В сучасному світі спостерігається дезінтеграція емоційного життя людини. Сучасна реальність є невичерпним джерелом стресових, критичних, травмуючих ситуацій. Повсякденна психічна травматизація є неминучим явищем, в якому проявляється ставлення людини до різноманітних факторів її життя. Внаслідок цього емоційна сфера стає вразливою. Тому надзвичайно важливим є усвідомлення людиною ролі та значення емоційної сфери в оптимізації діяльності, спілкування, психічного і фізичного здоровʼя.
Усе зазначене стосується педагогічної діяльності вихователя закладу освіти, оскільки він є провідною фігурою системи навчання та виховання дітей дошкільного віку. Його особистість і поведінка здійснюють величезний виховний і психологічний вплив на особистість дитини дошкільника.
Особливістю педагогічної діяльності вихователя є висока емоційна напруженість. Численні емоційні фактори носять як обʼєктивний, так і субʼєктивний характер. Ситуації емоційного перевантаження, повʼязані з високим рівнем афективної напруженості, дезорганізовують педагогічну діяльність, яка належить до складних, творчих видів діяльності. Повторювання ситуацій професійних стресів призводить до виснаження нервової системи вихователів, емоційних зривів. У звʼязку з цим у своїй праці педагог постійно стикається з необхідністю керування емоційними станами. Це викликає потребу пошуку найефективніших способів емоційної регуляції й саморегуляції в напружених ситуаціях своєї професійної діяльності.
Вивчення проблеми впливу напружених ситуацій на діяльність людини виявило, що вирішальна умова збереження стійкості й ефективної діяльності в таких ситуаціях є індивідуальні якості людини, її здібності, навички, установки, характер, темперамент та інші якості особистості.
Вивчаючи проблему напруженості, особливу роль науковці відводять емоційному компоненту, який співвідносить значущість ситуацій для субʼєкта з конкретними обставинами.
За визначенням дослідників М. І. Дяченко, Т. С. Кириленко, М. Д. Лівітова, К. К. Платонова, умови діяльності, що сприймаються й оцінюються людиною як важкі, складні, є напруженою ситуацією.
Розвитку психологічного напруження сприяє також специфіка педагогічної діяльності вихователя, характер якої позначається на особливостях емоційних переживань. Аналіз емоційних переживань у психолого-педагогічних дослідженнях носить багатоаспектний характер. Це повʼязано з вивченням природи переживань, їх функціонального призначення. Переживання розглядаються як форма ставлення до ситуації, як форма емоційного відображення, як цілісний психічний акт, який включає всі сторони психіки й відображає всю повноту буття індивідуальності.
С. Л. Рубінштейн переживання розглядає не лише як факт внутрішнього досвіду особистості, а й як особливу діяльність, за допомогою якої людині вдається перенести складні життєві ситуації [4].
В. А. Семіченко акцентує увагу на тому, що емоційні процеси виконують регулятивно-впливову й керуючу функції в педагогічній діяльності. Емоції, що переживає педагог, детермінують мотиви педагогічного спілкування, впливають на розвиток комунікативних умінь і техніки педагогічної взаємодії [5].
І. Я. Зимня зазначає, що емпатійні стосунки й позитивний емоційний тон є необхідною складовою педагогічного спілкування, а соціальна оцінка й регулятивна функції емоцій значною мірою визначають характер, шлях і спосіб прийняття рішень педагогом [2].
На дуку О. О. Бодальова методи навчання й дидактичні прийоми, які обирає педагог у взаємодії з дітьми, є ефективнішими за умови акцентуації на емоційну виразність фраз та інтонацій, мімічні, пантомімічні способи передачі інформації та почуттів [1].
Активність вихователя є результатом впливу різних за структурою і складом психічних станів. Л. М. Мітіна вважає, що не продуктивні емоційні стани знижують ефективність навчання і виховання дошкільників [3].
Отже, можна стверджувати, що особливістю педагогічної діяльності є висока емоційна напруженість, яка може впливати на ефективність педагогічної діяльності вихователя закладу освіти. Численні емоціогенні фактори носять як обʼєктивний та і субʼєктивний характер. Особливості впливу напруженої ситуації залежить від психічного стану вихователя, його індивідуальних властивостей. Порушення регулюючої функції емоцій можливі при неузгодженості характеристик емоційного процесу з конкретними особливостями й у мовами діяльності вихователя.
Джерела та література:
- Бодалев А. А. Личность и общение / А. А. Бодалев. – Москва: Педагогика, 1993. – 272 с.
- Зимняя И. А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата современного образования / И. А. Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. – №5. – С. 34 – 42.
- Митина Л. М. Психология развития конкурентно способной личности. – М: Просвещение. – 2008. – 292 с.
- Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – СПб: Питер. – 713 с.
- Семіченко В. А. Теоретичні та методичні основи професійного самовиховання студентів вузу: навч-метод. посібник / В. А. Семіченко. – Хмельницький, 2004. – 254 с.
