Сучасне життя вимагає від особистості високого рівня професіоналізму під час значної активізації внутрішніх ресурсів, свідомої активності і гармонійного розвитку. Орієнтація системи освіти на особистісні якості фахівця з високим рівнем професійних знань є основною метою вузівської підготовки студента до майбутньої професійної діяльності.
У сучасних психологічних дослідженнях зазначається, що процес професійного розвитку передбачає становлення студента як суб’єкта освітньої діяльності і здатність його до організації самостійних, професійних та особистісно значущих дій.
Реалії сьогодення вимагають від майбутніх фахівців професійної стійкості й готовності до своєї професійної діяльності. Саме тому особливо важливим у процесі професійного становлення є формування основ професіоналізму завдяки реалізації особистісного потенціалу. Усе це можливо за умов усвідомлення ролі власного особистісного потенціалу.
У психолого-педагогічній науці широко використовується термін «професійне становлення» особистості, а сучасні дослідники розглядають його з різних позицій та підходів.
Т. Кудрявцев акцентує увагу на тому, що «професійне становлення» є тривалим процесом розвитку особистості із початку формування професійних намірів до повної реалізації себе в професійній діяльності. Він також вважає, що професійне становлення не є короткочасним актом, що охоплює лише період навчання у вищому навчальному закладі. Це тривалий, динамічний, багаторівневий процес, що супроводжується виникненням у суб'єкта ряду суперечностей і криз [2].
На думку вченого Е. Зеєра, професійне становлення, будучи «формоутворенням» особистості, адекватної вимогам професійної діяльності, припускає використання сукупності розгорнених у часі прийомів соціальної взаємодії особистості, включення її в різноманітні професійно значущі види діяльності. Такий підхід до розуміння процесу соціалізації дозволяє говорити про те, що особистість у цьому процесі повинна змінитися так, щоб відповідати вимогам професійної діяльності [1].
З нашої точки зору, професійне становлення, крім необхідності відповідати вимогам конкретної професійної діяльності, повинне розглядатись у контексті вирішення професійно важливих завдань, що поступово ускладнюються та сприяють оволодінню фахівцем необхідним комплексом професійно значимих ділових, особистісних, комунікативних, моральних якостей.
Професійне становлення студентів відбувається в рамках професійної підготовки і є досить складним процесом, що потребує врахування специфіки студентського віку як важливої стадії особистісного розвитку, виявлення сутності етапів та детермінуючих факторів становлення професіонала, визначення ролі і місця здібностей, інтересів, мотивів та індивідно-особистісних особливостей у формуванні професійно важливих якостей спеціаліста, а також оптимізації умов здійснення успішного професійного розвитку.
Зазначимо, що реалії сьогодення вносять свої зміни у процес формування майбутнього фахівця. Власне тому суб’єкт професійного становлення потребує високого рівня адаптування в межах різних професійних напрямків.
Дослідниця В. А. Семіченко визначає, що діяльність студента як суб’єкта професійної підготовки є ефективною лише тоді, коли вона інтегрується із загальною системою професійної підготовки. Вона стверджує, що впродовж навчання необхідно враховувати як реальні психологічні якості майбутніх фахівців, так і подальші тенденції розвитку цих якостей [3].
Отже, професійне становлення майбутнього фахівця впродовж навчання у вищому навчальному закладі передбачає формування в особистості: здатності займати активну позицію в розвитку саморегуляції особистості щодо забезпечення максимального особистісного розвитку з мінімальними затратами; позитивного ставлення до навчальної діяльності та ініціювання пізнавальної активності; здатності планувати і прогнозувати своє професійне становлення; усвідомлення своїх потенційних можливостей та готовності розвивати професійно важливі якості, які мають недостатній рівень сформованості; здатності мобілізувати весь свій особистісний потенціал заради досягнення цілей розвитку себе як професіонала.
Таким чином, процес професійного становлення як психологічна категорія відображає процес саморозвитку людини впродовж життя, у межах якого відбувається становлення специфічних видів суб’єктної активності особистості на основі розвитку і структурування сукупності професійно орієнтованих її характеристик, що забезпечують реалізацію функцій пізнання, спілкування та регуляції в конкретних видах діяльності і на етапах професійного шляху.
Сучасне життя вимагає від особистості високого рівня професіоналізму під час значної активізації внутрішніх ресурсів, свідомої активності і гармонійного розвитку. Орієнтація системи освіти на особистісні якості фахівця з високим рівнем професійних знань є основною метою вузівської підготовки студента до майбутньої професійної діяльності.
Джерела та література:
- Зэер Э. Ф. Кризисы профессионального становления личности / Э.Ф. Зэер, Э.Э. Сыманюк // Психологический журнал. – 1997. – №6. – С. 35 – 44.
- Кудрявцев Т. В. Психология профессионального воспитания / Т. В. Кудрявцев. – Москва: Образование, 1996. – 303 с.
- Семіченко В. А. Теоретичні та методичні основи професійного самовиховання студентів вузу: навч.-метод. посібник / В. А. Семіченко. – Хмельницький, 2001. – 254 с.
