Актуальність дослідження. Сучасна психологія професійної діяльності представляє фахівця не стільки в якості виконавця професійної ролі, скільки в якості творця власного професійного шляху і автора самого себе як професіонала. Вона все більше «персоналізує» концептуальну модель і збагачує її власне особистісними якостями. Особливе значення надається суб'єктності як інтегральній особистісній властивості, яка втілюється в саморегуляції професійної діяльності, ділового спілкування, кар'єри і в самодетермінації професійного розвитку. Прискорення темпів науково-технічного прогресу сформувало соціальний запит на працівника нового типу – активного, автономного, креативного фахівця, який гнучко адаптується до соціальних і технологічних новацій, здатний до безперервного професійного саморозвитку та ефективної конкуренції на ринку праці. Сучасна психологічна наука, прагнучи осягнути феномен професійного самовідношення, зосереджується на проблемі особистості професіонала. Сформоване професійне самовідношення є суттєвим чинником попередження особистісних і професійних криз та деформацій, пов’язаних із набуттям гідного статусу в ієрархії професійної спільноти.
Аналіз досліджень з даної проблеми. Психологічна природа відношення достатньо складна і різноманітна. Одні дослідники (В. Мясищев, В. Ядов) пов'язують її з активністю, інші (Л. Божович, Ю. Приходько, Г. Щукина, Н. Морозова, В. Мухіна) - з емоційною сферою, з формою психічної діяльності, найбільш представленою у мотиваційно-емоційній сфері особистості (К. Альбуханова-Славська, О. Леонтьев, Е. Рубінштейн). Найчастіше категорію відношення розглядають як мотиваційно-емоційну спрямованість активності особистості (В. Вилюнас, С. Крягжде, В. Мясищев, Е. Ширяев, В. Ядов, C. Якобсон).
Метою дослідження є емпіричний аналіз та вивчення кореляційних зв’язків між категоріями професійного самовідношення та професійної мобільності медичних сестер.
Результати дослідження. Професійна мобільність особистості – це інтегральне психічне утворення, що є одним з механізмів соціальної адаптації, які дозволяють людині управляти ресурсами суб'єктності і професійною поведінкою [1].
У найширшому значенні професійне самовідношення – це психічне утворення, в якому представлені і структуровані об'єктивні відносини індивідуальних властивостей людини до процесу практичного здійснення професійної діяльності, росту професійної кар'єри і ділового спілкування; це відношення не до визнання про самого себе як працівника, фахівця або професіонала, а ставлення до себе як до діючого суб'єкта, який спілкується і будує кар'єру [2].
У нашому дослідженні брали участь 140 медичних сестер ЛПЗ м. Луцька та Луцького району. Діагностичним інструментарієм стали авторська анкета «Професійна мобільність медичної сестри» та методика «Опитувальник професійного самовідношення» (К.В. Карпінський, А.М. Колишко).
За результатами авторської методики «Професійна мобільність медичної сестри» було діагностовано 3 рівні професійної мобільності (рис. 1).
Рис. 1. Відсотковий розподіл результатів за методикою визначення рівнів професійної мобільності
Аналіз проведеного дослідження 140 фахівців дає змогу говорити про переважаючий високий рівень професійної мобільності медичних сестер (58,60% досліджуваних). Наявність високого рівня професійної мобільності дозволяє особистості швидко адаптуватися до різноманітних змін у професійній сфері, нестандартно мислити й діяти, ефективно вирішувати професійні завдання різного рівня, бути здатним до професійного саморозвитку та самовдосконалення. Середній рівень притаманний 37,90% наших медичних сестер. Це означає, що такі особистості адаптуються до різноманітних змін у професійній сфері з деякими труднощами, ефективно вирішують професійні завдання тільки свого кваліфікаційного рівня, але здатні до професійного саморозвитку та самовдосконалення. Діагностований низький рівень (3,50%) професійної мобільності дає можливість сказати, що даним працівникам важко адаптуватися до змін у професійній сфері, вони з труднощами вирішують професійні завдання складного рівня, їм важко саморозвиватись та самовдосконалюватись.
Для визначення професійного самовідношення респондентів ми використовували опитувальник професійного самовідношення» (К.В. Карпінський, А.М. Колишко). Дана методика дозволяє виявляти такі особливості фахівця:
Шкали
• Внутрішня конфліктність професійного самовідношення
• Самоповага в професії
• Самозвинувачення в професії
• Самоефективність в професії
• Самоприниження в професії
• Загальний показник позитивності професійного самовідношення
Субшкали
• Самовпевненість в професії
• Самоприв’язаність в професії
• Самокерування в професії
• Самооцінка особистісного росту в професії
Коефіцієнт кореляції використовується для визначення наявності взаємозв'язку між двома властивостями. При визначенні кореляції між рівнем професійної мобільності і шкалами і субшкалами опитувальника професійного самовідношення медичних сестер ми отримали такі результати:
- Загальний показник позитивності професійного самовідношення (r = 0,641)
- Самоприниження в професії (r = 0,217)
- Самоефективність в професії (r = 0,221)
- Самозвинувачення в професії (r = 0,014)
- Самоповага в професії (r = 0,211)
- Внутрішня конфліктність професійного самовідношення (r = 0,107)
- Самооцінка особистісного росту в професії (r = 0,001)
- Самокерування в професії (r = 0,264)
- Самоприв’язаність в професії ( r = 0,160)
- Самовпевненість в професії (r = 0,227)
Отже, ми можемо зробити висновок, що з професійною мобільністю медичних сестер корелює лише загальний показник позитивності професійного самовідношення. Це можна пояснити тим, що загальний показник позитивності професійного самовідношення визначає вираженість глобального, внутрішньо недиференційованого почуття особистості «за» або «проти» себе як суб'єкта професійної діяльності. Між іншими шкалами взаємозв’язок з професійною мобільністю не виявлено.
Висновки. Побудова психологічної концепції особистості професіонала залишається однією з найважливіших завдань сучасної психології. Результати нашого дослідження показали, що лише загальний показник позитивності професійного самовідношення корелює із професійною мобільністю медичних сестер та опосередковує вплив стресорів, пов'язаних з трудовою діяльністю, на суб'єктивне благополуччя і соматичне здоров'я медиків середньої ланки. Позитивне професійне самовідношення сприяє задоволеності роботою, сімейними відносинами і життям в цілому.
Джерела та література
- Дворецкая Ю. Ю. Психология профессиональной мобильности личности: дис. кандидата псих. наук: 19.00.01 / Ю. Ю. Дворецкая. – Краснодар, 2007. – 143 с.
- Карпинский К.В. Профессиональное самоотношение личности и методика его психологической диагностики : моногр. / К.В. Карпинский, А.М. Колышко. – Гродно : ГрГУ, 2010. – 140 с.
