Актуальність дослідження. Проблема формування і розвитку самооцінки є однією з центральних проблем становлення особистості. Самооцінка – це необхідний компонент розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення людиною самої себе вцілому. Важливий аспект нашого дослідження знаходиться у знаходженні взаємозв’язку самооцінки особистості та типу поведінки в різноманітних конфліктних ситуаціях, що трапляються в житті людини.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні психологічних особливостей впливу самооцінки особистості на її адаптацію до конфліктної (стресової) ситуації.
Наукoва нoвизна та теoретичне значення дoслідження пoлягає в теoретичнoму та експериментальнoму рoзкритті психологічних особливостей самооцінки як чинника типу поведінки в конфліктних ситуаціях.
Експериментальна база дoслідження. Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Вибірку склали 30 студентів віком від 20-21 року. Серед них: 27 дівчат і 3 хлопці. Дослідження проводилось на студентах 4-го курсу факультету психології.
Результати дослідження.
Для підрахунків результатів була зроблена кореляція між показниками дослідження. Кореляційний зв'язок не був виявлений між рівнем самооцінки особистості та стилем поведінки в конфлікті за методиками: інтегральна самооцінка особистості «Хто я є в цьому світі» та тестом опису поведінки в конфліктних ситуаціях Томаса.
Згідно з результатами кореляційного аналізу нами було виявлено ряд інших статистично значущих кореляційних зв’язків за окремими шкалами методики «Хто я є в цьому світі» та стилем поведінки в конфлікті. Розглянемо їх детальніше.
- Позитивний кореляційний зв’язок виявлений з параметром «Доброта» (r=0,347, при р=0,05). Тобто, для досліджуваних із переважанням стилів поведінки у конфліктній ситуації «уникнення» та «пристосування» властивим є високе вираження такої особистісної характеристики, як доброта. Для досліджуваних із переважанням стратегії суперництва, та співробітництва властивим є низький рівень вираження доброти по відношенню до партнера у конфліктній ситуації;
- Негативний кореляційний зв’язок виявлений із параметром «Комунікабельність» (r=-0,304, при р=0,05), це свідчить про те, що для досліджуваних із параметрами суперництво та співробітництво властивим є високий рівень прояву комунікабельності. Для досліджуваних із переважанням стилю уникнення та пристосування, рівень комунікабельності є значно нижчим, ніж для досліджуваних із попередніми двома стилями поведінки у конфліктній ситуації;
- Негативний кореляційний зв’язок також виявлений із параметром «Принциповість» (r=-0,304, при р=0,05),що свідчить про те, що високі показники за цією шкалою властиві досліджуваним із переважанням стратегії співробітництва та суперництва. Для досліджуваних із переважанням стратегій уникнення та пристосування властивими є низькі показники принциповості;
- Позитивний кореляційний зв’язок виявлений із параметром «Щирість» (r=0,402, при р=0,05), свідчить про те, що для досліджуваних із переважанням стратегій уникнення та пристосування властивою є вища схильність до прояву щирості у процесі взаємодії з партнером. На відміну від них, для досліджуваних із переважанням стратегій суперництва та співробітництва, властивим є низький рівень прояву щирості у процесі взаємодії з партнером.
Згідно з результатами дослідження респонденти з адекватною та завищеною самооцінкою рідше обирають такий стиль поведінки в конфлікті, як: суперництво, співробітництво та пристосування. Стиль уникнення та пристосування спостерігається у всій групі досліджуваних, при цьому компромісний стиль є переважаючим. Тобто можна сказати, що більша частина досліджуваних нашої вибірки обирає стиль компромісу в конфліктних ситуаціях і як такого взаємозв’язку між рівнем самооцінки та тим чи іншим стилем поведінки в конфлікті, яким керується особистість ми не виявили. Але також слід звернути увагу на те, що залежно від різних життєвих обставин і присутніх в них конфліктних ситуацій незалежно від рівня самооцінки, особистість може обирати собі будь-який стиль поведінки в конфлікті, який вона вважає оптимальним саме в тій чи іншій життєвій ситуації. В одних конфліктних ситуаціях вона може обрати, наприклад компроміс, в інших – суперництво, що певною мірою також залежить від її мотивів та намірів. Відомо, що оптимальною стратегією в конфлікті вважається така, коли застосовуються всі п'ять тактик поведінки.
Висновки. Проблема формування і розвитку самооцінки є однією з центральних проблем становлення особистості. Самооцінка – це необхідний компонент розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення людиною самої себе, своїх фізичних сил, розумових здібностей, вчинків, мотивів і цілей своєї поведінки, свого відношення до оточуючих, до інших людей і самого себе.
Дослідно-педагогічна робота по визначенню та обгрунтуванню педагогічних умов подолання конфліктності показала, що нинішня студентська молодь характеризується високим ступенем та різноманітністю проявів конфліктності.
Конфліктність студентів співпадає частіше із станом невротичного збудження, рідше зі станом пригнічення. При цьому частина з проявами конфліктності на фоні пригнічення або стресового стану значна. Серед причин зростання конфліктності, невпевненість у своїх силах у студентів, а також невпевненість у майбутньому. Заборони, обмеження, а також зрушення у сімейних відносинах такі, як відсутність згуртованості, взаєморозуміння, емоційного контакту; неблагополучний сімейний мікроклімат.
Тому проблема визначення та обгрунтування педагогічних умов подолання конфліктності є актуальною у наш час. Важливо при цьому встановити причини, що ведуть до розвитку конфліктності і виходячи з них, що і яким чином можна зробити для того, щоб максимально зменшити негативні наслідки явищ конфліктності. Педагогічні умови, які будуть сприяти подоланню конфліктності несуть у собі у молодшому віці – профілактичну, у старшому – корекційну роль.
Отже, згідно з результатами дослідження ми бачимо, що протягом життя людини може змінюватись як її самооцінка так і стилі поведінки в конфлікті., що зумовлено багатьма факторами і не завжди певний рівень самооцінки чітко відповідає тому чи іншому стилю поведінки в конфлікті.
Джерела та література:
- Дорошенко Н. Н. Гендерна детермінація вибору стратегії поведінки в конфлікті / Н. Н. Дорошенко // Психологія : Збірник наукових праць НПУ ім. М. П. Драгоманова. – Випуск 1(8), 2000. – С.39 – 43.
- Егидес А. П. Психологічна концепція конфліктного спілкування / А. П. Егидес // Психологічний журнал. – 1998. – Т. 5. – № 5. – С.52 – 62.
- Захарова А.В. Психология формировани самооценки / А.В. Захарова - Минск, 1993.
- Пеньковська Н. Роль самооцінки у формуванні особистості дитини // Поч. Школа / Н. Пеньковська – 2002. – № 10. – 5 с.
