Сьогодні Україна є частиною глобалізації світового суспільства, пов’язаних з інтеграційними процесами не тільки в політиці, економіці, а й культурі. Варто відзначити, що це відбувається не тільки у площині загальнодержавних інтересів та у векторі розвитку зовнішніх відносин, а й на мікрорівні. Сотні тисяч українців протягом останніх двох десятиліть поповнили ряди трудових мігрантів за межі України, у Європу, в тому числі Португалію. Нажаль, процеси інтеграції українських людей у європейський культурний простір в переважній більшості можна назвати асиміляцією (засвоєння етнічною меншістю взірців і норм домінуючої культури з втратою своїх власних). Особливо це стосується підростаючого покоління, тих, які покинули Батьківщину у ранньому віці. У зв’язку з цим вважаємо дуже важливим підняття питання не тільки збереження у дітей української культури (ідентифікації), а й рівноправної популяризації української культури поряд із іншими культурами на теренах Європи.
Це складна проблема, яка потребує системного та концептуального підходів. Очевидно, якщо йдеться про молоде підростаюче покоління, то найголовнішим чинником збереження та популяризації української культури в зарубіжжі, в тому числі в Португалії є українська школа.
На даний час в українському зарубіжжі існує декілька типів українських шкіл. Міністерство освіти і науки України створило базу даних українознавчих шкіл за кордоном, згрупувавши їх у 5 категорій. Це школи, в яких викладання здійснюється українською мовою; школи, в яких вивчаються українознавчі предмети; загальноосвітні навчальні заклади, в яких вивчається українська мова; навчальні заклади, в яких українська мова вивчається факультативно; недільні та суботні школи, які є найчисленнішими; дитячі дошкільні заклади, що мають україномовні групи.
Працюючи в одній із таких шкіл в Португалії хочу поділитися вланим досвідом та спостереженнями.
Сучасний світ пронизаний інтеграційними і еміграційними процесами. Він являється полем розмаїття культур, плетивом міжнаціональних інтересів і все це веде до культурного діалогу. Такі уроки-діалоги є активною формою в адаптаційному процесі кожного учня. Дуже важливим є самореалізація суб’єкта однієї культури через взаємодію і взаємодоповнення представником іншої культури. Інтернаціональний простір являється поштовхом для кожного учня до взаємодії та спілкування з іншим непізнанним світом аби ділитися власними почуттями, думками, переживаннями, а також для кращого сприйняття чужих поглядів.
Базою даного дослідженні виступає школа при Асоціації емігрантів Сходу "Калина" (м. Порто, Португалія). Вчителі навчального закладу намагаюся допомогти учням відчути культуру іншого. Цей процес відбувається через формування загальнолюдських цінностей, в яких культурні сенси загальні для всіх людей, а людина є найвищою цінністю. У нашій школі освітній простір створюється на основі дошкільного виховання (що є дуже поширеним у португальській системі освіти), молодшої, середньої і старшої школи. Обов’язковим є також родинне виховання, адже завданням школи являється збереження рідної мови і традицій.
Проте, є поодинокі випадки, коли простежується негативна взаємодія між суб’єктами освітнього процесу. Як правило, результатом такої невдалої взаємодії є низький рівень знань учнів, зруйноване ставлення особистості до освіти та навчання, як до соціальних та особистісних цінностей і навіть призупинення здобуття освіти.
Характер взаємодії між учнем та вчителем є визначальним в освітньому просторі закладу. Саме завдяки йому вдається змінити ставлення учня до так званих непрофільних предметів, які не входять до кола інтересів учня, але сприяють соціальному становленню і розвитку особистості, соціалізації, формування відповідного рівня культури. Зміна ставлення до навчального предмету фактично означає включення школярем предмету до свого освітнього простору. Вчитель являється провідником учня у освітній простір, розкриває перспективи наукового знання і необхідності їх осягнення. Характер взаємодії може розширити пізнання до сучасного наукового рівня, але і може звузити його до рівня формальної освіти.
Процес діалогу культур у школі відбувається в двох аспектах: в площині взаємовпливів світоглядних та етнічних , соціонормативних культурних цінностей, а також безпосередньо комунікативного діалогу представників різних культурних соціумів. Сучасна Європа являє собою доволі складне культурне утворення, що стало наслідком активних еміграційних процесів та проникнення арабського світу. Ці процеси приводять до накладання один на одного декількох шарів культурної ідентичності, до яких безумовно належить економічна ідентичність, політична ідентичність, а також ідентичність на рівні літератури, кіно, інших проявів духовної культури.
Слід зазначити, що освітній простір має нерозривний зв’язок з іншими соціально-просторовими феноменами і завдяки йому відбувається реалізація найбільш актуальних проблем і запитів сучасної цивілізації. І в першу чергу це, безумовно, розвиток особистості. Взаємодіє освітній простір також із сферами політики і економіки, екології і релігії, а також культурною та етнічною сферами.
У зв’язку з активними еміграційними процесами виникає проблема адаптації дітей у інший культурно-мовній державі, особливо це стосується школярів-переселенців зі Сходу. Об’єктом дослідження є учні, які ще не являють собою сформовану особистість і завдання школи спростити процес адаптації і створити умови для формування освітнього простору для кожного учня. Діти, народженні в Португалії, які приходять в початкову школу, розпочинають свої уроки через вивчення мови і традицій. Особливо активною формою є українські шкільні свята і вже звідти починається цікавість і бажання до навчання. Учні середньої ланки знаходяться в пошуках циклу предметів, які знадобляться в старших класах при пошуку професії. Трапляються випадки втрати інтересу до навчання через бажання працювати після 9 класу і мати свої кошти. Проте, для цього потрібна професійна підготовка, що не виключає продовження навчання. Саме тому, необхідно знайти стимули в цей віковий період і чітко зрозуміти, що школярі старших класів вже навчаються для свого майбутнього. Інтерес викликають навчальні заклади Польщі, Чехії та повернення до України.
Таким чином, завдання школи допомогти влитися учневі у ці процеси, при цьому залишаючись незалежною особистістю. Важливо, щоб діалог культур відбувався при збереженні обох культур. Успішне просування культурної адаптації може приводити до більш широкого впливу зовнішніх впливів на всю систему культури. У таких спосіб, на уроках історії, мови, літератури, географії вчителі намагаються зберегти "ядро" кожної культури. При цьому слід розрізняти міжкультурний діалог країн, близьких геополітично, і країн геополітично значно відмінних.
Саме діалог культур і покликанний сприяти утвердженню ідеалів і практики толерантності як спосіб пізнання і поваги щодо інших, як шлях до взасмного духовного збагачення. Цей процес відбувається у школі, родині, міжособистісному спілкуванні учнів та у неформальних контактах. Таким чином, школа сприяє утворенню зв’язків і безпосередніх відносин, що встановлюється між двома або декількома культурами, а також тих впливів, взаємних змін, які проявляються в ході цих відносин.
Таким чином, для успішного виховання молодого покоління українців, які проживають на території Португалії необхідно вивчати ураїнознавство, виховувати любов до рідної мови та культури, звичаїв та традицій, історії українського народу, гордості за приналежність до української нації. Найважливішими інституціями , що здатні забезпечити національне виховання є сім’я та українська громада. Особливе значення у соціалізації та національній ідентифікації підростаючих українців в зарубіжжі відіграє національна школа. У зв’язку з цим Україні, враховуючи виключно важливе значення освіти, слід підтримувати кожну з цих ланок, які в сукупності творять спільний ланцюг, вибудовуючи таким чином інститут української школи за кордоном.
Школа, у своїх освітніх, культурних та соціальних проявах є незмінним джерелом духовних цінностей підростаючого покоління. В межах України , чи в зарубіжжі, вважаємо, що всі наші сили і натхнення вкладені у розвиток школярів принесуть свої плоди.
Джерела та література:
- Аза Лариса Олександрівна . Інтеграційні процеси в просторі України. -www.saske.sk/cas/2-2004/aza.html.
- Ірина Ключковська. Освіта українського зарубіжжя як фактор збереження етнонаціональної ідентичності - http://miok.lviv.ua/?p=377
- Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність./ Сміт Ентоні Д – Київ: Основи. – 358 с
