Сучасний розвиток суспільства диктує нові вимоги до професійної підготовки фахівців в різних сферах. Основними стратегічними завданнями вищої школи є професійна підготовка висококваліфікованих компетентних фахівців, що здатні ефективно вирішувати професійні проблеми. Теоретичний аналіз наукової літератури та аналіз практики професійної діяльності фахівців свідчить про зв’язок інтелекту особистості та успішності її професійної діяльності. [3]
Сучасні тенденції реалізації завдань підготовки кваліфікованих кадрів для соціальної сфери визначають необхідність забезпечення психологічних умов становлення професійно значущих якостей особистості таких фахівців. [1] Одним із визначальних векторів сучасної парадигми професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери є проблема становлення професійного інтелекту.
Аналіз проблем професійного інтелекту як психологічної реальності знаходимо в працях Ф. Андерсона, Дж. Бр. Куінна, С. Фінкельптейна, М. Смульсон, М. Бадалової, І. Бідюк, М. Дубініної та ін.. Професійний інтелект в психологічній науці тлумачиться як система специфічних особливостей інтелектуальної діяльності фахівця, що визначають ефективність його професійної діяльності, або ж, як якісний аспект інтелектуальної діяльності фахівця, що визначає його високий професійний рівень; рівень розвитку професійного інтелекту визначає успішність та результативність вирішення професійних завдань, що залежать від специфіки професійної сфери та діяльності людини в ній, а також визначає динаміку та успішність професійного становлення особистості в цілому. [2]
Вимоги до професійного інтелекту та професійно значущих особистих якостей фахівця соціальної сфери ґрунтуються на визначенні специфіки його праці – це соціальна та психосоціальна допомога людям, які перебувають у складних життєвих обставинах, постійна взаємодія з кризовими групами населення. Суспільні виклики та соціальні трансформації провокують виникнення все нових явищ соціального життя та нових соціальних проблем, що потребують вирішення, з’являються нові категорії клієнтів (вимушені внутрішньо переміщені особи, учасники АТО, члени сімей, що втратили близьких в подіях на Майдані чи у збройних конфліктах, жертви терористичних дій та ін..).
Специфіка професійної діяльності в цій галузі висуває особливі вимоги до інтелектуальної підготовки фахівців такого профілю – високий розвиток як загальних, так і спеціальних здібностей, розвиненість професійного мислення, сформованість професійно значущих інтелектуальних якостей та індивідуального інтелектуального стилю, інтелектуальної культури та продуктивності тощо. Інтелектуальна складова професійної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності в соціальній сфері ґрунтується на високому рівні теоретичних знань, розвиненому творчому мисленні, сформованій професійній культурі та включає професійну спрямованість уваги, сприймання, пам’яті, професійне мислення, яке дозволяє виявляти проблемні соціальні ситуації, явища, факти, розпізнавати, моделювати та прогнозувати їх можливі наслідки, знаходити найбільш ефективні, часто нестандартні, шляхи та способи вирішення цих ситуацій.
Концепція професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери має чітко визначати систему загальних теоретичних знань соціальної сфери та спеціальних знань психології соціальної допомоги та роботи, систему висококваліфікованих навичок та технологій соціальної та психосоціальної роботи, систему професійно значущих інтелектуальних якостей і творчих здібностей, гуманістично орієнтованих мотивів професійної діяльності, навичок професійної саморегуляції та самореалізації тощо.
Отже, на тлі суспільних та соціальних процесів, в сучасних реаліях вищої школи, важливими орієнтирами професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери є розвиток інтелектуального потенціалу особистості та становлення професійного інтелекту. Компетентність сучасного фахівця соціальної сфери значною мірою залежить не лише від суми знань, яку він отримав, а від його здатності думати та адекватно застосовувати ці знання в конкретних ситуаціях професійної взаємодії з різними клієнтами. Жодні навчальні програми не можуть претендувати на те, щоб врахувати в процесі вузівського навчання майбутніх фахівців соціальної сфери всі нові, і, часто навіть не передбачувані, суспільні виклики та зміни. Саме тому інтелектуальна складова професійної підготовки таких фахівців визначається нами як пріоритетна. Забезпечення психологічних та соціально-психологічних засад становлення професійного інтелекту майбутніх соціальних працівників в процесі навчання в вузі, в кінцевому рахунку, визначатиме перспективи їх успішної професійної діяльності в соціальній сфері.
Джерела та література:
- Кривоконь Н.І. Соціально-психологічне забезпечення соціальної роботи [Текст]: монографія. – Харків: видавництво ФОП Олійник, 2011. – 480с.
- Мельничук О.Б. Професійний інтелект як проблема психології / О.Б.Мельничук // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. – Херсон, 2015. - Випуск 1. Том 2. – С.95-99
- Поваренков Ю. П. Психологическое содержание профессионального становления человека / Ю. П. Поваренков – М.: Изд-во УРАО, 2002. – 160 с
