Початок ХХІ століття загострив проблему медіалізації суспільства, у якій центральне місце посідає зростаючий вплив медіа на формування свідомості, культури підростаючої особистості. При цьому зростає негативний, агресивний контент. Достатньо глянути на шпальти газет, прослухати радіо, теленовини чи проглянути стрічку новин в Інтернеті. Укажемо на дивну прикмету сьогодення: донедавна люди шукали, прагнули інформації, натомість наш сучасник намагається від неї заховатись, як ото з рекламою, вірусною Інтернет рекламою тощо.
Британський філософ К.Поппер зазначає, що не існує інформації в чистому вигляді, іншими словами, інформація несе в собі якусь тенденцію. Мовиться про те, що різниці між інформувати й виховувати немає і бути не може. А тому вплив ЗМІ не обмежується інформуванням, це і «вихователі», «агітатори», «пропагандисти». Тож індивідуальний, суб’єктний вибір людини, вільне волевиявлення стає лише наслідком формування та лобіювання мас-медіа «образу світу», що відображає уніфіковані, соціально очікувані форми світосприйняття та світотворення (достатньо пригадати фільм «Людина з бульвару Капуцинів»; чи той факт, що лави угрупування скінхедів поповнились майже втричі після масового перегляду фільмів «Ромпер Стомпер», «Американська історія «Х»).
На сьогодні топовим інформаційно-пізнавальним, емоційним джерелом для масової аудиторіє є телебачення та Інтернет.
Результати психологічного моніторингу телеефіру вітчизняних телеканалів вказують на чіткі тенденції та дозованість контенту. Зокрема підраховано, що близько 68% телеефіру складають передачі, т/с, художні фільми, ток-шоу, реаліті-шоу, програми з негативним емоційним навантаженням (сцени насилля, агресії, містики, сексуального розбещення, уніфіковані, примітивні моделі поведінки тощо). У прайм-тайм обсяг насильства зростає на всіх каналах телебачення, демонструючи близько 5-7 жорстоких сцен на годину тощо (достатня кількість повторень для ефективності навіювання).У даному контексті можемо говорити й про формування віктимізації [1].
Систематичне упровадження емоційно забарвлених, уніфікованих (спрощених) уявлень та суджень (стереотипів, чуток, міфів, іміджу) у потік «організованих» новин автоматично зумовлює в масовій свідомості негативну або позитивну реакцію на конкретну подію, або ж формує відповідний загальний емоційний фон цільової аудиторії. Практика опитування засвідчує, що близько 90% респондентів ретроспективно відтворюють теле-, інтернет-новини (події) насамперед негативного, фатального змісту: вбивства, теракти, катастрофи, стихійні лиха, аварії, смертельні випадки, військові конфлікти, сенсаційні злочини, соціально-політичні оказії (інфляції, дефолти) тощо. Означені факти дозволяють говорити про домінуючий емоційно інформаційний фон у суспільстві. А тому, цілком логічною й послідовною видається екзистенційна фрустрація молоді, що проявляється в апатії, нудьзі, агресії, загалом у відчутті беззмістовності й фатумі сьогодення [3, с. 41-42].
Телебачення поступово витісняється на периферію (цільова аудиторія – особи похилого віку, жителі агропромислових комплексів тощо), натомість інтернет набирає пріоритетності і переймає на себе соціалізуючу функцію підростаючої особистості (80%) – «покоління 2020» [3].
Інтернет стає публічним простором 21 століття, медіа-конструюванням реальності, де всі обговорюють черговий конструкт, резонансний месседж. Інтернет дає можливість багаторівневого входження в інформаційний простір: від дошкільника до дорослого; від огляду новин, поштової скриньки до інформації, де можна придбати наркотики.
Почасти, важливим фактором стає не стільки інформація, як увага. Подаємо ряд тенденцій, які, на наш погляд відображають вплив інформаційно-інтерактивного поля на когнітивне та поведінкове поле людини:
- змінюється мозковий та нервовий субстрат психіки людини – відбувається еволюція на психофізіологічному рівні (підвищений рівень збудливості, дратівливості, нейротизму; зміни в психічних процесах (рівень переключення уваги високий, натомість, концентрація, стійкість уваги – низька, рівень понятійного мислення низький, конкретно-ситуативний тип мислення домінує над абстрактно-логічним тощо);
- формується своєрідне «рекламне мислення» – якщо доросла людина може себе захистити від впливу реклами, то дитяча психіка інтеріорізує і привласнює «рекламну» модель світу як єдино можливу;вся система дитячої психіки з її формами і смислами починає будуватися за «рекламним взірцем», з позицій нейропсихології дитина повторює ментально всі ті рухи, які бачить перед собою; причиною фрустрації дорослих стає відчуття дисонансу викликане порівнянням себе з рекламними моделями;
- створюється ілюзія нескінченності спілкування – феномен «мережевого спілкування» як альтернатива соціальній ізоляції; інтернет спілкування як субкультура, створення референтної групи он-лайн; результати опитувань дозволяють попередньо припустити, що 50-60% підлітків відмовившись від соціальних мереж опиняться в соціальній ізоляції (експеримент 40 год. без Інтернету – де-факто жоден підліток не погодився);
- в Інтернеті практично редуковані невербальні канали комунікації («мова тіла – bodylanguage»), блокується тактильний контакт;виникає проблема оперативної передачі смислу, що в свою чергу створює хибну атрибуцію;
- формується і підтримується псевдоідентичність(соціальні мережі – це структура, що дає можливість творити нові образи власного «Я» так звані «віртуальні особистості» («onlin-persona»);он-лайн забезпечує їх втілення через можливість анонімних соціальних інтеракцій (включаючи використання електронної пошти, чатів, ICQ);
- створюється феномен «селебріфікації» – «зірковості» (модель когнітивних та поведінкових орієнтирів для решти в даному конкурентному полі; інтернет-пости, блоги – перехід з приватного в публічний сегмент інформаційного простору); Facebook’ доводить, що моделлю щастя є не стільки слухати про інших, як розповідати про себе «чим більше друзів, тим вищий зірковий статус»);
- анонімність, відсутність зовнішнього контролю (право створювати й поширювати контент гарантовано Інтернетом, що навіть більш важливо бо текст без дистрибуції немає сенсу (вірусний маркетинг).
Принагідно зазначимо, що Інтернет – це інформаційна сфера з пониженим рівнем контролю за інформаційними потоками, а від так соціальним контролем, що концентрує в собі той негатив, який залишився б на рівні «кухонних розмов», «особистого щоденника» тощо. Попередньо встановлено, що лише20% батьків (вибірка 560 респондентів м. Тернополя та Тернопільської області) перевіряють, які сайти відвідує їх дитина, враховуючи такі он-лайн-загрози, як дорослий контент, азартні ігри, он-лайн-насильство, кіберзлочинність.20% батьків знають і використовують функцію «Батьківський контроль» в MicrosoftWindows 7 за допомогою якої можна обмежити час, відведений дітям на користування комп’ютером, вибрати типи дозволених ігор та програм. Незначний відсоток дорослих знає та використовує функцію AdВlockPlus для браузера, що блокує всю настирливу рекламу, банери, спливаючі вікна, відео в Інтернеті тощо. Усі ці факти засвідчують доволі низький рівень медіа-культури, медіа-освіти, якщо не відсутність її загалом.
Вчений з досліджень Інтернету, М.Нельсон, підкреслює, що Інтернет сьогодні знаходиться в юнацькому віці, бо стоїть перед вибором, наслідки якого можна буде побачити не зараз, а через 30-50 років [2, с. 52]. Без перебільшення можна сказати, що на сьогодні дискурс власного вибору стає риторикою особистої автономії та самовизначення підростаючої особистості в сучасному медіа-просторі.
Джерела та література:
- Кальба Я. Масифікація та її прояви в контексті сучасних телемедіа /Я.Кальба// Практична психологія та соціальна робота. — 2010. — № 4. —С. 63-67.
- Почебцов Г. Від Facebook’y і гламуру до Wikileaks: медіа комунікації / Г.Почебцов. – К.: Спадщина, 2012. – 464с.
- Психологія мас : навчальний посібник / автор-упорядник Я. Кальба. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан , 2012. – 208с.
