Проблема суб’єктивного благополуччя все більше привертає увагу науковців, оскільки розглядається в контексті реалізації людиною власного потенціалу, повноцінного функціонування і психічного здоров’я, особистісної адаптації та ефективної міжособистісної взаємодії. Виявлення психологічних чинників, які впливають на суб’єктивне благополуччя студентів, є важливим з позицій формування особистості студента, актуалізації його внутрішніх ресурсів самовдосконалення й саморозвитку, а також створення безпечного навчального середовища, максимально сприятливого для збереження працездатності й опанування майбутньої професії.
Суб’єктивне благополуччя в сучасних дослідженнях українських вчених вивчається як соціальний феномен через аналіз його структури, індивідуально-психологічних та особистісних детермінант, психічного здоров’я та задоволеності життям, якості міжособистісних стосунків та життєвих стратегій особистості (І. Аршава, Д. Носенко; В. Духневич, Є. Князева, Ю. Олександров та ін.). Складність вивчення феномену суб’єктивного благополуччя обумовлена тим, що механізми його формування знаходяться як у соціальному середовищі, так і у внутрішньому світі людини.
У проведеному дослідженні ми опираємося на розуміння психологічного благополуччя К. Ріфф як базового суб’єктивного конструкту, що відображає спрямованість, сприйняття й оцінку функціонування особистості. В запропонованій К. Ріфф шестикомпонентній моделі суб’єктивне благополуччя розглядається як структура, до якої належать такі складові: позитивне ставлення до себе та свого життєвого досвіду, стосунки з іншими, що ґрунтуються на довірі, дотримання власних переконань, здатність виконувати вимоги повсякденного життя, наявність цілей і діяльності, що наповнюють життя сенсом, відчуття постійного розвитку та самореалізації.
В дослідженні застосовувався адаптований варіант «Шкали психологічного благополуччя К. Ріфф», яка дає змогу оцінити не лише загальне суб’єктивне благополуччя особистості, а й його складові, а також методика «Q-сортування» В. Стефансона, за допомогою якої визначались основні тенденції поведінки людини в реальній групі. Для виявлення взаємозв’язку між отриманими показниками використано метод кореляційного аналізу. Емпіричне дослідження проводилось на базі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, вибірку склали 48 студентів III-IV курсів факультету психології та соціології віком 19-21 років.
За результатами «Шкали психологічного благополуччя» К. Ріфф виявлено 7 % студентів із низьким рівнем суб’єктивного благополуччя , 54 % – з середнім рівнем, 35 % – з середнім рівнем з нахилом до низького та 4 % досліджуваних – з середнім рівнем, але з нахилом до високого, і загалом не виявлено досліджуваних із високим рівнем суб’єктивного благополуччя. Середній рівень суб’єктивного благополуччя свідчить про загальну задоволеність певними сферами свого життя, зокрема, велике значення надається автономії, самосприйняттю та управлінню оточуючим середовищем.
Найвищі бали отримано за шкалою «управління середовищем» (х сер = 62 бали), що свідчить про притаманне досліджуваним почуття впевненості і компетентності в управлінні повсякденними справами, здатність ефективно використовувати різні життєві обставини, вміння самостійно обирати і створювати умови, що задовольняють особистісні потреби й цінності. Високі бали за шкалою «самосприйняття» (х сер = 59 балів) є свідченням підтримки студентами позитивного ставлення до себе, визнання й прийняття власного особистісного розмаїття, що включає як сильні, так і слабкі сторони, а також прослідковується перевага позитивних емоцій над негативними. Також високого значення досліджувані надають автономії (х сер = 55 балів), що характеризує їх як незалежних від інших, однак готових звернутися за допомогою при виникненні проблеми; при прийнятті важливих рішень їм властива орієнтація на думку авторитетних людей, водночас з бажанням менше від них залежати; виражена здатність протистояти соціальному тиску й відстоювати свої думки, а також можливість регулювати поведінку й оцінювати себе, виходячи з власних стандартів.
Однакове значення надається двом шкалам: «позитивні стосунки з іншими» та «мета у житті» (х сер = 52 бали), що свідчить про наявність життєвих цілей, але не повну їх усвідомленість, певну розмитість у розумінні майбутнього. Позитивні відносини з оточуючими характеризуються приємністю, довірливістю, здатністю до емпатії, любові і близькості, умінням знаходити компроміси. У більшості діагностованих відсутнє відчуття самотності та потреба в усамітнені. Найменші бали отримані за шкалою «особистісне зростання» (х сер = 50 балів), що певною мірою свідчить про відсутність відчуття особистого прогресу, нудьгу і незацікавленість життям, а також незначну реалізацію свого потенціалу. Загальне значення суб’єктивного благополуччя сягає середнього рівня (х сер = 349 балів) і характеризує студентів як загалом задоволених власними умовами життя.
Результати оцінки суб’єктивного благополуччя доповнили кількісні показники вимірювання основних тенденцій поведінки людини в реальній групі (залежність / незалежність, товариськість / нетовариськість, прийняття «боротьби» / «уникнення боротьби») за методикою «Q-сортування» В. Стефансона. Виявлено переважання шкали «товариськість» (24 %), що характеризує студентів як відкритих до спілкування, життєрадісних, компанійських, схильних утворювати емоційні зв’язки як у своїй групі, так і за її межами. Протилежна характеристика «нетовариськість» виявлена у 15 % опитаних, які справляють враження байдужих до справ групи, незворушних до її проблем, млявих у спілкуванні, переважно мовчазних.
Високі значення отримано за шкалою «уникнення боротьби» (17 %). Ці студенти намагаються зберігати нейтральну позицію в групових суперечках і конфліктах, схильні до компромісних вирішень проблем чи конфлікту, який назріває, часто проявляють залежність, безініціативність, нерішучість і підпорядкованість чужій волі, переважно авторитетній особі. Протилежним є «прийняття боротьби» (12 % опитаних), що свідчить про активне прагнення брати участь у груповому житті, досягнення більш високого статусу в групі, завзятість у досягненні своєї мети, наполегливість у відстоюванні своїх поглядів, вимогливість до оточуючих, принциповість в оцінках, працездатність і цілеспрямованість.
Однакового значення набуває тенденція залежність / незалежність (16,5 % студентів), яка характеризує амбівалентні ознаки: внутрішній конфлікт особистості між прагненням до прийняття групових стандартів і цінностей і одночасно – заперечення їх. Відповідно у поведінці можуть проявлятися суперечливі риси: нерішучість у спілкуванні з проявом самостійності в деяких випадках.
Результати кореляційного аналізу продемонстрували достатньо велику кількість статистично значущих зв’язків показників особистісних тенденцій та рівня суб’єктивного благополуччя досліджуваних. Зокрема, позитивний статистично значущий взаємозв’язок зафіксовано між шкалою «позитивні стосунки з іншими» як ознакою суб’єктивного благополуччя і шкалами «товариськість» (r=0,389, р≤0,01) і «уникнення боротьби» (r=0,297, р≤0,05) за методикою В. Стефансона; між шкалами «управління середовищем», «самосприйняття» і шкалою «прийняття боротьби» (r=0,321, р≤0,05; r=0,461, р≤0,001); між шкалами «управління середовищем», «автономія» і шкалою «незалежність» (r=0,318, р≤0,05; r=0,718, р≤0,001).
Цілком очевидно, що загальний рівень психологічного благополуччя особистості тісно пов’язаний з домінуючими особистісними характеристиками, які визначають основні тенденції поведінки людини в реальній групі. Наприклад, студенти прагнуть до встановлення близьких, довірливих стосунків з оточуючими, але водночас прагнуть до незалежності і вимагають поваги до свого особистого простору, про що свідчить кореляційний зв’язок між шкалами «автономія» та «незалежність». Також всі шкали опитувальника психологічного благополуччя статистично достовірно позитивно корелюють між собою, що підтверджує їх взаємодоповнюваність у загальній структурі суб’єктивного благополуччя особистості.
Отже, проведене дослідження дало змогу окреслити особливості взаємозв’язку між особистісними тенденціями поведінки студента в реальній групі та компонентами його суб’єктивного благополуччя, що засвідчує роль особистісних і середовищних чинників у загальному сприйнятті якості життя.
