За останні роки в Україні збільшилася кількість дисфункціональних сімей, які за певних причин не виконують потреби членів сім'ї, а отже не забезпечують її повноцінне функціонування [7]. До таких сімей належать: неповна сім’я, асоціальна сім’я, конфліктна сім’я. Однак до цього списку сьогодні можна і віднести дистантні сім'ї.
При аналізі поняття «дистантна сім’я» з’ясувалося, що це сім'ї, де один із її членів відсутній через специфіку професії, до таких сімей належать сім'ї моряків, археологів, геологів тощо. Однак, в реаліях сьогодення, цей ряд поповнюють ще й сім'ї заробітчан. Оскільки дорослі члени сім'ї, зокрема, як найчастіше буває мати або батько на тривалий час виїжджають за кордон на заробітки, залишаючи власних дітей на опіку старшого покоління (дідусів, бабусь), або і зовсім на чужих людей. Така сімейна ситуація не може залишитися поза увагою, оскільки майбутнє держави саме в наших дітях.
Важливого значення у вихованні та розвитку підростаючого покоління, формуванні особистості дитини, особливо підліткового віку, набуває виховний потенціал батьків. У дистантних сім’ях слід спостерігати дефекти такого виховання, що зумовлено перш за все неповноцінним спілкуванням між батьками та дитиною. Підліток у такій сім’ї позбавлений цілого спектру емоційних взаємовідносин, які можна спостерігати в повних сім’ях. У наукових працях І.С.Кона, Д.І.Фельдштейна наголошується, що сім’я – це перший соціальний інститут, який забезпечує процес соціалізації дитини.. Саме за допомогою та підтримки сім'ї вона входить у систему суспільних відносин, життєвих орієнтацій, норм поведінки, які необхідні для її здорової життєдіяльності.
Суттєвою характеристикою пубертатного періоду являється відчуття дорослості [6]. Однак порівняння себе з дорослими, часто примушують підлітка знову бачити себе відносно маленьким, несамостійним. На відміну від дитини, він не вважає таку ситуацію нормальною і намагається її подолати. Що ж до стосунків з батьками то вони переходять на якісно новий етап [4]. За даними досліджень Д.Фельдштейна, вплив батьків сильніший у тих сім’ях, де існує емоційна підтримка та взаєморозуміння, постійне та інтенсивне спілкування [6]. При неповноцінному вихованні у сім’ї, може спостерігатися посилений вплив зовнішніх чинників на формування особистості підлітка.
Можна передбачити що ситуація виховання на відстані, впливає на формування особистості дитини пубертатного періоду.
Метою нашого наукового дослідження стало виявлення впливу виховання в дистантній сім'ї на особистість підлітка. Наукове дослідження проводили на базі загальноосвітніх шкіл міста Луцька, за участю 52 респондентів. Експериментальну групу склали 25 підлітків із дистантних сімей. Час відсутності батьків в середньому складав 5-6 років. До контрольної групи увійшли 27 підлітків із повних сімей. Вік респондентів склав 15-16 років. Для досягнення мети наукового дослідження нами був використаний Багатофакторний опитувальник особистості Р.Б.Кеттела (16 PF- опитувальник форма С) [2].Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням параметричного критерію t-Стьюдента [3].
При аналізі отриманих даних виявлено достовірну різницю (р < 0,05)між групами респондентів серед шести факторів( MD, G, L, M, Q2,Q4 )(рис.1).
Так, респонденти із повних сімей показали високі показники за фактором MD, що вказує на недооцінювання ними власних сил та можливостей. Ймовірно такий результат є наслідком підліткового максималізму, що виражається у реакції емансипації, а також прагненні бути найкращим у будь-яких справах, навіть у тих які мають позитивне схвалення зі сторони дорослих. Що ж стосується підлітків із сімей заробітчан, то умови в яких вони перебувають, а також обов’язки які вони виконують (ведення домашнього господарства, піклування про молодших братиків чи сестричок) в результаті відсутності одного з батьків дозволяє адекватно сприймати та реалізовувати свої можливості при виконанні діяльності.
Рис.1 Середньо-групові показники факторів за 16 PF- опитувальником у підлітків з дистантних та повних сімей
За фактором G, показник у експериментальній групі в 1,5 рази менший ніж контрольної. Для підлітків з дистантних сімей характерна певна нестійкість у поглядах та переконаннях, що ймовірно спричинене саме відсутністю норм сімейного виховання. Адже, коли дитину виховує один із подружжя, то він дотримується більш ліберального стилю виховання, намагаючись компенсувати відсутність іншого. Така вседозволеність часто призводить до негативних наслідків: паління, вживання алкоголю, недисциплінованості, шкільної неуспішності. Аналіз результатів по фактору М (сприйняття дійсності), показав що опитувані з дистантних сімей мають нижчий бал ніж респонденти з повних сімей. Ймовірно така різниця виражається в тому, що діти з неповних сімей є більш емоційно та особистісно зрілими, ситуацію яка склалася сприймають критично та реалістично, оскільки цього вимагають сімейні умови.
Достовірна різниця між респондентами виявлена по факторах Q2 та Q4. Високий показник за фактором Q2 у дітей-заробітчан, що характеризує їх як самодостатніх та впевнених особистостей. Вони знають та досягають того чого прагнуть. Для більшості однолітків діти-заробітчан є авторитетом, оскільки достатньо матеріально забезпечені (дорогий одяг, сучасний мобільний телефон, комп’ютер), а в підлітковому віці матеріальні цінності відіграють значиму роль [4]. Наявна відсутність батьків виражається у незадоволення підлітка. До того ж така невдоволеність яскравого прояву набуває саме в той час, коли як ніколи необхідна батьківська турбота та порада. Та з часом така ситуація змушує підлітка адаптуватися до цього і шукати підтримки у тих людях, які поруч із нею на даний момент (родичі, вчителі, друзі).
Необхідно відмітити, що більшість показників у підлітків з неповних сімей розміщені в діапазоні від 4 до 6 балів. Виражені піки спостерігаються по фактору С (емоційна стійкість, емоційна зрілість) та по фактору М (орієнтація на зовнішню реальність). У групі опитуваних з повних сімей високий показник (10 балів) показали за фактором G (дотримання суспільних норм) та найнижчий бал – 3,8 за фактором L (довірливість).
Отже, в умовах дистантної сім'ї у дитини підліткового віку проявляються такі особистісні особливості як підозріливість, невдоволеність, відсутність стійких установок відносно соціальних норм, а також нонконформізм. Вважаємо за необхідне проводити психологічно-просвітницьку роботу для батьків, з метою прогнозування батьками і розвитку стратегій збереження повноцінних сімей.
Джерела та література:
- Батьки і діти: соціальне самопочуття дітей в українських сім'ях / Г.В.Святненко, Л.С.Волинець. – К.;2000. – 96 с.
- Большая энциклопедия психологических тестов /Под.ред. АП.Карелин.-М.: «Эксмо», 2005.-412 с.
- Григор’єва О.В. Математичні методи аналізу наукових досліджень у психології. – Чернівці.: Місто, 2003. – 192 с.
- Кон И.С. Ребёнок и общество. – М.: Педагогика, 1988. – 270 с
- Поливанова К.Н. Психологическое содержание подросткового возраста // Вопросы психологии. – 1996. – № 1. – С. 20-33
- Фельдштейн Д.И. Психология личносного развития подростка //Советская педагогика.-1991.-№4.- С.31-38.
- Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В. Семейный диагноз и семейная психотерапия. –СПб.: Речь, 2003.-336с
