Сучасний рівень розвитку психологічної науки показує, що інтерес до категорії ідентифікації постійно зростає як в аспекті змін масової свідомості, так й в межах прояву індивідуальної свідомості. Тому загалом в психології загально прийнятими є три значення поняття ідентифікації: 1) особистісна ідентичність як частина «Я-концепції», що відображає власні індивідуальні риси, цінності, цілі, емоції тощо; 2) соціальна ідентичність як частина «Я-концепції», яка характеризує уявлення про себе в міжособистісних відносинах; 3) колективна ідентичність як частина «Я-концепції», що відображає уявлення про своє членство в різноманітних соціальних спільностях.
Багато проблем ідентичності сконцентровані навколо питань про роль ідентифікацій. У даному контексті ідентифікація виступає як процес, за допомогою якого людина: поширює свою ідентичність на когось іншого; запозичує від когось; плутає свою ідентичність з ідентичністю іншого.
Вважається, що нездатність до ідентифікації в дитинстві з батьками зменшує почуття ідентичності, але і невдалий відхід від ідентифікації з ними в підлітковому віці призводить до такого ж результату. У роботах таких вітчизняних і зарубіжних вчених як Н. Антонова, В. Агеєв, А. Ватерман, О. Винославська, Е. Еріксон, І. Кон, К. Коростеліна, С. Максименко, В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик, В. Павленко, В. Столін, В. Ядов та ін. ідентичність розглядається як складова самосвідомості, своєрідна динамічна система, що розвивається протягом всього життя людини. Під ідентичністю тут розуміють усвідомлення і оцінювання особистістю своєї належності до певної соціальної групи. Ідентифікація ж виступає, на думку вчених, процесом та механізмом соціалізації індивіда, формування його особистості, який впливає на розвиток самосвідомості.
Ідентифікації суб’єкта, можуть, пов’язуючись між собою певними зв’язками, утворювати систему, де одні ідентифікації посідають центральне, інші – периферійне місце. Ідентифікації можуть відрізнятись ступенем активності, значущістю для суб’єкта і мати різний регулятивний вплив. Синтезуючись у різних сферах життєдіяльності, вони утворюють складний інтегративний феномен – ідентичність, що описується Е. Еріксоном як переживання суб’єктом своєї тотожності і цілісності, яка узгоджується з оцінкою значущими іншими його тотожності і цілісності [7]. При розумінні ідентифікації як особистісного явища, дослідники вказують на її важливу роль в розвитку особистості загалом. Так, А. Фрейд використовувала поняття ідентифікації при поясненні широкого кола психологічних захисних механізмів. Досліджуючи наслідки зміни в ідентифікації та її роль у набутті психологічного благополуччя, автор вказувала на зв'язок ідентифікації з поведінкою особистості [6].
Досліджуючи проективну ідентифікацію в якості захисного механізму проти тривожності, М. Кляйн характеризує її як певну структуру, що передбачає проекцію так званих позитивних і негативних частин на зовнішні об’єкти [за 4]. О. Бондаренко визначає ідентифікацію як его-захисний механізм, функція якого полягає у захисті его від фрустрації шляхом ототожнення з якоюсь могутнішою інстанцією, ніж его [1]. На думку Р. Адамека, Е. Дейджера, індивід у процесі ідентифікації з іншим розглядає його як значущу особистість. При цьому відбувається привласнення його норм та цінностей, а також переживання почуття симпатії, подекуди близькості [8].
У ряді досліджень зустрічаємо поняття ідентифікації, що характеризується як акт віднесення суб’єктом рис, моральних цінностей інших людей до свого «Я»; як певна диспозиція у формуванні особистісних рис; як процес уподібнення іншому, в наслідок чого індивід переймає відповідні цінності, погляди, установки та життєвий досвід; як результат, який з’являється у процесі навчання.
Ідентифікація являється першочерговою формою емоційного зв’язку з об’єктом, в той час як конативні наслідки ідентифікації, у випадку їх позитивного підкріплення, призводять до її підтримки та посилення. На думку Д. Колесова [2], ідентичність є особливою формою відношення, здатноого наповнити індивіда позитивними емоціями та впевненістю у своєму положенні. Розглядаючи основні показники досягнення ідентичності, О. Саннікова [5] робить акцент на конгруентності особистості. Якщо особистість свідомо прагне до конгруентності, до того, щоб стати насамперед цілісною особистістю, в єдності своїх переживань, когніцій, мотивацій своєї поведінки, то власне це і є успішний вибір шляху, що надійно забезпечує досягнення власної ідентичності. К. Коростеліна характеризує ідентичність з позиції параметрів актуальності, вираження та валентності.
Загалом ідентичність можна розглянути через синтез усіх характеристик людини в унікальну структуру, яка визначається і змінюється в результаті суб'єктивної прагматичної орієнтації у мінливому середовищі.
Джерела та література:
- Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості : [учб. посібник для студентів ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів] / О. Ф. Бондаренко. – Харків : Фоліо, 1996. – 237 с.
- Колесов Д. В. Антиномии природы человека и психология различия / Д. В. Колесов // Мир психологии. – 2004. – № 3(39). – С. 9–19.
- Коростелина К. В. Структура и динамика системы социальной идентичности : дис. д-ра психол. наук : 19.00.05 / Коростелина Карина Валентиновна. – Симферополь, 2003. – 446 с.
- Пантилеев С. Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система : [спецкурс] / С. Р. Пантилеев. – М. : Изд-во МГУ, 1991. – 108 с.
- Санникова О. П. Конгруэнтность : психологический анализ и перспективы исследования / О. П. Санникова // Матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф. ["Феноменологія щирості"], (Вінниця, 27–29 вересня 2002 р.).– Вінниця : "Поділля – 2000", 2002. – С. 173–182.
- Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / А. Фрейд ; [пер. с нем.]. – М. : Педагогика-пресс, 1993. – 144 с.
- Эриксон Э. Детство и общество / Э. Эриксон. – СПб. : ООО «Речь», 2000. – 416 с.
- Adamek R. L. Social Strukture. Identification and Charqe in Ireatment – Oriented Institution – In : Socialization / R. L. Adamek, E. Z. Daqer. – Chicaqo, 1971. – Р. 162–188
