Творчість є одним із засобів підвищення особистісного статусу як у суспільстві так і у контексті власного розвитку. Підвищення емоційного тонусу особистості, отримання задоволення від виконаних дій, бажання вирішувати нагальні проблеми власним оригінальним способом є результатом прояву власної креативності. Вона може виступати у якості емоційно – вольової регуляції, активізувати глибинні потенціали ефективно демонструвати власні можливості при реалізації навчальних завдань. Прояв креативності завжди носить індивідуальних характер. На її прояв впливають індивідуальні особливості особистості не залежно від віку та статі людини.[2, с.61]
Початкові класи у цьому плані теж не виняток. Для молодших школярів властива підвищена інтелектуальна активність, стимульована не тільки її природною допитливістю, а й бажанням розвинути, продемонструвати свої здібності ,отримати високу оцінку. Розв’язуючи складні завдання, вони нерідко виявляють високорозвинений інтелект, неабиякі здібності. Необхідність розв’язувати прості завдання іноді викликає у них емоційно-негативну афективну реакцію, відмову від такої роботи.
В учні початкових класів проявляється інтерес до якості та змісту навчання. Вони розуміють, який науковий досвід їм потрібен для реалізації життєвих планів. Однак залишається відкритим питання про особливості прояву креативності в учнів фізично здорових й тих, що навчаються за програмою інклюзивної освіти. Це породили запитання про специфіку прояву креативності у таких школярів. Вони й, власне, визначили проблему та актуальність нашого дослідження.[1, с. 43]
Головною метою соціального розвитку сучасного суспільства є повага до людського розмаїття, встановлення принципів солідарності та безпеки, що забезпечує захист та повну інтеграцію у соціум усіх верств населення, у тому числі й осіб з обмеженими можливостями здоров’я. В основу інтеграції закладено принцип доступності та дотримання прав людини щодо рівного доступу до здобуття якісної освіти. [2, с.62]
Для її реалізація була запроваджена програма інклюзивної освіти. Це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. Вона передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Інклюзивне навчання – гнучка, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання.
Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі.[1,с.16]
Навчання відбувається за індивідуальним навчальним планом, забезпечується медико-соціальним та психолого-педагогічним супроводом.
Нами було проведено емпіричне дослідження креативності та розумових можливостей школярів молодшого шкільного віку. Загальна кількість становила 50 осіб. Серед них 25- фізично здорові учні, решта діти з особливими потребами. На синдром Дауна страдали 5 школярів. У 6 учнів проглядались ознаки дитячого церебрального паралічу. Решта мали проблему із зором.
Для аналізу було взято методики П. Торреса (в основі цього тесту лежить здатність до дивергентного мислення, до перетворень і створення асоціацій, здатність породжувати нові ідеї та розробляти їх) та С.Л. Коробко (тест було сконструйовано на основі деяких методик тесту структури інтелекту за Р. Амтхауером, який містити 9 субтестів, що використовуються для вимірювання мовленнєвих, математичних здібностей, просторової уваги та пам’яті).[3,с. 70]
Аналіз зведених результатів показав, що не завжди у досліджуваних школярів, які продемонстрували високу оригінальність й творчий підхід до виконання тестових завдань П. Торренса мають високий рівень за результатами розв’язання субтестів за методикою Р. Амтхауера. Аналогічно: школярі, які продемонстрували посередній рівень розвитку креативності за результатами розв’язку субтестів тесту Р. Амтхауера, частіше мають дещо гірший результат.
Проте результати інклюзивної групи дещо відрізнялися. Так, показниках у дітей із ознаками синдрому Дауна, ми не побачили емоційної виразності втілення (експресії); цілісності композиції про розробці малюнку та його назві, продемонстрували низький рівень розумового розвитку.
Інші школярі, які теж навчаються за програмою інклюзивної освіти, в залежності від типу особливих потреб я по-різному сприймають поставленні перед ними завдання. Більшість показало високу активність, виконуючи завдання тесту П. Торренса. Із більшим захопленням учні малюють, що пов’язано із виявленням їхньої творчості, креативності. Значні труднощі виникали при розв’язанні субтестів тесту Р. Амтхауера. Частіше за все діти просто не розуміли поставлене перед ними завдання.
Керуючись результатами аналізу ми маємо підстави стверджувати, що для активації творчих здібностей та інтелекту необхідно надати учням можливість діяти за інтересами, використовувати у навчальному процесі індивідуальні методи, що активують творчий потенціал.
Джерела та література:
- Волков А. П. Приобщение школьников к творчеству:/ А. П. Волков – М. : Просвещение, 1982. – 144 с.
- Лук А. Н. Психология творчества /А.Н. Лук – М. : Наука, 1978 . – 125 с.
- Матюшин А. М. Загадки одаренности: проблемы практической диагностики. / А. М. Матюшин –М. : Школа-прессе, 1993. – 200 с.
