Злочинність неповнолітніх є складовою частиною злочинності взагалі, але й має свої специфічні особливості, що дозволяє розглядати її як самостійний об'єкт психологічного вивчення. Неповнолітні є своєрідним «барометром», який визначає стан морального «здоров'я» суспільства.
Щорічно в Україні неповнолітніми скоюється більше 40 тисяч правопорушень, що складає 8,8% від загального числа злочинів, зареєстрованих в цілому по державі. Характерною рисою злочинності неповнолітніх стають насильство і жорстокість, спостерігається тенденція до «омолоджування» злочинності цього контингенту, підвищення їх кримінальної активності, зростає кількість злочинів, скоєних неповнолітніми на ґрунті пияцтва, токсикоманії і наркоманії. Тому однією з найважливіших задач є профілактика злочинної поведінки серед неповнолітніх та ефективна і адекватна ресоціалізація підлітків, які вже скоїли злочин.
У психологічній науці проблема вини є складовою частиною проблеми соціальних емоцій, де вина визначається як «самооціночна» емоція (Г.М. Бреслав, К.Е. Ізард, М. Льюіс, Ю.М. Орлов, К. Фішер та інші). У радянській та сучасній вітчизняній кримінально-правовій літературі основне місце займає психологічна теорія вини, представниками якої є П. Матишенський, А. Піонтковський, І. Філановський та інші. Згідно з нею, в кожний психічний акт певною мірою входять дві складові – інтелектуальна та вольова. Деякі вчені (Б.С. Утєвський, П.С. Дагель, Ф.Г. Гілязєв, Л.І. Шеховцова) виділяють ще й третю складову – емоційну [ 1; 2; 3].
Актуальність зазначеної проблеми, недостатнє її теоретичне та практичне вивчення й обумовило вибір теми нашого дослідження. Мета якого полягає в дослідженні психологічних особливостей та чинників усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями в період адаптації у виховній колонії.
За об’єкт дослідження ми визначили особистість неповнолітнього злочинця, а предметом - психологічні чинники усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями.
Відштовхуючись від обраної проблематики дане дослідження ми проводили на базі Південної виправної колонії УДДУПВП в Одеській області №51. В експерименті прийняли участь неповнолітні злочинці віком 16-17 років, загалом 87 осіб, які скоїли злочини різного ступеня тяжкості і спрямованості та на час проведення дослідження знаходились в колонії протягом 3-6 місяців (період адаптації).
Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання дослідження:
- Провести теоретичний аналіз проблеми вини у психології та визначити психологічну структуру усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями.
- Визначити методи дослідження усвідомлення вини респондентів та проаналізувати психологічні особливості і виділити основні варіанти усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями.
- Вивчити психологічні особливості неповнолітніх злочинців з різним рівнем усвідомлення вини.
На даному етапі дослідження нами було вирішено перше завдання - проведено теоретичний аналіз проблеми вини у психологічної літературі та визначено психологічну структуру усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями.
Проаналізувавши наукову літературу та узагальнюючи отримані дані, ми надійшли до наступних висновків.
1. Проблему вини у загальному вигляді можна позначити як філософську, психологічну та етико-правову проблему. У психологічній науці вина розглядається в межах проблеми соціальних «самооціночних» емоцій та емоційних станів (М. Масколо, К.Фішер та інші). Загальновизнаним у психології є постулат, що емоція вини відіграє важливу роль у процесі розвитку особистісної, соціальної відповідальності та у формуванні афективно-когнітивних структур совісті. Саме емоція вини стимулює інтелектуальні процеси, які пов’язані з усвідомленням вини та з можливими альтернативами виправлення певної ситуації. В цілому вина та совість є найважливішими складовими для психологічної зрілості особистості, в тому числі особистості підлітка.
2. Психологічна структура усвідомлення вини характеризується наявністю трьох складових: когнітивної, емоційної та поведінкової. Когнітивна складова відбиває оцінку неповнолітнім кримінально-правових наслідків злочинного діяння, усвідомлення своєї ролі, ролі інших людей та обставин у скоєному злочині, оцінку ступеня своєї вини. Емоційна складова характеризує емоційно-оціночне ставлення до скоєного злочину, його наслідків, потерпілого та вироку суду. Поведінкова складова визначає певні дії щодо засудження скоєного злочину, каяття, бажання виправитися та ймовірність скоєння злочину у майбутньому. Усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями відбувається, насамперед, в межах емоційної складової при слабкій представленості когнітивної та поведінкової складових.
3. Основною ознакою осудності особи є здатність до свідомо-вольової поведінки, яка полягає у здатності людини повною мірою усвідомлювати фактичний характер своїх дій (бездіяльності) та керувати ними. Інтегральним критерієм свідомо-вольової поведінки О.Д. Сітковська вважає «соціально орієнтоване керування поведінкою в ситуації вибору». Мається на увазі здатність та можливість: а) підходити до вибору цілей та засобів дій, усвідомлюючи себе членом суспільства, тобто враховуючи їх наслідки для інших; б) усвідомлювати причинно-наслідкові залежності обраного варіанту поведінки; в) усвідомлювати цей варіант поведінки як окремий випадок певного виду та класу явищ, використовуючи при цьому соціально орієнтовані оцінки; г) використовувати механізм критичності в ході вибору варіанту поведінки; д) здійснювати рішення про відповідний варіант поведінки, зберігаючи керування ним.
4. Суб'єкт злочину, як елемент складу злочину, характеризується сукупністю трьох обов'язкових ознак: фізична особа; осудна; яка досягла віку, з якого згідно закону настає кримінальна відповідальність. Загальним віком кримінальної відповідальності є 16 років, зниженим віком - 14 років, передбаченого за вчинення окремих злочинів ( ч.2 ст.22 КК України). Питання про необхідність встановлення в законі мінімального віку кримінальної відповідальності обумовлено тим, що ця обставина нерозривно пов'язана із здатністю особи усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Як відомо, саме у віці 14 років людина здатна до висновків, може керувати своєю поведінкою та брати на себе відповідальність. Загалом підлітковий вік характеризується: 1) появою психологічних новоутворень (самосвідомості, самостійності); 2) якісною перебудовою всієї психічної діяльності у зв'язку зі вступом до дії нових соціальних чинників (систематизованого вивчення основ наук, зміни суспільних позицій), що підвищують вимоги до особистості; 3) крайньою нерівномірністю розвитку, що виявляється у дисгармонії соціально-етичного формування і фізичного дозрівання, в одночасному суперечливому поєднанні в особистості підлітка «дитячості» та «дорослості»; 4) зростанням соціальної активності особистості, пов'язаної із формуванням її соціальних установок, моральних основ. В цілому, за своїм психічним та соціальним розвитком підлітки у віці 14-16 років можуть повною мірою усвідомлювати свою вину щодо скоєного злочину та наслідків своїх дій.
Джерела та література:
- Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление // П. С. Дагель, Д. П. Котов. - Издательство Воронежского университета, Воронеж., 1974. – С.49.
- Гилязев Ф. Г. Социально-психологические и условно-правовые черты вины / Ф. Г. Гилязев – М., 1979. – 63 с.
- Холодная М. А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования / М. А. Холодная. - СПб.: Питер , 2002. – 272 с
