Шановний користувач порталу!
Для вашої зручності ми запустили нову систему відображення формул в тексті. Дана система використовує найновіші технології. Якщо у вас виникли проблеми з відображенням формул спробуйте оновити свій веб-браузер до останньої версії. Або скористайтесь іншим браузером.

Команда проекту INFORUM.IN.UA пропонує використовувати для роботи з порталом браузер Mozilla Firefox.
Ми постійно вдосконалюємось та докладаємо максимум зусиль для Вашої комфортної роботи. Якщо у Вас є побажання чи ідеї з покращення роботи порталу напишіть нам.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ: МЕХАНІЗМИ ТА СТРАТЕГІЇ

Сердюкова Інна Миколаївна
асистент кафедри психології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Інтерес до проблеми адаптації тривалий час зберігає свою актуальність у науковій сфері та у суспільному житті зокрема. Особливе місце у вивченні соціально-психологічної адаптації займають питання механізмів її регуляції, тобто процесів, які визначають формування та активацію фізіологічних, психологічних та соціальних ресурсів індивіда, їх контролюючу та координуючу функцію при перебудові та стабілізації рівня функціональних систем організму і психіки адекватно до вимог середовища, в якому він перебуває.

Проблема вивчення механізмів будь-яких психологічних явищ надзвичайно важлива для розуміння суті цих явищ, але вкрай утруднена через методичні і теоретичні суперечності в розумінні цих явищ.

За А.А. Налчаджяном, кожен процес подолання проблемних ситуацій можна вважати процесом соціально-психологічної адаптації особистості, в ході якого вона використовує набуті на попередніх етапах свого розвитку та соціалізації навички та механізми поведінки або відкриває нові способи поведінки і вирішення завдань, нові програми і плани внутрішньопсихічних процесів. Автор також наголошує, що одним з найважливіших принципів теорії соціально-психологічної адаптації особистості є такий: у складних проблемних ситуаціях адаптивні процеси особистості протікають з участю не окремих, ізольованих механізмів, а їх комплексів. Ці адаптивні комплекси, знову і знову актуалізуючись в схожих соціальних ситуаціях, закріплюються у структурі особистості і стають підструктурами її характеру [6]. А.А. Налчаджян розрізняє три їх основні різновиди: а) незахисні адаптивні комплекси, що використовуються в нефруструючих проблемних ситуаціях; б) захисні адаптивні комплекси, які є стійкими поєднаннями тільки захисних механізмів; в) змішані комплекси, що складаються із захисних і незахисних адаптивних механізмів. Таким чином, приймаючи існуючу в психологічній літературі класифікацію адаптивних механізмів на захисні і незахисні, автор поширює її на адаптивні комплекси та доповнює цю класифікацію середнім, змішаним типом адаптивного комплексу, відповідно - адаптивного процесу та адаптованості, які здійснюються змішаними адаптивними комплексами [6].

Л.І. Божович, С.Д. Максименко вважають, що адаптація особистості до нових умов забезпечується функціонуванням деякої системи механізмів (рефлексії, емпатії, прийому зворотного зв'язку). Механізми пристосування, що виникають в процесі адаптації, постійно актуалізуються і використовуються в схожих ситуаціях, зміцнюються в структурі особистості і стають підструктурами її характеру [1; 3].

На думку І.О. Георгієвої, існують такі психологічні механізми адаптації особистості, як когнітивний, емоційний та  практичний (поведінковий). В цілому всі ці механізми соціальної адаптації складають єдине ціле [4].

Р.С. Немов доводить, що сформованість механізмів адаптації залежить від рівня успішного проходження цього процесу. Сформовані в процесі життєдіяльності адаптивні механізми переходять у сферу автоматизованих навичок, звичок, підсвідомих регуляторів поведінки, причому їх перехід до підсвідомості відбувається без зниження регуляторної функції. Це дає практично необмежені можливості для розвитку індивідуальності [7].

Ю.М. Казаков наголошує, що ефективному розвитку всіх механізмів соціальної адаптації сприяють взаємодія об’єктивних соціальних умов (соціальна приналежність, освітній рівень), середовище існування (сім'я, школа, трудовий колектив, неформальне оточення), сама особистість, яка формується в залежності від активної чи пасивної позиції, здібностей, творчої діяльності, природніх задатків [5].

Процес соціально-психологічної адаптації особистості передбачає розвиток певної системної якості - адаптованості, яка має різний рівень розвитку на різних етапах соціально-психологічної адаптації, і яку науковці пропонують визначати через особливості стратегії соціально-психологічної  адаптації. Процес соціальної адаптації припускає прояв різних комбінацій прийомів і способів, стратегій соціальної адаптації. Поняття “стратегія” в загальному розумінні можна визначити як спрямовуючий, організуючий спосіб ведення дій, поведінки, розрахований на досягнення не випадкових, а значущих, визначальних цілей. Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства та його вимог, для якого визначальними є досвід ранніх дитячих переживань, неусвідомлених рішень, прийнятих у відповідності з суб’єктивною схемою сприйняття ситуацій та свідомий вибір поведінки, зроблений у відповідності з цілями, прагненнями, потребами, системою цінностей особистості [9]. 

Стратегії соціальної адаптації індивідуальні та неповторні для кожної особистості, але можна виділити деякі риси і ознаки, які є спільними, характерними для ряду стратегій, та виділити таким чином типи і види стратегій соціальної адаптації. У психологічній літературі зустрічається велике різноманіття видів стратегій. Діапазон суджень щодо критеріїв диференціації адаптаційних стратегій і принципів їх класифікацій досить великий.

Різноманіття видів і способів соціально-психологічної адаптації може бути розглянуте як з точки зору типів спрямованості активності в процесі адаптації (тоді воно задається провідними мотивами особистості), так і з точки зору конкретних видів і способів адаптації, які задаються, з одного боку, ієрархією цінностей і цілей, що залежать від загальної спрямованості, а з іншого - психологічними і психофізіологічними особливостями особистості [9].

В якості критерію опису адаптаційних стратегій може використовуватися орієнтація особистості на джерело інформації про зміни в навколишньому середовищі, зокрема, на суб'єктивні переживання або на об'єктивну оцінку. Були виявлені стратегії, умовно названі «суб'єктивно і об'єктивно орієнтовані» [8].

При всьому різноманітті поглядів багатьох дослідників об'єднує ідея особистісної обумовленості стратегії адаптації. Л.І. Анциферова, описуючи стратегії подолання критичних ситуацій, робить акцент на ролі особистісних особливостей у їх формуванні [2].

С.Т. Посохова, аналізуючи відомі в літературі стратегій адаптації та на основі результатів власних досліджень, приходить до висновку, що вони можуть бути об'єднані в два великі класи: стратегії саморозкриття особистості і стратегії самозбереження особистості [8].

Отже, стратегії соціальної адаптації − це спосіб дій, лінія поведінки особистості, які вона обирає, щоби пристосуватися до змін, що відбуваються довкола і формування яких залежить від індивідуальних властивостей особистості. Успішність адаптації залежить не стільки від особливостей та об'єктивних властивостей ситуації, скільки від особливостей та наявності індивідуальних ресурсів, адекватності й ефективності стратегій їхнього застосування. У разі високого та низького рівнів адаптивності наявні відмінності застосованих стратегій.

У процесі накопичення особистістю інформації про нове середовище, нові умови свого існування, у неї відбувається процес формування та підбору власних, найбільш зручних, на її думку, стратегій адаптації. Важливе місце у цьому процесі посідає здатність прогнозування ситуації, розвитку подій, індивідуальна здатність бути відкритим та адекватно сприймати нову інформацію.

 

Джерела та література:

  1. Адаптація дитини до школи / [упоряд. Максименко С., Максименко К., Главник О]. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.
  2. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысление, преобразование ситуаций и психологическая защита /     Л.И. Анцыферова  //  Психологический журнал. - 1994. - Т. 15.- № 1. – С.3-18.
  3. Божович Л. И. Проблема формирования личности / Л.И. Божович; под ред.    Д. Фельдштейна. – М.: Междунар. пед. академия, 1995. – 212 с.
  4. Георгиева И.А.  Социально-психологические факторы адаптации личности в коллективе: дис. … канд. психол. наук: 19.00.05 / И.А. Георгиева. - Л., 1985. -  167 с.
  5. Казаков Ю.Н. Инструментарий социальных технологий (психологические аспекты / Ю.Н. Казаков; редактор A.A. Ильин [Электронный ресурс]. – 47 c. -   Режим доступа: http://abc.vvsu.ru/Books/instrum/
  6. Налчаджян А.А. Социально-психологическая адаптация личности (формы, механизмы, стратегии)  / А.А. Налчаджян. - Ереван: Изд-во АН АрмССР, 1988. - 262с. 
  7. Немов Р.С. Психология / Р.С. Немов. Кн.1. Общие основы психологии. - М.: ВЛАДОС, 2003. - 576 с.
  8. Посохова С.Т. Индивидуальные стратегии личностной адаптации / С.Т. Посохова // Психология адаптации и социальная среда: современные подходы, проблемы, перспективы. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2007. – С. 276-289.
  9. Психология социальной адаптации и дезадаптации личности // Психология социальной работы  /  под ред. М. А. Гулиной. – СПб., 2010. – С.9-23
Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2021
Розробка : Limpopo Web Agency
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
43020, УКРАЇНА,
Волинська обл., м. Луцьк,
вул. Електроапаратна, 3 / 336
inforum.in.ua@ukr.net