Проблема соціально-психологічної адаптації молодших школярів в сучасних умовах набуває все більшої значимості. Загострення соціально-економічного середовища, безліч суперечливої і негативної інформації в ЗМІ, зниження виховного потенціалу сім'ї негативно позначаються на процесах соціально-психологічної адаптації дітей, оскільки вони найбільш схильні до впливу чинників навколишнього дійсності. У такій ситуації саме школа здатна закласти в дитини соціально-моральні норми, правила поведінки і орієнтувати її на те, що дійсно є цінним і значущим у житті, що дозволить дитині протистояти негативному впливу соціуму і успішно пройти процес адаптації.
Соціально-психологічна адаптація дитини залежить від багатьох факторів: індивідуально-психологічних особливостей дитини, типу навчального закладу, рівня складності освітніх програм, ступеня підготовленості дитини до школи, відносин з вчителями та однокласниками і т.д. Серед інших факторів останнім часом виділяють і ще один – це стильові особливості діяльності педагога та учня (так звані когнітивні стилі).
Когнітивний стиль кожної людини – це стійкі індивідуальні особливості пізнавальних процесів, способів сприйняття, мислення і дії. Саме особливостями когнітивних стилів учнів обумовлена успішність у навчанні. Кожен учень має свій вектор розвитку, і необхідно враховувати психологічний фактор сприйняття ним тієї чи іншої інформації. Учитель повинен звернути увагу на когнітивний стиль дитини, з повагою поставитися до його особливостей і побудувати комфортний для учня процес навчання. Таким чином, процес навчання індивідуалізується, узгоджуючись з лінією психічного розвитку кожної конкретної дитини і розкриваючи її пізнавальні особливості, що успішно впливає на адаптацію до шкільного навчання.
Учитель, як і будь-який учень, володіє своїм когнітивним стилем та у відповідності з ним веде уроки, і взагалі навчально-виховний процес, застосовуючи ті чи інші методи та форми. Здійснюючи особистісний підхід у навчанні, необхідно враховувати збіг або можливий дисонанс когнітивних стилів кожного учня і вчителя.
Технологія індивідуалізації на основі врахування когнітивного стилю учня і вчителя покликана забезпечити максимальний психологічний комфорт для учнів в процесі навчання і в кінцевому підсумку призвести до самореалізації кожної дитини, сприяти успішній соціально-психологічній адаптації учнів.
Когнітивний стиль, як достатньо стійка когнітивна стратегія, складається в молодшому шкільному віці. Однак ця проблема недостатньо вивчена і є актуальною стосовно професії вчителя в зв'язку з його впливом на успішність адаптації учнів.
В цілому, когнітивні стилі описуються як когнітивні утворення організуючого порядку, які зв'язують функціонування пізнавальних процесів (сприймання, пам'яті, мислення) один з одним і обмежують та опосередковують мотиваційні впливи, виконуючи функцію контролюючої інстанції, забезпечуючи реалістично адаптаційні форми активності [5].
В зарубіжній і вітчизняній літературі можна зустріти опис близько півтора десятка різних когнітивних стилів. Вони дуже різноманітні щодо способу діагностики, теоретичної інтерпретації та широти впливу на поведінку людини. Ці різні описи, різні назви когнітивних стилів є результатом того, що їх класифікація залежала від різноманітності підходів щодо вивчення когнітивних стилів.
Доведено, що незважаючи на певні розбіжності, що розділяють вчені різних наукових шкіл, в усіх підходах фіксується віднесеність когнітивних стилів до процесів пізнання (сприймання та переробки інформації). Будь-який когнітивний стиль описується біполярним конструктом, тобто парою протилежних ознак, що і фіксується у відповідній бінарній основі. Тобто будь-яка стильова стратегія пізнання будується на деякій шкалі з полюсами від максимальної вираженості певної якості до мінімального її прояву. Сам стиль є певна позиція на цьому континіумі потенційно можливих значень.
Основними параметрами когнітивних стилів вважаються:
1) полезалежність – поленезалежність;
2) вузький – широкий діапазон еквівалентності;
3) вузькість - широта категорії;
4) ригідний – гнучкий пізнавальний контроль;
5) толерантність – нетолерантність до нереалістичного досвіду;
6) фокусуючий – скануючий контроль;
7) згладжування – загострення;
8) імпульсивність – рефлексивність;
9) конкретна – абстрактна концептуалізація;
10) когнітивна простота – складність [4].
Саме когнітивний стиль як певна стратегія мислення розглядається багатьма зарубіжними та вітчизняними вченими в якості одного з найважливіших чинників становлення інтелекту людини, визначає індивідуальні особливості процесу пізнання та розумової діяльності (О.Г.Асмолов, С.Є.Аш, Г.Віткін, Р.Н.Гарднер, Е.О.Клімов, Г.Клейн, В.Колга, Т.М.Лисянська, В.С.Мерлін, Е.Л.Носенко, М.А.Холодна та ін.). На сьогодні можна вважати, що завдання виділення та опису стильових особливостей індивідуального процесу пізнання розроблені досить повно. Вченими виділено значну кількість окремих когнітивних стилів, доведено їх якісну своєрідність і нетотожність, створено ґрунтовну діагностичну базу. Активно розробляється педагогічний аспект проблеми - створення педагогічних технологій, що дозволяють здійснювати індивідуальний підхід до дітей з різними пізнавальними стратегіями, що обумовлюються стильовими особливостями мислення.
У той же час залишається ціла низка актуальних проблем, які ще не отримали свого наукового обґрунтування. Так, остаточно не вирішено, чи є когнітивні стилі стійкими ознаками мислення в ранньому дитячому віці, чи їх формування залежить від особливостей організації навчання. Адже більшість дослідників спрямовують свої зусилля на виявлення стильових особливостей мислення дорослої людини, тоді як період виникнення і закріплення певних когнітивних стратегій поки що досліджений явно недостатньо.
Ще одним важливим науковим напрямом є виявлення взаємосполучень окремих когнітивно-стильових особливостей, виникнення певних когнітивно-стильових комплексів. Адже різноманітні стилі, що виділено дослідниками, не є взаємовиключними. В однієї і тієї ж людини водночас можуть бути наявними ознаки різних стилів, що породжує нові проблеми, і перш за все: яким чином з окремих ознак створюється індивідуальний стильовий ансамбль, його якісні і кількісні характеристики.
Нарешті, серед проблем, що є дуже актуальними і водночас найменш дослідженими, слід вказати на відсутність ґрунтовних розробок стосовно впливу, що надає той чи інший когнітивний стиль на успішність перебігу адаптаційного процесу молодших школярів.
Джерела та література:
- Александровская Э.М. Социально-психологические критерии адаптации к школе / Э.М. Александровская.- М., 2008.- 153с.
- Артемов С.Д. Социальные проблемы адаптации / С.Д. Артемов. – М., 2000.- 180с.
- Битянова М.Р. Адаптация ребенка к школе: диагностика, коррекция, педагогическая поддержка / М.Р. Битянова.- Мн., 2007. – 145с.
- Холодная М.А.Когнитивные стили. О природе индивидуального ума / М.А. Холодная. – СПб.: Питер, 2004. - 384 с.
- Шкуратова И.П. Когнитивный стиль и общение / И.П.Шкуратова. – Ростов–на/Д.: Издательство Ростовского педагогического университета, 1994.- 156 с.
