відбувається певна проба ролей, інтенсивний пошук себе, який включає в себе часовий індекс соціального життя, сьогодення, що проявляється у мотивах, прагнення до опанування професійних якостей і вмінь їх набуття. Респонденти виявляють потребу у цих вміннях, при вирішенні якої відбуватиметься становлення в особистості професійної належності, що є необхідним для розвитку професійного «Я-образу» [4, с. 5-21].
Таким чином, в основі професійного становлення майбутнього фахівця, постає проблема формування професійної ідентичності фахівця. Розвиток професійної ідентичності та її структурних компонентів, які на нашу думку є суттєвими для успішного професійного зростання, забезпечується низкою чинників, провідним з яких виступає часова компетентність. Часова компетентність актуалізує важливий контекст адаптаційних ресурсів особистості та його професійного здоров’я. Сприяти особистісному і професійному становленню студентів, в основі якого, на нашу думку, лежить відчуття своєї ідентичності, можливо лише спираючись на знання про умови, особливості, механізми її формування. Саме тому це питання залишається відкритим для обговорення та перспективним для подальших ґрунтовних досліджень.
Джерела та література:
- Болотова А.К. Психология организации времени: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: Аспект Пресс, 2006. — 254 с.
- Вірна Ж.П. Адаптаційні ресурси професійної часової компетентності / Ж.П. Вірна // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. — Психологія. — Випуск 25. — Харків: ХНПУ, 2008. — С. 28-34.
- Дружиніна І.А. Місце професійної ідентичності та ідентифікації у професійному просторі практичного психолога // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 9. – С. 49-54.
- Муздыбаев К. Переживание времени в период кризисов / К. Муздыбаев // Психологический журнал. — 2000. — Т. 21. — № 4. — С. 5-21.
