В час аполітичної нестабільності, сепаратизму, анархії та екологічно руйнівних чинників помітно збільшується кількість судинно-серцевих захворювань, найпоширенішим серед яких є інсульт. Першою згадкою про інсульт служать описи, зроблені Гіппократом в 460-х роках до н. е., в яких йдеться про випадок втрати свідомості в результаті захворювання головного мозку. Найчастіше інсульт виникає при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, аневризмах, васкулітах, захворюваннях серця, психотравмах. Спричинюються інсульти порушеннями кровообігу, зміною реактивності судин, спазмом, дистонією судин, коливаннями артеріального тиску, військовими подіями, втратою близьких, стихійними подіями, тяжкими хворобами, фізичними навантаженнями, психотравмами.
Маючи справу з інсультом, необхідно брати до уваги його раптовість, а також місце ураження, яким є головний мозок людини.
Для людей, які перенесли геморагічний інсульт або ішемишечний інсульт найважливішою є задача – відновлення мовлення після інсульту.
Мета статті полягає у теоретичному аналізі поняття психологічних особливостей мовленнєвої діяльності осіб мовленнєвим порушенням (афазією) після інсульту та на основі розробки програми корекційної роботи з пацієнтами протягом відновлювального періоду.
Завдання провести теоретичний аналіз психологічних,психолінгвістичні особливостей мовленнєвої діяльності осіб після інсульту, з’ясувати специфіку афазій їхнього мовлення, охарактеризувати моторну еферентну, семантичну, динамічну, аферентну афазії.
Інсульт – серйозне захворювання, яке є одним з основних причин інвалідизації населення. Тому родичам хворого доведеться запастися терпінням і проявити максимум розуміння, емпатії, при участі в реабілітації пацієнта в співпраці з самим пацієнтом та лікарями. Мовленьєві порушення (афазія) розвиваються при ураженні головного мозку різного характеру. Фактори ,що обумовлюють появу афазії – судинні захворювання головного мозку, інсульти.
Порушення кровопостачання окремих ділянок мозку, яке пов'язане з розривом судин або їх закупоркою. Наприклад ішемічний інсульт.
Для результативного спілкування, а також для реабілітації психофізіологічного здоров'я людини, яка перехворіла інсультом, необхідне розуміння мови оточуючих і правильна вимова слів у реченні,словосполученні. У одних хворих, що перенесли інсульт, відновлення мовлення відбувається протягом декількох тижнів або місяців, а у інших воно залишається більш або менш ускладненим. Є й такі хворі, у яких мовлення залишається досить обмеженим.
Терміни відновлення мовлення залежать від величини ушкодження в головному мозку тих зон, які відповідають за породження мови. Відповідно, чим більше ступінь ураження, тим гірш і повільніше відновлюється мовлення після інсульту. Родичі та знайомі, що знаходяться в оточенні хворого, повинні ставитися до нього з розумінням. Ні за яких обставин не можна допускати його мовної ізоляції, залишаючи пацієнта наодинці зі своєю проблемою без підтримки. Для того щоб швидше відновити мову після інсульту, необхідно самим хворим більше спілкуватися між собою, застосовуючи методи ігрової, групової психотерапії, які має впровадити психолог-реабілітог у співпраці з медперсоналом лікарні. Психологу важливо обговорювати з постінсультними пацієнтами їхні проблеми, запрошувати їх для участі в загальних бесідах [4].
Залежно від характеру порушення мови діагностують такі афазії О.Р. Лурія класифікують такі афазії:
Моторна аферентна афазія ураження нижньої частини задньої центральної звивини та тім'яної області кори лівої півкулі хворий більш-менш розуміє звернене мовлення. Говорить скандовано. Важко знайти точні артикуляційні пози і уклади для вимови звука хворі плутають близькі звуки за звучанням та місцем творення; краще збережені окремі слова, фрази, звуки близькі за артикуляцією (м,н; п,б; т,д), краще збережені окремі слова, фрази. Мовлення не чітке, говорять з призвуком, ніби іноземці, намагаються ділити слова на склади. Імпресивне мовлення. Нерозуміння мовлення не довготривале, після цього швидке встановлення ситуаційного мовлення. Розуміння окремих слів.
Моторна еферентна афазія характеризується ураженням нижніх відділів премоторної зони кори у лобній долі лівої півкулі (центр Брока) пацієнт погано розуміє переносність значення прислів'їв. Для сприйняття потрібно робити великі паузи, спостерігаються експрисивні агроматизми, з труднощами використовуються у мовленні прийменники, флексії іменників. Порушення предикативної функції. Дієслова переносяться в кінець речення. Експресивне мовлення. Хворий може вимовляти ізольовані звуки, грубо порушене звукове структурування слова. Елізії, контамінації, персеверації, антиципації, вербальні парафазії. Може відтворювати автоматизовані ряди. Мовлення уповільнено, Порушення слухо-мовленнєвої пам'яті [2].
Акустико-гностична (сенсорна) афазія – виявляється у втраті фонематичного слуху, тобто в порушенні зв’язку між звуковим складом і значенням слова, що є наслідком порушення звукового аналізу слова.
Акустико-мнестична афазія ураження третини середньої скроневої звивини скроневої долі лівої півкулі порушується мовно-слухова пам'ять. Порушення об'єму утримання мовленнєвої інформації, зорової пам'яті, слабкість зорових образів слів. Можуть перечислюючи підібрати антонім, фразеологізм, спостерігаються труднощі при вимові серії слів. Порушується сприймання довгих речень (5-7 слів); з труднощами орієнтуються в бесіді з 2-3 співбесідниками.
Семантична афазія – це порушення, що виявляється у труднощах знаходити слово та в розумінні семантичних відношень між словами [3].
Наприклад, хворий розуміє слова «батько», «сестра», але не може зрозуміти, що означає сполучення «сестра батька».
Динамічна афазія – пов’язана з порушенням здатності говорити фразами, хоча хворий не відчуває труднощів ні в повторенні слів, ні в називанні предметів, ні в розумінні мови. Це є наслідком порушення або механізму програмування висловлювання, або механізму граматично-семантичної організації [3]. Методична програма відновлювальної роботи індивідуальна для кожного хворого і залежить від особливостей розладів його мови , особистості самого хворого, його інтересів, потреб. Перш ніж почати відновлення мовлення у хворого, необхідно знати:
- з даною категорією людей повинен займається логопед-афазіолог – це фахівець, робота якого в корені відрізняється від роботи дитячого логопеда, в залежності від вікового розвитку людини;
- відновлення мовлення при афазії в перші три місяці після травми або інсульту значно підвищують шанси на відновлення, як мови, так і загальної моторики, дрібних рухів.
Заняття повинні проводиться не рідше 3-х разів на тиждень, а краще – щодня впродовж декількох місяців. Робота проводиться в 2-х режимах (робота з фахівцем і самостійна робіт). Логопедична робота при афазії залежить від виду ураження [1].
Отже основні ключові принципи в роботі з хворими афазією є загальними для всіх:
- при будь-якій формі порушення мови з хворим треба починати займатися якомога раніше;
- роботу з хворим треба починати з подолання розладів розуміння;
- роботу з хворим слід проводити над усіма сторонами мови, враховуючи специфіку порушення кожної мовної функції при різних формах афазії;
- необхідно включити в відновлювальний процес читання і писання або роботу над їх відновленням, якщо вони так само грубо порушені, як і мова;
- слід підключити до відновної роботі всіх, хто оточує хворого: родичів, знайомих, сусідів, медперсонал, попередньо їх проінструктувавши, родичам важливо взяти на замітку те, що афазія не відноситься до психічних захворювань, навіть якщо мова пацієнта позбавлена сенсу, а сам він не усвідомлює мовного дефекту. Крім того, часто хворий з афазією добре розуміє мову оточуючих.
- у бесіді з хворим не варто підвищувати голос. Гучна мова не покращить спілкування з пацієнтом;
- хворий з афазією дуже чутливий до зовнішнього шуму. Небажано звертатися до нього кільком людям одночасно і розмовляти з ним при включеному радіо або телевізорі;
- хворий з афазією гірше розуміє довгу і швидку мову співрозмовника, краще говорити повільно, використовувати прості речення, повторювати свої фрази уникаючи, однак, надмірної жестикуляції. Важливо використовувати такі питання, відповідь на які є так або ні.
Членам сім'ї важливо ставити пацієнту більше прості питання і спонукати його до власних висловлювань, рекомендується звертатися з простими проханнями. Заняття з хворим повинні бути регулярними, без тривалих перерв у перші роки після інсульту, під час яких можливе відновлення мови [1].
Дуже важливо спілкуватися з хворим з афазією як з рівноправним партнером по діалогу.
Слухати його – означає чекати. Такий хворий потребує більшої часу для свого висловлювання.
При незрозумілих висловлюваннях або повторенні слів перервіть і відволікаючи його увагу на щось позитивне .
Джерела та література:
- Глозман Ж. М. Формы и методы опосредования в нейропсихологической реабилитации и коррекции / Ж. М. Глозман // Психологический журнал. – М. : Российская академия наук, 2009– С. 87 – 91.
- Лурия А.Р. Лекции по общей психологи / А. Р. Лурия. – СПб.: Питер, 2004. – 320 с.
- Максименко С.Д. Общая психология / С. Д. Максименко. – М.: Ваклер, 1999. 523 с.
- Милинчук В.И. Роль семьи в восстановлении речевой деятельности лиц после инсульта на протяжении реабилитационного периода / В.И. Милинчук, Л.В. Засекина // Материалы международной научно-практической конференции «Молодежь, семья, общество». – Рязань: Филиал НОУ ВПО «МПСУ», ООО «Типография «Лист», 2013. С. 264-269.
