Постановка наукової проблеми та її значення. Пам’ять є основою психiчної дiяльностi дитини i однiєю з цiнних властивостей людського життя. У психологiчнiй науцi вона вважається одним з провiдних пiзнавальних психiчних процесiв, оскiльки пам’ять є головною основою всякого пiзнання.
Пам’ять лежить в основi здiбностей дитини, є умовою набуття знань, формування умiнь i навикiв. Як указував Л. С. Виготський, без неї неможлива повноцiнна життєдiяльнiсть особистостi. Завдяки пам’ятi дитина може досягти досить багато, її можна визначити, як здiбнiсть до набуття, зберiгання i вiдтворення життєвого досвiду [1].
Основоположником наукового психологiчного вивчення пам’ятi як психологiчного процесу вважається Р. Еббiнгауз, який вперше експериментально намагався її дослiдити, розробив методи вимiру мнемiчних процесiв i в ходi своєї дослiдницької роботи встановив закономiрностi, яким пiдкоряються процеси запам’ятовування, збереження, вiдтворення i забування.
Без уявлень пам’ятi неможлива розумова дiяльнiсть i взагалi здатнiсть нормально жити. Людина, що позбавлена пам’ятi, на думку I. М. Сєченова, постiйно перебувала б у становищi новонародженого [3, c. 275].
Особливо актуальним є дослiдження пам’ятi в молодшому шкiльному вiцi, оскiльки її розвиток в цей вiковий перiод полягає в змiнi спiввiдношення мимовiльного та довiльного запам’ятовування, образної та сюжетної-логiчної пам’ятi. У цей перiод життя дитини, як указують О. Васильєв і О. Кочерга, суттєво пiдвищується здатнiсть заучувати i вiдтворювати матерiал, зростає продуктивнiсть його запам’ятовування [2].
Разом з тим, не дивлячись на значну кiлькiсть дослiджень з особливостей пам’ятi молодших школярiв, вказана проблема залишається актуальною, i особливо з практичної точки зору. Так, практична дiяльнiсть засвiдчує, що прiоритетною для психологiв, які працюють в системi сучасної освiти, є проблеми дiагностики, корекцiї та розвитку пiзнавальної сфери дiтей, i особливо у початковiй школi.
Мета дослідження – дослiдження рiвня сформованостi зорової та слухової пам’ятi у дiтей молодшого шкiльного вiку з вадами зору.
Методи та методики дослідження:
- теоретичні – систематизація та узагальнення одержаної наукової інформації;
− емпіричні – методики діагностики зорового та слухового запам'ятовування.
Дослідження проводилось на базі Луцького навчально-реабілітаційного центру, у якому взяли участь учні 2-4 класів (загальна кількість – 29 досліджуваних).
Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів. Проведення емпіричного дослідження дає нам можливість відстежити наскільки у молодших школярів розвинене зорове та слухове запам’ятовування. Результати діагностики зорової пам’яті представлені на рис. 1.
Рис. 1. Відсотковий розподіл респондентів за рівнем зорового запам’ятовування
Як видно з рис. 1 середній рівень зорового запам’ятовування виявили найбільша кількість опитаних школярів – 42%, високий рівень – у 25%, дуже високий – у 22%, 7% дітей мають низький рівень і у 4% дітей – дуже низький рівень зорової пам’яті.
У дослідженні нами була також застосована методика діагностики слухової пам’яті, результати, якої представлені на рис. 2.
Рис. 2. Відсотковий розподіл відповідей респондентів за рівнем слухового запам’ятовування
Результати даного дослідження (див. рис. 2) показують, що низький рівень слухового запам’ятовування притаманний 45% досліджуваних, з середнім рівнем – 31% діагностованих, у 17% – дуже низька слухова пам’ять, у 7% – висока і у жодного із обстежуваних не виявлено дуже високого рівня слухового запам’ятовування.
Висновки. За результатами порівняльного аналізу нами виявлено, що, незважаючи на вади зору, у досліджуваних показники зорової пам’яті значно вищі від слухової.
Високорозвинена пам’ять дає можливість кожному учневі краще пізнати навколишній світ, дослідити власну особистість.
Доведено, що пам’ять – важливий складник пiзнавальної дiяльностi особистості учня, причому не лише чуттєвої, а й рацiональної, що забезпечує його включення в практичну діяльність. Саме тому вона дозволяє кожному із нас накопичувати, зберiгати i згодом використовувати особистий життєвий досвiд, в нiй зберiгаються знання i навички.
Перспективи подальшого вивчення окресленої проблематики ми вбачаємо у емпіричних дослідженнях значно більшої чисельності вибірки досліджуваних та розробки психолого-педагогічних засад для роботи із дітьми з вадами психофізичного розвитку.
Джерела та література:
- Виготский Л. С. Память и ее развитие в детском возрасте // Лекции по психологии / Л. С. Виготський. – М. : Владос, 1999. – 234 с.
- Кочерга О., Васильєв О. Психічне здоров’я молодшого школяра / О. Кочерга, О. Васильєв // Бібліотека психолога. – 2003. – С. 40–57.
- Маклаков А. Г. Общая психология / А. Г. Маклаков. – СПб : Питер, 2001. – 592 с.
