Політична культура України багато в чому визначена історією її розвитку. Поняття «політична культура» включає політичні традиції, досвід, ідеї, концепції, переконання про взаємовідносини між різними суспільно-політичними інститутами. Вченими політична культура розглядається також як загальна характеристика людини, а саме як ступінь її політичного розвитку й активності, як форма реалізації знань і переконань людини у суспільно-політичній діяльності [2].
Проблемою розвитку політичної культури українських громадян займаються такі вчені як В. Бебик, М. Головатий, Є. Головаха, В. Лісовий, Н. Паніна, Ю. Пахомов, В. Ребкало та ін.. Варто зазначити, що психологічні чинники становлення політичної свідомості розкривались у працях таких науковців як Д. Гордєв, М. Сапожніков, О. Ульодов [1, с. 88]. У сучасному українському суспільстві дослідження таких важливих суспільно-політичних феноменів людського буття є актуальним.
Формування політичної культури відбувається в процесі політичного життя, є історично і соціально-зумовленим продуктом політичної життєдіяльності людей, який відбиває процес опанування суспільством та індивідами політичних відносин, що значною мірою залежить від характеру, темпу, змісту процесу політичної соціалізації особи. Політична соціалізація - не просто засвоєння певних політичних відносин, знань і та. ін., а й перетворення їх в особисті орієнтири та установки, внаслідок чого формується політична свідомість, позиція, зрілість, тобто певний рівень політичної культури [3, с. 26 - 28].
Кожне покоління формується на основі попередніх духовно-моральних основ, що є відбитком соціально-політичних та економічних факторів суспільного розвитку. Сьогодні нова українська держава прагне підтримувати національну культуру, щоб на її основі сформувати цінності, які повинні сприйматися молоддю. Українська держава надзвичайно зацікавлена у цивілізаційній соціалізації молодого громадянина, у формуванні в нього демократичної політичної свідомості й культури.
Важливим фактором формування політичної культури та свідомості є необхідність врахування бажання самої людини відповідати запитам політичної системи. У данному випадку йдеться насамперед про вирішення проблеми мотивації, заохочення людини до участі у політичному житті, тобто про запровадження системи ціннісних, а не примусових мотивів політичної соціалізації. Вони передбачають бажання людини відповідати вимогам політичної системи згідно із внутрішніми переконаннями, по совісті, через почуття обов'язку по відношенню до держави і суспільства взагалі. Принципового значення набула проблема особливостей формування політичної культури громадян з урахуванням специфіки їх ментальності. Слід враховувати, що ментальність українців має кілька системотворчих ознак: 1) українцям властива інтровертність у сприйнятті всього, що їх оточує, тобто відповідна зосередженість на фактах і проблемах внутрішнього, особистісно-індивідуального світу; 2) для українців характерна кордоцентричність, яка проявляється в сентименталізмі, емпатії, яскраво вираженій любові до природи, культуро - творчості і естетизмі життя; 3) поряд із переліченими особливостями українцям притаманні анархічний індивідуалізм, перевага чуттєвого над волею та інтелектом. Загальновідомо, що політична культура відображає мотивацію політичної поведінки, яка може мати як усвідомлений, так і неусвідомлений характер. Тому в межах політичної культури виокремлюють два компоненти – політичну психологію і політичну свідомість.
Політична психологія – це особливий стиль політичного мислення, сприйняття політики, заснований на характерному комплексі підсвідомої мотивації діяльності та поведінки людини, має переважно особистісний характер і тісно пов’язується із загальними психологічними особливостями людини.
В аспекті політичної психології політична культура тісно пов’язана з національною культурою. Політична культура завжди формується в конкретних історичних умовах. Цей процес безперервний, однак він має свої «біоритми», що визначаються соціальними, психологічними, політичними, природними, економічними умовами та циклами зміни поколінь. Водночас психологічні компоненти – темперамент, емоційно-вольові процеси, а також сфера соціокультурних потреб, інтересів і мотивів діяльності – це центральне ядро, навколо якого групуються етноспецифічні явища у психіці індивіда.
Що ж до політичної свідомості, то її формування залежить від деяких факторів зокрема: зовнішніх (інститути політичної системи, національні та соціальні групи, різні неформальні об'єднання, під впливом яких відбувається соціалізація особистості) та внутрішніх(потреби, інтереси, духовні цінності, індивідуальні психологічні якості людини).
Отже, психологічні настрої і переживання, що згодом реалізуються в активності людини, зокрема політичній, акумулюються всією національною культурою та різкими політично-соціальними змінами. Тому на часі для вчених психологів постає питання визначення рівня політичної культури сучасного громадянина та пошук шляхів підвищення політичної свідомості українця.
Джерела та література:
- Білик М. Особливості формування політичної культури сучасної молоді / М. Білик // Соціальна психологія. – 2004. – № 4. – С. 96–105.
- Лісовий B. C. Поняття політичної культури. Політична культура українців / В. С. Лісовий // Феномен української культури: методологічні засади осмислення : зб. наук. пр. – К., 1996.
- Поліщук І. Концепція політичної культури: структурний аспект / І. Поліщук // Персонал. - 2005. - № 6. - С. 26-30.
