Усі малі контактні групи, в тому числі й студентські, формують свої норми й приймають певні моделі спільної діяльності, види і типи комунікації, міжособистісного і групового спілкування, виробляють загальні установки, позиції, погляди.
Існує кілька видів групових норм:
а) пов’язаних з виконанням навчальних цілей і завдань;
б) такі, які регулюють взаємостосунки в групі, що робить поведінку її членів передбачуваною, попереджає конфлікти і забезпечує справедливу оцінку кожного;
в) такі, що корегують установки, погляди, стосунки.
Успішність діяльності груп (особливо навчальних груп) залежить від рівня їх розвитку і специфіки виявлення феноменів спілкування, взаємодії, міжособистісних стосунків і диференціації мовної підготовки членів групи.
Завдання викладача цілеспрямовано і вчасно сприяти формуванню таких групових норм, які підвищують ефективність спільної діяльності, а також є резервом досягнення поставленої мети.
У процесі розвитку та формування групи основними соціально-психологічними труднощами може бути розподіл авторитетів і близькості міжособистісних стосунків.
Під час спілкування виникають міжособистісні стосунки, тобто взаємна готовність суб’єктів до певного типу взаємодії. Цілеспрямований педагогічний вплив на формування такої готовності забезпечує в подальшому ефективність і продуктивність взаємодії. Серед чисельних концепцій, які описують процеси групової динаміки і фази розвитку (Л. Уманський, А. Чернишов, Б. ТАкмен, Е. Мабрі, Є. Маргуліс, О. Киричук, В. Казмиренко та інші), ми вважаемо, що однією з найбільш прийнятних для розв’язання наших завдань є концепція групового розвитку У. Баніса і Х. Шепарда. У. Баніс і Х. Шепард, розглядаючи динаміку розвитку групи, відзначають такі кризові фази розвитку, які проходить група у процесі свого становлення. Перша фаза – це розподіл ступеня впливу і влади, друга – встановлення ступеня близькості й теплоти міжособистісних стосунків. Динаміка кризових фаз визначає специфіку ролевої диференціації членів групи. Емпірічно встановлено, що найчастіше трапляються таки типи поведінки як:
а) залежні – які віддають перевагу чітким завданням, встановленим правилам і визнають лідерів та керівника (викладача);
б) незалежні – які мало надають значення авторитетам. В разі, якщо керівництво і лідерство продуктивне, то ставляться до нього спокійно. Самі ж себе не відчувають залежними від керівництва, не виявляють агресії до керівника та лідерів;
в) контрзалежні – ті, хто не полюбляє правил, не довіряє керівникам та лідерам, їх більше влаштовують некеровані, спонтанні ситуації (навчальні зокрема).
Учасників групи можна також поділити на:
а) суперперсоналістів – тих, хто намагається встановити міжособистісні стосунки в групі якомога ближче і тепліше;
б) контрперсоналістів – тих, хто чинить опір встановленню близьких стосунків, не полюбляє поділяти почуття інших;
в) персоналістів – тих, хто добре маніпулює встановленням близьких і теплих стосунків, безконфліктно і раціонально.
На різних стадіях розвитку і формування групи спостерігаються такі групові процеси. На початковій стадії розвитку групи демонструють авторитарні та директивні тенденції. Члени групи перебувають у пошуку правил формування організаційної структури і лідерів. На цьому етапі завдання викладача – допомогти членам групи прийняти ті правила і норми групової взаємодії, які сприятимуть створенню сприятливого психологічного клімату і, що особливо важливо, підвищенню рівня референтності як основного соціально-психологічного фактору. На наступній фазі розвитку групи спостерігається боротьба між залежними (що починають організовувати і встановлювати норми і правила і розподіляти авторитарні ролі) та контрзалежними, які їх відкидають. Намічається тенденція поділу на підгрупи, і питання лідерства може стати критичним. Питання керування з боку викладача груповим розвитком на цьому етапі дуже важливе. Тому будь-яка навчальна ситуація повинна враховувати важливі фактори соціально-психологічних норм поведінки та оптимальних форм взаємодії. Особливу увагу слід приділяти навчальній ситуації. На цій стадії розподілу авторитетів особливу дезінтеграційну небезпеку становлять контрзалежні. Існує дві небезпеки: або вони випадуть з колективу, або, якщо серед них є лідери, група прийматиме їхні норми взаємодії та поведінки.
Ситуація – це важливий фактор, який обумовлює поведінку. Саме тому необхідно проаналізувати ситуацію для того, щоб пояснити або передбачити можливі способи поведінки.
Нами були використані такі параметри для аналізу і контролювання навчальних ситуацій:
Дружня і співробітницька – змагальна (аж до ворожої).
Домінантна – на рівних.
Глибока – поверхова.
Формальна – неформальна.
Напружена – відверта.
Орієнтована на завдання – орієнтована на спілкування.
Врахування фактору навчальної ситуації є одним з найважливіших для цілеспрямованого педагогічного керування розвитком групового суб’єкта.
Розвиток групи полягає не тільки у побудові вищих рівнів її структури, й у послабленні наявних неадекватних стереотипізованих соціальних установок і форм поведінки. Інколи розвиток відбувається через заперечення попередніх форм існування. Під інерцією розуміється процес уніфікації себе або нас як групи. Дезінтеграція – послаблення неузгодженої цілісності. Для аналізу динаміки групового розвитку ми розмежовуємо поняття «позитивної» та «негативної» дезінтеграції. «Негативна» дезінтеграція породжує стійкі негативні зміни групового суб’єкта. «Позитивна» - служить передумовою виникнення нових, більш досконалих форм. Іншими словами, це нормальна «хвороба зростання».
Про позитивний характер дезінтеграції свідчать: активізація і розширення здатності пізнання і поля самоусвідомлення, посилення контролю, емоційно особистісне зближення членів групи, підвищення взаєморозуміння й ефективності спільної учбово-пізнавальної діяльності. Позитивна дезінтеграція – це шлях до створення нової інтегральної структури групи на більш високому рівні розвитку.
Цілеспрямована психолого-педагогічна робота із залежними і контрзалежними на фазі розподілу авторитетів вимагає кропіткої і вдумливої праці викладача, знання педагогічних прийомів, вміння інтегрувати ці прийоми у побудову спільної групової навчально-пізнавальної діяльності. Психолого-лінгвістичні ігри та ігрові прийоми – ефективний і надійний засіб створення умов колективної залежності, почуття командної і групової згуртованості. Емоційне розподілення членами групи задоволення від гри робить відчутним свій внесок у перемогу. Так чи інакше гра вимагає взаємодії та інтеграції її учасників. Завдання викладача – не змінювати контрзалежну особистість, а так організувати процес взаємодії, щоб особистість прийняла норми взаємодії і поведінки, які сприяють згуртованості й розвитку групи. Приймаючи ці норми, особистість починає корегувати власні установки, думки відносини.
Отже, автори пропонують низку нетрадиційних та ігрових методів які були апробовані на заняттях з іноземної мови та їх використання мало позитивний результат.
Джерела та література:
- Бубнова Д.В. Методика навчання ділового спілкування англійською мовою студентів старших курсів вищих технічних навчальних закладів: Дис. кандидата педагогічних наук: 13.00.02/ Бубнова Д.В.. – Київ, 2007. – С.25-32
- Language games. - http://www.tedpower.co.uk/games.htm
- Психология работы с людьми. Советы руководителю./ Обозов Н.Н, Щекин Н.В. – К.: Полит. Литературы Украины, 1990. – 205 с.
