Важливою складовою становлення особистості дошкільника є мовленнєва діяльність, яка включає вміння користуватися мовленням у конкретних ситуаціях, застосовуючи як вербальні, так і невербальні знакові системи спілкування. Повноцінний розвиток мовлення суттєво впливає на підготовку дітей до школи і подальше шкільне навчання.
Аналіз психологічної літератури свідчить про те, що мисленнєво-мовленнєвий розвиток дошкільників був предметом вивчення О.О.Бодальова, Л.І.Божович, Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, М.І.Лісіної та ін. Вітчизняні вчені-психологи О.Л.Кононко, В.К.Котирло, С.Е.Кулачківська, С.О.Ладивір, Т.О.Піроженко та ін. також різнобічно вивчали проблему мовленнєвого розвитку та особливості становлення дитини дошкільного віку і відзначали важливу роль спілкування у психічному розвитку особистості дошкільника.
В дошкільному віці починають звертати увагу на себе порушення мови дитини. Існує багато уявлень про механізми та прояви мовленнєвих порушень, які пояснюються спеціалістами в області мовленнєвої паталогії, що належать до різних наукових шкіл. Порушення мовлення у дошкільників мають здатність до паталогічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі в майбутньому. Основними порушеннями мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку є дислалія, риноналія, дизартрія, заїкання, алалія, дислексія та дисграфія, фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) [5].
Мовлення – доволі складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформаваності мислення, сприймання, пам’яті, уваги, рухової сфери дитини тощо. Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини. Саме тому, особливо актуальним є дослідження особливостей мовленнєвої діяльності дітей з ГРДУ. Адже, дефіцит уваги, рухового контролю та імпульсивність є основними сиптомами гіперактивного розладу з дефіцитом уваги, що, як ми припускаємо, має суттєвий вплив на мовленнєвий розвиток дошкільника. Слід відмітити, що на думку окремих дослідників, максимальна вираженість ГРДУ співпадає з критичними періодами психомовленнєвого розвитку у дітей. Особливо частими мовленнєвими порушеннями у дітей з ГРДУ, за даними досліджень Брязгунова І.П., бувають такі, як затримка розвитку мовлення, недостатність моторної функції артикуляційного апарату, надто повільна мова, або, навпаки, вибуховість, порушення голосу і мовленнєвого дихання. Всі ці порушення обумовлюють недосконалість звуковимови, її фонації, обмеженість словника і синтаксису, недостатність семантики [1].
Найпоширенішим порушенням мовленнєвого розвитку у дошкільнят загалом, та у дошкільників із ГРДУ зокрема є дислалія. Дислалією називають порушення звуковимови, не пов’язані з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Причинами її виникнення можуть бути порушення у будові артикуляційного апарату, наслідування, негативні біологічні та соціальні чинники (паталогії вагітності, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність і т.п.), а також недостатність слухової уваги та слухового контролю.
Група науковців до особливостей мовленнєвої дільності дітей з ГРДУ відносять такі порушення, як дисграфія, дислексія та дискалькулія (порушення рахунку) [3].
Дислексія та дисграфія належать до вад писемного мовлення. Дислексією називають порушення читання, а дисграфією – порушення письма [5]. До помилок читання і письма належать заміни та змішування схожих букв (за звучанням, візуально чи за писанням), пропуски, перестановки, додавання звуків і букв, невміння злити звуки у склади, недостатнє розуміння прочитаного тексту тощо. Здавалося б, це проблема учнів шкіл, проте причини саме цих порушень часто криються у порушеннях усного мовлення, що вчасно не виявили та не виправили в дошкільному віці. Зазвичай під час читання дитина припускається тих самих помилок, що й в усному мовленні. Але іноді трапляється й так, що помилки виникають і в дітей, у яких усне мовлення є цілком правильним. Ці помилки можуть бути пов’язані з певними недоліками у слуховій, зоровій чи руховій сферах дитини: це й недостатня сформованість звукового аналізу, і порушення слухового та зорового упізнаваня звуків чи букв, і недостатність рухового контролю, вади пам’яті, дефіцит уваги, порушення мислення.
Відмічаються і інші порушення мовлення у дітей з ГРДУ, наприклад, заїкання. Заїкання – це порушення темпу та ритму мовлення внаслідок судом, що виникають у м’язах артикуляційних органів (язика, губ, м’якого піднебіння), голосових зв’язках, органах дихання (судомний видих чи вдих) [5]. Заїкання не має чітких вікових тенденцій, однак, найчастіше спостерігається у віці 5 і 7 років. Окрім заїкання, науковці відзначають і надмірну говірливість дітей з ГРДУ, особливістю якої є те, що дитина дуже швидко та імпульсивно висловлює свої думки і враження від взаємодії на оточуючим світом, в результаті припускаючись помилок в усному мовленні [1].
Виходячи з досвіду консультативної роботи з дітьми вищезгаданої категорії, ми припускаємо також, що у дітей з ГРДУ можуть виявлятись і такі порушення мовленнєвого розвитку, як фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення та загальний недорозвиток мовлення. Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення об’єднує порушення, пов’язані, насамперед, з недоліками вимови та мовно-слухового сприймання [5]. Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення проявляється у замінах одних звуків іншими, простішими за артикуляцією; змішуванні звуків, тобто нестабільних замінах одних звуків іншими; спотвореному вимовлянні звуків; труднощах розрізнення звуків, подібних за звучанням чи артикуляцією; туднощах засвоєння звукового аналізу та синтезу. Названі порушення виявляються не лише в усному мовленні дитни, а й можуть спричинити значні труднощі підчас навчання в школі, провокуючи виникнення дислексії та дисграфії.
Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) – це складне порушення мовленнєвого розвитку, за якого спостерігаються вади не лише вимови, а й словника дітей, граматичної будови, зв’язного мовлення [5].
Отже, результати проведеного нами теоретичного аналізу проблеми порушення мовленнєвого розвитку дошкільника дають можливість зробити наступні висновки: у дітей з гіперактивним розладом та дефіцитом уваги може спостерігатись порушення або недорозвиток лексичної, граматичної та фонетичної сторін мовлення; визначено, що мовлення як вища психічна функція формується в результаті тісної взаємодії з різними процесами, такими, як сприймання, пам’ять, мислення, увага тощо, що недорозвиток процесів та функцій пізнавальної діяльності (дефіциту уваги зокрема) є причиною виникнення у дітей порушень мовлення, письма та читання, труднощів подальшого засвоєння знань, умінь та навичок у процесі навчання у школі.
Тому обгрунтованим та актуальним є розроблення напрямів і програми психокорекційної роботи з дітьми цієї категорії, у яких виявлені порушення мовленнєвого розвитку.
Джерела та література:
- Брязгунов И. П., Касатикова Е. В. Непоседливый ребёнок, или всё о гиперактивных детях / И. П. Брязгунов, Е. В. Касатикова– М.: Психотерапия, 2008. – 208 с.
- Выготский Л.С. Мышление и речь. Собр. соч. / Л.С. Выготский – М., 1982. – С. 5-362.
- Монина Г. Б., Лютова-Робертс Е. К., Чутко Л. С. Гиперактивные дети: психолого – педагогическая помощь. Монография / Г. Б. Монина, Е. К. Лютова-Робертс, Л. С.Чутко– СПб.: Речь, 2007. – 186 с.
- Политика О. И. Дети с синдромом дефицита внимания и гиперактивностю / О. И. Политика – СПб.: Речь, 2006. – 208 с.
- Тищенко В., Рібцун Ю. Як навчити дитину правильно розмовляти: від народження до 5 років: Поради батькам / В. Тищенко, Ю. Рібцун – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.
