Постановка наукової проблеми та її значення. Ідентичність нерозривно пов’язана із самовизначенням та самоактуалізацією особистості у соціумі. Так, К. Г. Юнг розглядає ідентичність у якості стрижня, ядра, внутрішньої сутності особистості, яка пов’язується із ціннісно-смисловою сферою [5]. У дослідженнях вказано, що прагнення здобути ідентичність корелює із прагненням особистості до цілісності. Найвидатніші дослідники цього явища – Е. Еріксон та Дж. Марсіа. Е. Еріксон у своїй концепції використовує поняття «особистісна ідентичність» та «соціальна ідентичність». Особистісна ідентичність є більш соціальною та усвідомлюваною, вона характеризує цінності, цілі, здібності, потреби, ідеали та інші особливості, зокрема професійні схильності. Соціальна ідентичність є ототожненням самого себе із іншими учасниками угруповання у поєднанні із прийняттям на себе суспільних ролей та прихильністю груповим цілям та ідеалам [4]. Соціальна ідентичність – процес усвідомлення індивідом власної належності до певних суспільних угруповань. По суті, є соціально-психологічним рівнем ідентифікації, уявленням особистості про саму себе, що формується у вигляді похідного від усвідомлення належності особистості до певного суспільного угруповання. Важливо зазначити, що формування будь-якої ідентичності відбувається під час соціалізації особистості [4]. У рамках міждисциплінарних досліджень ідентичність розглядається у вигляді інтегрованої системи ймовірних форм фізичної, розумової, суспільної діяльності, що засвоюється індивідом [4].
Важливу роль при цьому відіграє ідентифікація з певною соціальною групою (віковою, етнічною, статевою, професійною, економічною тощо). Розуміння самосвідомості особистості досить істотно залежить від того, до яких груп відносить себе особистість при самохарактеристиці [4]. І власне, у цій статті ми хочемо розглянути поняття «етнічна ідентичність» крізь призму соціальної. Перша, вважається як наслідок емоційно-когнітивного процесу свідомого сприймання етнічної приналежності, уподібнення індивіда представникам свого етносу і відділення від чужих етносів, вона є глибоким, особистісним та важливим переживанням своєї етнічної приналежності [2].
Поруч з приписуванням індивідом себе до носіїв власного етносу, етноідентичність охоплює важливі переживання цієї приналежності, як одного з найголовніших компонентів у системі уявлень особистості про себе. Варто зазначити, що ідентифікація – це процес, через який здійснюється етнічне ототожнення, а ідентичність – це наслідок процесу ідентифікації. [2]. Центральний зміст етнічної ідентичності формують етнічні стереотипи, а етнічна ідентичність – це наслідок процесу етнічної ідентифікації, що вивчається як опанування етнічних стереотипів у ході соціалізації особистості. [1].
Етнічна ідентичність, яка розглядається як система уявлень стосовно складових етнокультурного світу, що інтегруються із етнічною спільністю індивіда, формується, базуючись на усвідомленні індивідом власної належності до певного етносу. [3]
Виділено такі типи етнічної ідентичності: етноконцентрична, яка є орієнтацією особистості виключно на власну етнічну спільність (з нею пов’язані доля, плани, очікування та установки особистості); поліетнічна, що визначається однаковим ставленням стосовно декількох етносів у поєднанні із бажанням знати (чи наявним знанням) декількох мов, бажанням ознайомитися із декількома культурами; трансетнічна, яка є визначальною для тих індивідів, що не вважають себе належними до жодної із націй, які розглядають самих себе з позиції «громадян світу» [3].
Етнічна ідентичність є підструктурою соціальної ідентичності. Соціальна ідентичність разом з особистісною виступає частиною «Я-концепції». Множинність приналежностей до соціальних груп утворює ідентифікаційну матрицю особистості. Інформацію в ідентифікаційній матриці розподіляє ідентичність або група ідентичностей, яка переважає у даний момент [1].
Виклад основного матеріалу й обгрунтування отриманих результатів дослідження. Вибірку дослідження склало 60 студентів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, віком від 18 до 20 років, за гендерною ознакою недиференціювалась. З метою емпіричного вивчення заданої проблеми було обрано такі методики: Тест «Хто Я?» ( М. Кун, Т. Макпартленд; модифікаця Т. В. Румянцевої); методика «Шкала фашизму» ( Т. Адорно, Е. Френкель-Брунсвик, Д. Левінсон, Р. Сенфорд); методика «Типи етнічної ідентичності» ( Г. У. Солдатової, С. В. Рижової).
За результатами тесту «Хто Я?» ( М. Куна, Т. Макпартленда; модифікація Т. В. Румянцевої), ми можемо зробити висновок, що для українських студентів важливішою є соціальна ідентичність, адже на перше місце у списку тверджень про себе 70% опитаних записали поняття соціальної спрямованості. Це свідчить про те, що досліджувані ототожнюють себе із іншими учасниками соціуму в поєднанні із прийняттям на себе суспільних ролей та прихильністю груповим цілям. І лише у 5 % респондентів домінує етнічна ідентичність, тобто уподібнення до представників свого етносу і відділення від чужих.
Отримані результати за методикою «Шкала фашизму» (Т. Адорно, Е. Френкель-Брунсвик, Д. Левінсон, Р. Сенфорд), дали змогу говорити про те, що у студентів переважає середній рівень схильності до антидемократичної ідеології – 95 % респондентів. Схильність особистості до антидемократичної пропаганди, що властива авторитарному типові особистості та зіставляється з рівнем антисемітизму й етноцентризму без конкретизації меншин та актуальних політико-економічних проблем. Проте, етнічно толерантна особистість є прямою протилежністю авторитарному типу особистості, котрому притаманна схильність до антидемократичної пропаганди. Розподіл досліджуваних відповідно до схильності до антидемократичних настроїв у відсотках представлений у діаграмі 2.
Діаграма 2
Діагностика етнічної самосвідомості та її транформації в умовах міжетнічної напруги, за допомогою методики «Типи етнічної ідентичності» ( Г. У. Солдатова, С. В. Рижова) продемонструвала нам високий рівень етнічної толерантності респондентів. За результатами дослідження у 83 % студентів домінує позитивна етнічна ідентичність, так звана форма «норма», що свідчить про позитивне ставлення як до свого народу, так і до інших, тобто толерантність до власної та інших етнічних груп. На рисунку (діаграма 3) ми бачимо повний розподіл у відсотковому значенні шести шкал, які представлені у методиці.
Діаграма 3
Діагностика етнічної самосвідомості та її транформації в умовах міжетнічної напруги, за допомогою методики «Типи етнічної ідентичності» ( Г. У. Солдатова, С. В. Рижова) продемонструвала нам високий рівень етнічної толерантності респондентів. За результатами дослідження у 83 % студентів домінує позитивна етнічна ідентичність, так звана форма «норма», що свідчить про позитивне ставлення як до свого народу, так і до інших, тобто толерантність до власної та інших етнічних груп. На рисунку (діаграма 3) ми бачимо повний розподіл у відсотковому значенні шести шкал, які представлені у методиці.
Висновки на основі даного дослідження показують, що для студентів важливішою є соціальна ідентичність та переважає середній рівень схильності до антидемократичної ідеології (фашизму). Домінування позитивної етнічної ідентичності свідчить про загальне доброзичливе ставлення як до свого народу так і до інших, що зіставляється з етнічною толерантністю. Перспективою подальших досліджень вважаємо необхідний більш якісний аналіз отриманих результатів, розширення вибірки дослідження.
Джерела та література
- Мотрук Р.В. Етнічна ідентичність як чинник професійного самовизначення особитості: досвід структурно-динамічного моделювання [Електронний ресурс] / Р. В. Мотрук // Теоретичні і прикладні проблеми психології. – 2013. – № 2. –С. 174-180.- Режим доступу: http: //nbuv.gov.ua/UJRN/Tippp_2013_2_25.;
- Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Підручник у 2-х кн. / Л. Е. Орбан-Лембрик – Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Академвидав, 2004. – 210 с.;
- Рыжова С. В. Этническая идентичность в контексте толерантности. / С. В. Рыжова. - М.: Альфа – М, 2011. – 280 с.;
- Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: / Э. Эриксон / [перев. с англ. / Под ред. А. В. Толстых.] – М. : Издательская группа «Прогресс», 1996. – 344 с.;
- Юнг К.-Г. Конфликты детской души. / К.-Г.Юнг. — М.: Наука, 1995. – 336 с.;
- Way, N. To be or not to be: an exploration of ethnic identity development in context / Way, N., Santos, C., Niwa, E. Y. // The intersection of personal and social identities. New directions for child and adolescent development. – 2008. – № 120. – Р. 61 – 79.;
- Yip, T. African-American racial identity across the life-span: Identity Status, identity content, and depressive symptoms / Yip, T., Seaton, E., Sellers, R. // Child Development. – 2006. – V. 77. – P. 504 – 517.
