В умовах сучасної цивілізації, коли вимоги до особистості постійно зростають, розроблення нових психолого-педагогічних технологій навчання та виховання з метою розвитку індивідуального потенціалу особистості кожної дитини виступає актуальною науково-практичною проблемою.
Дослідження психологічних умов, що у найоптимальніший спосіб впливають на керування розвитком соціальних вмінь в учнів молодшого шкільного віку, видається нам надзвичайно важливим і необхідним. Ми вирізняємо три аспекти, що надають проблемі розвитку соціальних вмінь в учнів особливої актуальності:економічний аспект,соціальний аспект, психолого-педагогічний аспект [7].
Ефективна підготовка дітей до умов життя в соціумі, до умов “дорослого” життя можлива лише при цілеспрямованому керуванні розвитком соціальних вмінь і психологічної готовності до життя в умовах незалежної України. Оптимальна система розвитку соціальних вмінь у дітей є вирішальною.
Ми проаналізували проблему розвитку в учнів повноцінних соціально-психологічних умінь з позицій загальнопсихологічної теорії діяльності, створеної Л.Виготським, О.Лурія, О.Леонтьєвим, Д.Ельконіним, П.Гальперіним, О.Запорожцем та іншими, їх співробітниками, а також в рамках концепції навчальної діяльності, побудованої на даній основі в дитячій і педагогічній психології [3].
В процесі дослідження психолого-педагогічної ситуації становлення і розвитку соціально-психологічних умінь в учнів молодшого шкільного віку нашою метою було проектування системи соціальних вмінь в учнів і виявлення психологічних умов її успішного функціонування. В результаті ми виділили 60 вмінь, що були систематизовані у п’ять груп: вміння, пов’язані з адаптацією молодшого школяра в класі, школі;комунікативні вміння, пов’язані зі встановленням товариських стосунків;вміння, пов’язані з керуванням своїми емоціями та почуттями;вміння, пов’язані з самоконтролем та подоланням своєї агресивності;вміння, пов’язані з подоланням стресу.
До першої групи ми віднесли вміння попросити допомогу, запропонувати допомогу, вміння приєднатися до диспуту, ставити перед собою мету та інші. Серед вмінь другої групи – такі, як вміння відрекомендуватися, розпочати і закінчити розмову, вміння приєднуватися до ровесників, до гри, вміння вибачитися та інші. Третя група включає вміння, пов’язані з визначенням своїх почуттів та почуттів оточуючих, вміння зрозуміти почуття свої та чужі, вміння, пов’язані з подоланням гніву, страху і т.п. вміння уникати бійок, правильна реакція на насмішки, вміння знаходити компромісне рішення, вміння самоконтролю та інші складають четверту групу. І, нарешті, до п’ятої групи входять вміння подолати нудьгу, самотність, вміння приймати відмову і відмовляти самому, вміння приймати вірне рішення, самокритично сприймати свої поразки, вміння релаксації та інші, що сприяють подоланню стресу.
Представлені групи вмінь, на наш погляд, охоплюють широке коло соціально-психологічних проблем, оскільки сюди входять вміння, що допомагають дитині набути більшої соціальної компетентності, завоювати прихильність ровесників та вчителів, досягнути успіхів у навчанні, почувати себе впевнено і відчувати особисту задоволеність собою у своєму соціальному середовищі. Даний список вмінь є, на нашу думку, досить вичерпним. Проте він не виключає можливості заносити сюди нові вміння, якщо виникає така потреба.
Проведені нами дослідження дали можливість визначити психологічні умови, що найбільш оптимально впливають на керування розвитком соціально-психологічних вмінь в учнів. Сюди ми віднесли:умови, пов’язані з процесом одухотворення;умови, пов’язані з процесом активації;умови, пов’язані з процесами інтелектуального, соціального та духовного розвитку.
Результати дослідження засвідчують, що розвиток цілісної системи соціально-психологічних вмінь в учнів молодшого шкільного віку найбільш успішно проходить в умовах організованого структурного навчання, що передбачає:особистісно орієнтований підхід до проектування і організації виховного процесу;поетапний процес розвитку соціально-психологічних вмінь, що складається з: моделювання, рольової гри, системи стимулювання пізнавальної активності, трансформації набутих вмінь з умов навчання в умови реального життя;структурну послідовність розвитку окремих вмінь.
В процесі нашого дослідження ми також визначили дві групи вмінь, якими повинні володіти спеціалісти, що проводитимуть структурне навчання. перша включає загальні вміння, які необхідні для викладання в школі, і майстерність групового лідерства, як, наприклад, ентузіазм, чутливість, інтуїція, комунікабельність. Друга група – це вміння, що безпосередньо стосуються керування ппроцесом структурного навчання, включаючи наступне:знання структурного навчання (його умови, процес, цілі);здатність націлити учасників на структурне навчання;вміння спланувати і представити моделювання;вміння почати і підтримати рольову гру;делікатність і точність у забезпеченні правильного зворотнього зв’язку;вміння ефективно вирішувати проблеми організації навчальних груп.
Проведені нами дослідження дали можливість визначити психологічні умови, що найоптимальніше впливають на формування соціально-психологічних вмінь в учнів. Серед них такі: умови, пов’язані з процесом одухотворення; умови, пов’язані з процесом активації; умови, пов’язані з процесом інтелектуального, соціального та духовного розвитку.
Розвиток цілісної системи соціально-психологічних вмінь у молодших школярів успішно проходить в умовах організованого структурного навчання, яке передбачає: особистісно орієнтований підхід до проектування і організації виховного процесу; поетапний процес розвитку соціально-психологічних вмінь, що складається з моделювання, рольової гри, системи стимулювання пізнавальної активності, трансформації набутих вмінь з умов навчання в умови реального життя; структурну послідовність формування окремих вмінь.
Експериментальні дані дозволили визначити дві групи вмінь, якими повинні оволодіти спеціалісти, що проводитимуть структурне навчання. Перша включає загальні вміння, які необхідні для викладання в школі, майстерність групового лідерства, зокрема, ентузіазм, чутливість, інтуїція, комунікабельність. Друга група – це вміння, що безпосередньо стосуються ведення процесу структурного навчання. Це такі, як: знання структурного навчання (його умови, процес, цілі); здатність націлити учасників на структурне навчання; вміння планувати і представити моделювання; вміння розпочати і підтримати рольову гру; делікатність і точність у забезпеченні правильного зворотнього зв’язку; вміння ефективно вирішувати проблеми організації навчальних груп.
Джерела та література:
- Абрамова Р.С. Возрастная психология.- М., 1997.- 693 с.
- Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности //Психология формирования и развития личности.- М., 1981.- С. 19-44.
- Выготский Л.С. Проблема возраста. Собр. соч.: Т. 4.- М., 1984
- Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури.-К.:Наукова думка, 1999.-216 с.
- Рубцов В.В. Организация и развитие совместных действий у детей в процессе обучения.- М.Педагогика, 1987
- Уманский Л.И. Психология организаторской деятельности школьников.- М.. 1980.- 159с.
- Goldsttein, A.P., Sprafkin, R.P. & Gershaw, N.Y. Skill training for community living: Applying Structured learning Theraphy: New York: Pergamon Press, 1976
- Goldsttein, A.P., Sprafkin, R.P. & Klein, P.S. Skillstreaming the adolescent. Champaign, Jll.: Research Press, 1980.
