Локус контролю є тим компонентом Я-концепції особистості, що обумовлює когнітивну оцінку складної ситуації, зміну ставлення до життєвих труднощів та успішність їх подолання. Різними авторами локус контролю розглядається як: суб’єктивна оцінка особистісного контролю над подіями життя, яким володіє людина (Д. Майерс), схильність індивіда атрибутувати відповідальність за успіхи й невдачі зовнішнім обставинам або розглядати їх як власні досягнення чи помилки (Є. Бажина, С. Голинкіна, В. Ільїн, М. Кондратьєв, С. Нартова-Бочавер); фактор впливу на метакогнітивний досвід, що обумовлює пізнавальну діяльність (Л. Виноградова, М. Холодна). Водночас, локус контролю не є результатом автоматичного узагальнення успішних чи неуспішних дій; він є наслідком осмислення навколишнього світу та власного місця в ньому, когнітивного процесу, інтегрованого у формування Я-концепції. «Копінг-стратегії» у загальному розумінні визначаються як стратегії справляння з труднощами і врегулювання взаємовідносин з навколишнім середовищем (Р. Лазарус, С. Фолькман). Під «копінгом» розуміють когнітивні, емоційні та поведінкові спроби подолання специфічних зовнішніх та/або внутрішніх факторів, що оцінюються як напруга або перевищують ресурси людини щодо їх подолання. Іншими словами, це форма поведінки, що виявляється в готовності індивіда до розв’язання життєвих проблем, ситуацій, завдань.
У проведеному дослідженні використовувалась «Методика оцінки рівня суб’єктивного контролю (РСК)» (Е. Бажин, Е. Голинкіна, Л. Еткінд), яка дає змогу діагностувати локус контролю за субшкалами: контроль в ситуації досягнень, невдач, в сферах сімейних, виробничих, міжособистісних відносин та у сфері здоров’я (шкала загальної інтернальності), шкала інтернальності в галузі досягнень, шкала інтернальності в галузі невдач, шкала інтернальності у сімейних стосунках, шкала інтернальності в галузі виробничих відносин, шкала інтернальності в галузі міжособистісних відносин, шкала інтернальності стосовно здоров’я і хвороб. Для визначення домінуючого стилю поведінки у стресових ситуаціях було застосовано методику визначення стратегії та моделі долаючої поведінки «Стратегії подолання стресових ситуацій» (Strategic Approach To Coping Scale – SACS), яка призначена для вивчення стратегій і моделей копінг-поведінки як типу реакцій особистості на стресову ситуацію. Опитувальник запропонований С. Хобфоллом на основі багатовісьової моделі «поведінки подолання» стресу та містить 54 твердження, кожне з яких респондент повинен оцінити за 5-ти бальною шкалою. Результати вказують на домінування певної моделі копінг-поведінки (стратегії подолання стресу) із дев’яти запропонованих: асертивні дії, вступ у соціальний контакт, пошук соціальної підтримки, обережні дії, імпульсивні дії, уникнення, маніпулятивні (непрямі) дії, асоціальні дії, агресивні дії. Вибірку дослідження склали студенти 4-5 курсів Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини (n=229).
Аналізуючи отримані результати, можна констатувати, що респондентам з показниками інтернальності більше 5,5 стенів властивий високий рівень суб’єктивного контролю у галузі досягнень, у сферах сімейних та міжособистісних відносин. Проте, в сфері невдач, виробничих відносин та в сфері здоров’я особи із загальним високим рівнем РСК проявляють деяку схильність до екстернальності при інтерпретації подій власного життя. У цих же сферах респонденти з низьким рівнем суб’єктивного контролю демонструють цілковиту екстернальність, перекладаючи відповідальність за власне життя на інших осіб (групи осіб).
Кожна із сфер, що діагностує рівень суб’єктивного контролю, передбачає певний тип поведінкової активності, взаємодію із соціальним оточенням, подолання перешкод, отримання результату, що неможливо без виникнення стресових ситуацій, ситуацій невизначеності або відчаю. Саме тоді обирається певний спосіб подолання стресу, тобто активізується відповідна копінг-стратегія поведінки.
Отже, модель поведінки, що передбачає асертивні дії у стресовій ситуації, більш притаманна особам з низьким рівнем локусу контролю, адже асертивність трактують як філософію особистої відповідальності. Ступінь вираження вказаної моделі долаючої поведінки в осіб з високою інтернальністю знаходиться на середньому рівні.
Частота вибору адаптивної копінг-стратегії «вступ у соціальний контакт» в осіб з низькою інтернальністю знаходиться на середньому рівні (стресогенна ситуація детермінує включення сторонніх осіб у процес вирішення проблеми); особи з високим рівнем екстернальності рідко застосовують вказану стратегію як спосіб подолання стресу (низький ступінь вираження).
Вибір долаючої стратегії у формі пошуку соціальної підтримки переважно не властивий респондентам з вираженими типами інтернальності/екстернальності (в обох групах частота його застосування знаходиться на низькому рівні). Така специфіка поведінки, швидше за все, детермінується тим, що особи з високим рівнем інтернальності схильні самостійно вирішувати проблеми та труднощі, а особи, схильні до екстернальності, залишають проблеми без вирішення й зупиняються перед перешкодами.
Низьким ступенем вираження в обох групах характеризується копінг-стратегія «обережні дії», оскільки її застосування дає досить відтермінований або мінімальний результат на шляху подолання перешкод. Схильність до використання імпульсивних дії в обох групах, навпаки, характеризується високим ступенем вираження, адже саме у стресовій (невизначеній) ситуації доволі складно зберегти емоційний спокій, що призводить до необдуманих, не планованих актів поведінки.
Уникнення, як дезадаптивна копінг-стратегія, часто застосовується особами з високим рівнем екстернальності, адже такий стиль поведінки як захисна реакція мінімізує дію стресогенних факторів і підтримує цілісність Я-концепції. Особи з високим рівнем інтернальності рідше використовують стратегію уникнення, долаючи труднощі по мірі їх виникнення (середній рівень вияву).
Маніпуляційні (непрямі дії) серед копінг-стратегій студентів характеризуються низьким ступенем вираження в обох групах, що, на наш погляд, можна пояснити особливостями психічного розвитку в цьому віці, а саме – схильністю до отримання швидкого результату, більшою прямолінійністю й відкритістю, а маніпулятивна поведінка, як і обережні дії, відтерміновують очікуваний/бажаний результат.
Асоціальні дії (як приклад дезадаптивних копінг-стратегій) більш притаманні особам з високим рівнем екстернальності (середній рівень частоти застосування), водночас респонденти з інтернальним локусом контролю не схильні використовувати такий поведінковий стиль для подолання стресу (низький рівень частоти застосування). Стратегія копінг-поведінки у формі агресивних дій (як дезадаптивна асоціальна копінг-статегія) більш притаманна респондентам з високим рівнем екстернальності (застосовується часто); особи з інтернальним локусом контролю не так часто звертаються до такого стилю поведінки (середній рівень частоти застосування), адже її результати не лише можуть не принести бажаного результату, а й ще більше поглибити стресову ситуацію.
Отже, отримані результати дослідження свідчать про те, що інтернальний локус контролю пов’язаний із такими типами долаючої поведінки, як асертивні дії (впевненість, відповідальність), вступ у соціальні контакти та пошук соціальної підтримки. Такі адаптивні поведінкові стратегії характеризуються продуктивністю, позитивними наслідками їх застосування в складних життєвих ситуаціях і забезпечують більшу ефективність та результативність діяльності в різних сферах життя. Респонденти з високим рівнем екстернальності більш схильні до застосування дезадаптивних (асоціальні, агресивні дії) та нейтральних (обережні дії, уникання) копінг-стратегій. Такі типи долаючої поведінки осіб з екстернальним локусом контролю є неадаптивними й здатними дезорганізуюче впливати на цілісність Я-концепції особистості. Можна припустити, що це сприяє низькій результативності діяльності й може детермінувати розвиток завченої (прищепленої) безпорадності.
