В останні роки значно зріс інтерес до класу гуанідинових сполук, особливо полімерних гуанідинів. Основною властивістю яких є знезараження води, продуктів харчування, оскільки, не всі дезінфікуючі речовини задовольняють вимоги, які перед ними поставленні. Одним із таких полімерних гуанідинів, який використовується – полігексаметилгуанідіній. Широке використання полігексаметилгуанідінію призвело до створення багатьох методів визначення вмісту цього полімеру. Відомі методи визначення полігексаметилгуанідінію є не завжди раціональними, і одного методу який можна застосувати для всіх об’єктів немає.
Полігексаметилгуанідин (ПГМГ, polyhexamethyleneguanidine) лінійний, замкнений або розгалужений полімер. Прозора склоподібна маса, температура розм’якшення 100-150°С, розчини його безбарвні, не горючий , не вибухонебезпечний [1].
Рис.1. Структурна формула полігексаметилгуанідінію фосфату
В процесі експерименту було дослідження взаємодію ПГМГ з барвником Еозин Н, що призводить до утворення забарвленого іонного асоціату. Для кількісного визначення якого використовували фотометрію. Вимірювали оптичну густину серії розчинів з концентрацією ПГМГ 0,5-10 мг/л у присутності гліцинового буферу (рН=3,5) зі світлофільтром, довжина хвилі якого = 540 нм, на фоні «нульового» розчину, з отриманих даних будували графік А = f(C) який є лінійним, тобто дотримується основний закон світлопоглинання. Експеримент було проведено з полімерами з двома молярними масами ~3000 і ~5000.
Також було досліджено вплив поверхнево-активних речовин на дану прямолінійну залежність. В якості ПАР використовували Тритон Х 100. Вимірювання оптичної густини проводили як і в попередньому випадку при додаванні 0,5мл 0,001% Тритон Х 100, з отриманих результатів видно, що Тритон Х100 покращує лінійну залежність оптичної густини від концентрації іонного асоціату ПГМГ. Експериментально було встановлено що закон Бугера – Ламберта – Бера для ПГМГ виконується при використанні 0,001% розчину Тритон Х100 до 0,9 мл.
За допомогою даної методики було визначено вміст ПГМГ у препарату «Дезавід». Результати представленні у таблиці 1 та 2.
Таблиця 1.Результати визначення ПГМГ~3000 спектрофотометричним методом у присутності Тритон Х 100 у “Дезавід” (n = 9; P = 0,95)
|
№ проби |
Істина конц.,µ |
Результат аналізу |
Відносна похибка ε, % |
|
Проба 1 |
3 |
3,04±0,08 |
1,33 |
|
Проба 2 |
5 |
5,06±0,11 |
1,2 |
|
Проба 3 |
6 |
6,06±0,12 |
1,06 |
|
Проба 4 |
7 |
7,07±0,17 |
1,05 |
Таблиця 2. Результати визначення ПГМГ~5000 спектрофотометричним методом у присутності Тритон Х 100 у “Дезавід” (n = 9; P = 0,95)
|
№ проби |
Істина конц.,µ |
Результат аналізу |
Відносна похибка ε, % |
|
Проба 1 |
3 |
2,92±0,11 |
2,48 |
|
Проба 2 |
5 |
4,96±0,07 |
0,84 |
|
Проба 3 |
6 |
5,95±0,08 |
0,81 |
|
Проба 4 |
7 |
6,96±0,07 |
0,6 |
Отже, із використанням запропонованої методики можна визначити в середньому 98% від введеної кількості ПГМГ.
Список літератури
- Полигексаметиленгуанидин: [Електронний ресурс] // Химик: [сайт]. - Режим доступу: http://www.xumuk.ru/encyklopedia/2/3488.html.
