В умовах економічного спаду, політичної нестабільності, переживання переходу на новий рівень суспільних відносин, гостро ставиться питання негативного розвитку, трансформування моральних норм і цінностей у молодіжному середовищі, яке вийшло з поля зору суспільних інституцій. Проблема управління цим процесом, спрямування його в позитивне русло, а також критичне осмислення результатів впливу ЗМІ скеровує до пошуку інших, глибших, психологічно та психолінгвістично орієнтованих критеріїв ефективності тих самих засобів масової комунікації. Дослідження ефективності здійснюваного на особистість комунікативного впливу засобами масової інформації визначається також потребою системного теоретичного аналізу існуючих критеріїв ефективності комунікативного впливу на особистість, з’ясування сутності поняття “ефективність комунікативного впливу”, де “ефективність” виступає як соціальна характеристика, що включає особистісні, суспільні, національні, етичні та інші моменти комунікації.
Безпосередній процес взаємодії, під час якого відбувається обмін інформацією, пов'язують із комунікативним впливом.
Комунікативний вплив – внутрішня комунікативна установка комунікатора стосовно себе і реципієнта, вербальні і невербальні особливості повідомлення, характеристики комунікативного простору спілкування, складові соціально-психологічного середовища [4].
Комунікативний вплив характеризують такі параметри, як внутрішня комунікативна установка того, хто повідомляє інформацію стосовно себе й реципієнта, вербальні і невербальні особливості самого повідомлення, характеристики комунікативного простору спілкування, складові соціально-психологічного середовища. Так, за умов авторитарної чи діалогічної комунікації зміст психологічної установки автора повідомлення різниться й визначає стиль його комунікативного впливу: у випадку авторитарного впливу – це установка «зверху вниз», а у випадку діалогічного – «на рівних». Перша позиція передбачає стан підкорення реципієнта, сприймання його комунікатором як пасивного об'єкта впливу, вплив на реципієнта без зміни автора повідомлення, захист від зворотного зв'язку, намагання зробити вплив одностороннім, хоча взаємовплив неминучий, однак комунікатор його не відслідковує, а це може призвести до непередбачуваних наслідків для автора повідомлення. За умов другої позиції – рівноправної установки – слухач сприймається як активний учасник комунікативного процесу, котрий має право на власну думку в обговоренні проблеми.
Комунікативні процеси відповідно до моделі Г. Бейтсона протікають на двох рівнях: комунікативному й метакомунікативному.
Комунікативний рівень розуміється стандартно, а метакомунікативний задає модус переданого повідомлення. Метакомунікативні процеси повинні співвідноситися з тими або іншими жанрами, з тими або іншими типами дискурсів. Людина, що володіє мовою, повинна одночасно володіти набором прийнятих у тій чи іншій структурі типів дискурсів, оскільки в кожному з них існує свій варіант комунікативної поведінки.
Комунікація може бути ієрархічною (із пріоритетністю прямого зв'язку) і демократичною (із пріоритетністю зворотного зв'язку). Для ієрархічної схеми важливий наказ, для демократичної – переконання. Для ієрархічної схеми найбільш важлива чистота каналу зв'язку, оскільки в ній повідомлення, якщо досягне одержувача, завжди буде виконано. Інша справа з демократичною схемою, – тут одержувач має право вибору: виконувати повідомлення, що надійшло чи ні [3].
У соціальній психології сукупність певних заходів, спрямованих на підвищення ефективності комунікативного впливу, отримала назву «переконувальна комунікація». На її основі здійснюються прикладні дослідження особливостей комунікативного впливу, розробляється експериментальна риторика, тобто мистецтво красномовства, виокремлюють і аналізують основні та допоміжні елементи переконання, складові переконувального комунікативного впливу.
Встановлено, що ефективність комунікативного впливу зумовлюється: особливостями сприйняття реципієнтами самого комунікатора; характером аргументації, до якої той удається у своєму дискурсі, призначеному вплинути на отримувача інформації; тих соціальних чинників (соціальна реальність, психологічні особливості значущого соціального оточення), що пов'язують реципієнта з об'єктом критичного аналізу в конкретному комунікативному повідомленні.
Ф.І. Шарков визначає ефективність комунікації як відношення результату, отриманого від організації комунікативної діяльності до витрат на його отримання [5].
В.Б. Кашкін під ефективністю розуміє "співвідношення вербальних і невербальних прийомів з цілями і завданнями комунікації, комунікативної інтенцією і перспективою" [2].
На думку М.А. Василика, до числа ефектів комунікації відносять: утилітарний, емоційний, задоволення пізнавального інтересу, посилення позиції індивіда, естетичний ефект і т.д. [3].
Ефективний вплив передбачає вирішення стратегічних і тактичних завдань. Традиційно у ЗМІ використовуються наступні стратегії:
- маніпуляція, спрямована на підсвідоме стимулювання реципієнта в обхід його внутрішнього контролю;
- імперативна стратегія, що спирається на наявні когнітивні структури;
- розвиваюча стратегія, орієнтована на зміну особистості за допомогою діалогу між взаємодіючими суб'єктами.
Окрім вказаних механізмів комунікативного впливу на особистість, не варто забувати про психолінгвістичні критерії, до який відносять середній розмір речень, активність (дієслівність) текстового повідомлення, особливості побудови текстового повідомлення тощо.
З метою з’ясування психолінгвістичних особливостей ефективності засобів комунікативного впливу нами було проведене емпіричне дослідження, яке передбачало використання такий методів: анкетування (для з’ясування каналу (засобу) інформації, до якого реципієнт вдається найчастіше, сфери особистих інтересів та з’ясування останніх статей, які досліджуваний вважає переконливими), інтент-аналіз, контент-аналіз та психографологічний аналіз текстів ЗМІ [1].
Проведене нами дослідження дозволило зробити наступні висновки:
1. Характер змін семантичних трансформацій у площинах виділених факторів не вписується в рамки жорстких лінійних залежностей, а носить вірогіднісний характер, динаміка якого визначається особливостями психологічного, лінгвістичного, етичного, світоглядного й інших планів.
2. Зміни у свідомості реципієнтів під дією комунікативного впливу відбуваються не глобально, а в суб'єктивних семантичних просторах свідомості.
4. Ефективність тексту залежить від його побудови, словникової різноманітності, логічної зв’язності та інших психографологічних характеристик відповідно до тематики тексту та читачів певної категорії, на яких спрямоване текстове повідомлення. А саме: суттєво впливає на ефективність комунікативного впливу коефіцієнт лексичної різноманітності тексту. Використання різних слів у тексті, вживання синонімів роблять текст багатшим, різноманітнішим, який легше і приємніше читати. Тому обрані читачами тексти мають найвищу кількість різних, неповторюваних слів, і, відповідно, найвищі коефіцієнти лексичної різноманітності. Коефіцієнт дієслівності (агресивності/активності) по-різному впливає на ефективність тексту залежно від тематики комунікативного повідомлення. Коефіцієнт логічної зв’язності завжди позитивно відзначається на ефективності тексту і чим більше службових слів у реченні, тим текст більш логічно зв’язний, і, відповідно, краще сприймається читачами. У обраних читачами текстах кількість службових слів у реченні і коефіцієнти логічної зв’язності є найвищими серед усіх інших запропонованих текстів. Коефіцієнт емболії, тобто співвідношення загальної кількості ембол (слів, які не несуть сематичного навантаження), до загальної кількості слів у реченні, не вплинув на ефективність комунікативного впливу на особистість, адже найефективніший на думку реципієнтів текст зі стрічки новин, має середній рівень коефіцієнту емболії.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні психосемантичних та дискурсивних особливостей текстових повідомлень, що визначають ефективність комунікативного впливу на особистість.
Джерела та література:
- Засєкіна Л.В. Психолінгвістична діагностика. Навчальний посібник / Л.В.Засєкіна, С.В.Засєкін. – Луцьк: «Вежа», 2008.
- Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации: Учеб. Пособие / В.Б. Кашкин. – Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. – 175 с.
- Основы теории коммуникации: Учебник / под ред. проф. М.А. Василика. — М.: Гардарики, 2003. — 615 с.: ил.
- Татенко В.О. Психологія впливу: суб’єктна парадигма // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. Статей / В.О. Татенко. – К.: “Видавництво “Сталь”, 2000. – Вип. 3(6). – с.3-18.
- Шарков Ф.И. Основы теории коммуникации: Учебник / Ф.И. Шарков. – М.: Издательский Дом «Социальные отношения», изд-во «Перспектива», 2002
