Наративний підхід у лінгвістичних, психологічних і соціологічних дослідженнях набуває популярності у світовій науці. Серед українських вчених проблеми наративної психології досліджують Т. О. Костіна, Н. В. Чепелєва, О. М. Шиловська, Т. М. Ширяєва та ін. Закордонні дослідники у межах наративної психології займаються вивченням ідентичності (M. Crossley, D. McAdams, K. C. McLean) та психічного здоров’я (G. J. Westerhof, E. T. Bohlmeijer).
Текст у межах наративного підходу розглядається як засіб осмислення та організації особистого досвіду, внутрішніх переживань, ставлення до дійсності. Такий текст насичується індивідуальними значеннями й упорядковує асоціації у свідомості особистості. Н. В. Чепелєва зазначає, що «текст, передусім текст оповідальний (наратив), організує, структурує та артикулює життєвий досвід людини, сприяючи її особистісному зростанню» [2, с. 52]. Наратив бере участь в конструювання життя та ідентичності, і тим самим сприяє охороні психічного здоров'я і благополуччя [4, c. 240]. Т. О. Костіна розглядає наратив «як вербалізовану складову життєвого сценарію» [1, с. 168]. Науковці стверджують, що написання наративу сприяє «усвідомленню життєвих стратегій (самовизначення), що відбувається на підставі особливої форми рефлексії досвіду свого життя» [3, c. 20]. Особистий наратив на думку Н. В. Чепелєвої створює можливість «об’єктивувати найважливіші якості людини, її базові життєві концепції, мотиви, інші особистісні утворення» [2, с. 53]. Аналіз наративу може виступати у якості діагностичної процедури в процесі дослідження особистості.
Отже, метою дослідження є виявлення мотивів вибору професії студентів майбутніх священнослужителів.
Для реалізації мети дослідження студентам пропонувалось написати коротенький твір на 5-10 речень на тему «Чому я обрав професію священнослужителя?». Дослідження проводилось у межах апробації тренінгу «Професійне становлення майбутніх священнослужителів». Вибірку дослідження склали 24 студенти-богослови, середній вік 18,6 років, з Волинської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП).
У більшості учасників зазначено, що інтерес до цієї професії з’явився ще у дитинстві та зумовлений особливостями виховання. Так, студенти зазначають «до церкви мене привела моя мама», «співав з бабцею в хорі», «бабця можна сказати виросла в церкві і одного разу взяла мене», «з третього класу паламарював у церкві», «Господь кликав ще з дитинства, паламарював у Храмі», «ще в дитинстві ходив у церкву».
На вибір майбутньої професії учасників також вплинули зовнішні ознаки такої діяльності, що підтверджується такими фразами як «сподобалось як молиться священик», «подобається як отець здійснює богослужіння», «завжди захоплювався проповідями свого священика», «до вподоби цей стиль життя». Один із учасників так і не зміг аргументувати вибір професії священнослужителя і зазначив «звичайно мені не було якихось одкровень чи снів щоб стати священиком, просто завжди хотів бути». Інший студент не звертався до практичних причин вибору діяльності, а просто зазначив, що «я це відчував своїм серцем». Більшість учасників зазначала духовні орієнтири при виборі професії і зазначили «щаслива та людина, яка пізнала істинний шлях – служіння Богу», «дякуючи Господеві за те, що він подарував мені життя і оберігає мене я обрав шлях служіння йому і людям», «випросити милості і помилування у Бога». Тобто, студенти вбачають у священнослужінні радість і ціль життя.
Також учасники зазначали і дещо егоцентричні орієнтири вибору діяльності, а саме «повага від інших людей», «халява», «хотів себе довершити, піднятись вище, керувати, бути лідером і щоб за мною йшли». Так, у зазначеній професії студенти враховують і практичні переваги керівництва людьми. Отже, здійснивши аналіз усіх отриманих творів ми можемо виокремити провідні орієнтири студентів-богословів при виборі професії священнослужителя, серед яких переважають виховання, зовнішні прояви діяльності, духовні та егоцентричні переваги.
Крім того, шляхом дискусії ми пропонували учасникам вербалізувати плюси і мінуси обраної професії священнослужителя. Так, студенти зазначили такі переваги професії: «повага», «допомога», «служіння Богу і людям», «провідник», «лідер», «пастир», «гарний одяг». Тобто, плюсами діяльності священнослужителя учасники вважають саме значення професії, що полягає у допомозі, служінні, посередництві та духовному лідерстві, а також вони зазначають повагу з боку віруючих та гарне вбрання. Серед недоліків такої професії студенти-богослови зазначили: «публічність», «гординя», «образи», «не з цього світу (особливий)», «запопадливість», «заздрість», «зажерливість», «неможливість відлучитись», «необхідність шлюбу», «одяг». Так, при описі недоліків, учасники розкрили великою мірою особистісні страхи щодо професії. Священнослужитель є публічною особою, яка має бути прикладом і наставником духовності та моралі, саме тому виникає запопадливість (надмірна старанність). Відповідно, віруючі люди часто заздрять священнослужителям, а не віруючі – ображають, вважають «не від світу цього» (ненормальними). Також публічність фаху часто сприяє зростанню гордині та зажерливості у представника цієї професії. Також студенти зазначили декілька практичних недоліків священнослужіння, а саме: безперервність діяльності, ненормований робочий графік («неможливість відлучитись»), непрактичний одяг у літну спеку, а також необхідність одруження до обряду рукопокладання у священники.
Отже, здійснений психологічний аналіз мотивів вибору професії священнослужителя у межах наративного підходу дав можливість стверджувати, що провідними для студентів-богословів є такі мотиви: виховання (сімейні цінності), зовнішні прояви діяльності (урочистість священнодійства), духовні (поклик серця) та егоцентричні переваги (керівництво людьми).
Джерела та література
- Костіна Т. О. Наративна складова життєвого сценарію особистості / Т. О. Костіна // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. – 2013. – Вип. 13. – С. 163-169.
- Чепелєва Н. В. Розуміння та інтерпретація життєвого досвіду як чинник розвитку особистості : монографія / за ред. Н. В. Чепелєвої. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. – 276 с.
- Шиловська О. М. Психологічні особливості породження наративу як засобу саморозвитку особистості: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / О. М. Шиловська ; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2003. – 22 с.
- Sools A. M. Narrative health psychology: once more unto the breach. Introduction / A. M. Sools, M. Murray, G. J. Westerhof // Journal of Health Psychology. – 2015. – №20(3). – pp. 239-245.
