Розвиток цілісної особистості студента завжди був та залишається центральною темою вищої освіти в Україні. Сучасні науковці стверджують, що здатність формуватита розвиватиміжкультурну компетенцію студентів є важливим і актуальним завданням в сьогоднішньому глобалізованому світі.
Поняття міжкультурної компетентності досліджується зарубіжнимита вітчизняними науковцями, де різні автори описують актуальні аспекти даної проблеми:багатокультурна компетентність (ПаулФ.Рейнольдс),крос-культурна та міжкультурна ефективність (Д.Келлі, Куі і Ван Ден Берг, Д.Хаммер, Ханніган), міжкультурна компетентність (Дінджис,Ортиц іМур, Чень), компетентність міжкультурної комунікації (Кім, Хаммер і Нішида, Візман, Шпіцберг), основи багатокультурної освіти(Т.Левовіцкі,Ф.Шлеска,Х.Беднарчик,Б.Грабовська, Б.Мілерскі,Т.Новацкі, В.Кремень, І.Зязюн, Н.Нічкало, С.Сисоєва, В.Савчук, В.Олійник).
Серед визначень даного поняття наведемо наступні:
- міжкультурна компетентність – обізнаність, знання та вміння,необхідні для ефективної взаємодії з іншими,культурно «інакшими» людьми (Паул Ф. Рейнольдс);
- міжкультурна компетентність – «процес навчання новій культурі, її мові, типам поведінки з метою розуміння людей даної культури, відчувати до них симпатію та успішно жити і взаємодіяти з ними» (Сорті);
- міжкультурна компетентність – складне особистісне утворення,що містить знання про рідну та іншу культуру, вміння та навички практичного використання своїх знань, а також сукупність якостей особистості, що сприяють реалізації цих знань, умінь та навичок, і нарешті, практичний досвід їх використання в ході взаємодії з представниками іншої культури (А.Муратов).
Ми розуміємо поняття міжкультурної компетентності як здатність особистості пізнавати власну культуру,а також навчитись новій культурі, новій мові,іншим позитивним навичкам поведінки,вміти їх застосовувати у власному культурному просторі та ефективно взаємодіяти з представниками інших культур.
Важливим і невід’ємним від поняття міжкультурної компетенції є, на нашу думку, розуміння толерантності, емпатії, національної ідентичності, але в той же час яскраве прагнення пізнання іншої культури, іншого народу.
Якщо проаналізувати проблему структури міжкультурної компетенції, то варто окреслити цікаву концепцію А.Ю.Муратова. В основі даної структури є проектний метод та аналіз зарубіжних теорій та практик (Чен,Сорті), у відповідності з якими автор виділяє три основних елементи міжкультурної компетенції: когнітивний, інтраособистісний та міжособистісний (поведінковий).
Когнітивний параметр – це знання про інші культури чи групи, а також пізнавальні здібності більш високого рівня.
Інтраперсональнийпараметр – характеризується співвідношенням внутрішнього стану особи,розвитком власного Я та ідентичністю особистості.
Міжособистісний (поведінковий) параметр – характеризується поведінковими здібностями особистості взаємодіяти з людьми різних культурних груп, ефективно і толерантно вести себе в ході міжкультурної взаємодії.
Розвитку міжкультурної компетентності сприяє взаємодія з людьми, що належать до інших культур.Основою формування міжкультурної компетентності, на нашу думку,є реальний досвід міжкультурної діяльності та спілкування.Вплив багатокультурності сприяє як інтелектуальному, так і соціальному розвитку та зрілості особистості.
Досвід міжнародної співпраці в студентському та професорсько-викладацькому колективах підчас міжнародних конференцій та семінарів, в ході міжкультурної практики на факультеті психології сприяє позитивному реагуванню на соціальне багатомаїття,що формує більшу готовність до досягнення міжнаціонального взаєморозуміння, а також підвищує задоволеність навчанням в університеті,участю в зарубіжних делегаціях та обміном досвідом. Коли університет робить наголос на міжнародну співпрацю, перспективи розвитку по всіх напрямках діяльності на факультеті зростають в очах студентів. Таким чином, взаємодія студентів та викладачів з різними культурно-соціальними групами є одним із найбільш значущих соціальних досвідів у виховному плані. Вона позитивно впливає на важливі аспекти особистісного розвитку студентів, особливо на їх когнітивний,особистісний та міжособистісний розвиток.
Недавні дослідження (Чанг,Хуртадо,Ібадова,А.Муратов) доводять, що просте змішання студентів різних етнічних груп не має позитивного результату. На думку зарубіжних вчених (Антонио,Чанг,Хуртадо) важливо організувати міжнародні освітні програми чи проекти, які б сприяли постійній та осмисленій взаємодії студентів-однокурсників, що належать до різних соціокультурних груп.На нашу думку, успіх такої проектної діяльності та спілкування буде залежати від наступних умов: діалогічність, міждисциплінарність,проблемність, контекстність. Підготовка спільних міжнародних проектів є процесом творчим і аналітичним, тому важливо при написанні проекту врахувати наступні складові:спільність інтересів учасників проекту; роль керівника як фасилітатора і стимулятора аналітичної діяльності; навчання особливостям діалогічного спілкування в інтернет-контактах та установлення зв’язку між різними мовами; чітке планування,організація та контроль за виконанням основних завдань діяльності; стимуляція крос-культурних завдань, доведення їх до унікальностіта урізноманітнення; вивчення культурних артефактів;обговорення актуальних питань сучасного життя;вивчення змісту результатів спільної діяльності;визначення строків реалізації проектута критеріїв оцінки діяльності студентів обох країн.
Резюмуючи,зауважимо,що поняття міжкультурної компетенції стало особливо важливим в період входження України до Європейського Союзу та інтеграції в ньому. Важливим завданнямвищої школи безперечно залишається оперативне реагування на нові соціальні виклики, що відбуваються в світі, зокрема і ті,що стосуються запиту на толерантну і моральну особистість в широкому контексті її міжкультурної компетентності.
Джерела та література:
- А.Ю.Муратов. Использование проектного метода для формированиямежкультурнойкомпетенции//Муратов А.Ю. Интернет –журнал «Эйдос».2005/www/eidos.ru/jornal/2005/0523,htm
- Aaron C.Ahuvia: Indywidualizm-kolektywizm a kultury szczscia:teoretyczne rozwazaia nad zwiazkiem miedzy konsumpcja,kultura I subiektywnym dobrostanem w przekroju miedzynarodowym.-Warszawa.-2004.-319s.
- Ksztalcenie ustawiczne do wielokulturowosci./pod red.T.Lewowickiego,F .Szloska.-Warszawa-Radom.-2009.-431s.
- Філіппова І.Ю. Міжкультурна комунікація:психологічний дискурс // І.Ю.Філіппова Практична психологія та соціальна робота.-К.-2006.-№4.-С.9-12.
