Актуальність дослідження. Узагальнений погляд на проблему ідентичності як результату ідентифікаційних процесів особистості, що реалізуються в ході суб’єктивної життєвої історії у взаємодії з індивідуальним психофізіологічним потенціалом і соціальним контекстом її існування, дає змогу розглядати ідентичність як динамічну установку, певне ставлення людини до себе, сприйняття себе. Особливо важлива при цьому ідентифікація з тією чи іншою соціальною групою, усвідомлення людиною власної належності до певного суспільства, його культури, нації, етносу, що помітно впливає на стосунки між людьми, особистісну і суспільну самореалізацію. Саме тому, питання формування національної ідентичності молоді набуває особливої актуальності на сучасному переломному етапі історії та розвитку українського суспільства.
Мeтa дослідження – здійснити емпіричне вивчення психологічних особливостей сформованості національної ідентичності сучасних студентів.
Методика та організація дослідження. Для реалізації мети дослідження застосовано такі психодіагностичні методики: методика «Оцінка позитивності і невизначеності національної ідентичності» Н. Лебедєвої і О. Татарко (для дослідження рівня сформованості національної ідентичності та ставлення студентів до своєї національності), методика Дж. Фінні «Вимірювання вираження етнічної ідентичності» (для дослідження рівня сформованості когнітивного та афективного компонентів ідентичності); опитувальник «Вираженість трьох компонентів національної ідентичності» Т. Стефаненко (для дослідження параметрів, за якими формується національна ідентичність). Вибірку дослідження склали студенти факультету психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в кількості 86 осіб віком від 20 до 23 років.
Результати дослідження. Відповідно до отриманих результатів виокремлено компоненти і типи національної ідентичності, встановлено рівень її сформованості, визначено ставлення респондентів до своєї національності.
За методикою Дж. Фінні виявлено високі рівні сформованості когнітивної та афективної складових ідентичності сучасних студентів. У 23 % досліджуваних більшою мірою виражений когнітивний компонент, що свідчить про прагнення до дотримання традицій своєї етнічної групи; докладання зусиль, щоб більше дізнаватися про своє походження; знання свого етнічного походження і розуміння, що воно означає у житті респондента; усвідомлення суттєвого впливу своєї національної приналежності на особисте життя, кар’єру, розвиток; активність особистості в групі, яка ідентифікується з національністю досліджуваних.
Особливості національної ідентичності студентів, у яких переважає афективний компонент (77 % респондентів), характеризуються виникненням позитивних емоцій при згадуванні про свою етнічність та національність; чітким відчуттям різного виду зв’язку (зокрема емоційного) зі своєю етнічної групою; розумінням того, що означає для них їхня етнічна і національна приналежність; відчуттям гордості за етнічну спільноту, до якої вони належать; відчуттям сильного зв’язку, прихильності до своєї етнічної групи, а також позитивним ставленням до свого етнічного походження.
Такі результати свідчать, зокрема, про те, що у структурі національної ідентичності когнітивний компонент складається з уявлень людини про диференційовані ознаки «своєї» групи, що виражається у формуванні в свідомості особистості образу «ми», його емоційну оцінку, а також з інтерпретації національного характеру. Афективний компонент проявляється в самоідентифікації зі спільнотою за національною ознакою, а саме у віднесенні себе до нації, в усвідомленому виокремленні значущих елементів самоідентифікації, в позитивних і негативних ознаках щодо приналежності до нації. До таких ознак належать установки, залежно від характеру яких людина відчуває радість від членства в спільноті, або, навпаки, негативні емоції, які вказують на заперечення власної національної ідентичності.
За методикою Н. Лебедєвої і О. Татарко виявлено, що у 92 % респондентів етнічна приналежність є яскраво вираженою і характеризується як позитивна, оскільки результати за шкалою позитивності значно переважають над результатами за шкалою невизначеності. У 8 % респондентів виявлено майже одинакові бали за шкалами позитивної та невизначеної етнічної приналежності, що дає змогу охарактеризувати їхню ідентичність як розмиту, нечітку внаслідок відсутності чіткого усвідомлення свого національного коріння; відчуття дискомфорту при розмовах про культуру та звичаї народів і неможливість точно співвіднести себе з представниками цих народів; невпевненість щодо того, представником якої нації вважають респондентів оточуючі. Водночас, позитивна національна ідентичність проявляється у виникненні приємних, позитивних емоцій при відчутті себе представником саме свого народу, своєї нації, у бажанні вкотре підкреслити свою національну приналежність, при можливості вибору обрати свою націю як рідну, а також у бажанні розповідати про свою націю, не змінюючи тему розмови.
Результати, отримані за опитувальником Т. Стефаненко, демонструють, що вираження когнітивної складової національної ідентичності більшою мірою представлене відчуттям спільності зі своєю нацією за: мовою (94,2 % респондентів), спільним походженням, місцем народження (72,1 %), місцем проживання (55,8 %), традиціями і обрядами (54,7 %), спільною історичною пам’яттю (51,2 %), державною символікою (68,6 %), усвідомленням того, чим українська нація відрізняється від інших (84,8%). Афективна складова національної ідентичності виражається в: незрозумілому відчутті близькості, спорідненості зі своїм народом (73,3 %), відчутті гордості за себе як громадянина України (58,1 %), відчутті патріотизму (59,3 %), бажанні щось змінити в своїй країні (52,3 %). Конативна складова національної ідентичності представлена бажанням елементами свого одягу підкреслити свою національну приналежність, проте, лише в певних ситуаціях (61,6 %).
Таким чином, отримані результати свідчать про те, що студенти ідентифікують себе зі своєю нацією першочергово на основі об’єктивних ознак: мови, спільності походження, місця проживання, зовнішніх, тобто очевидних ознак, які не вимагають рефлексії. Водночас, цікавим є те, що більш глибинні ознаки, які вимагають рефлексії (такі, як спільна історична пам’ять, відчуття духовної близькості, спорідненість зі своїм народом, патріотизм тощо) також яскраво виражені у досліджуваних і їхнє усвідомлення студентами реалізується значною мірою поряд із вищезгаданими. Незначною кількістю респондентів були відзначені такі націоінтегруючі ознаки, як спорідненість зі своєю культурою, гідність, злість, байдужість. Проте, найбільш значущі історичні та культурні постаті, які вплинули на створення нації та розвиток національної культури, були названі повною мірою лише 16,3 % досліджуваних. Отже, усвідомлення важливості національної культури у формуванні національної ідентичності досить високе, проте розуміння особливостей та значущості історичних постатей для розвитку нації та їхньої ролі в її історії недостатнє.
Серед спільнот, про які студенти могли б сказати «ми», «наші», респонденти виділяють сім’ю та родичів (72,1 %), однокурсників (87,2 %), людей їхнього покоління (67,4 %), друзів (52,8 %) і громадян України (94,2 %), що свідчить про вагомий вплив цих груп на національну ідентичність.
Аналіз відповідей студентів, які засвідчують їхнє емоційно-ціннісне ставлення до своєї національної приналежності, показав, що 58,1 % респондентів відчувають гордість, гідність – 37,2 %, патріотизм – 59,3 %, спорідненість зі своєю культурою – 31,4 %, незрозуміле почуття близькості, спорідненості зі своїм народом – 65,1 %. Водночас, 33,7 % опитаних відчувають розчарування, 18,6 % – сором, 17,4 % – злість, 52,3 % – бажання щось змінити. Діапазон емоцій, які відчувають досліджувані в зв’язку з усвідомленням своєї національної ідентичності, широкий, переживаються як позитивні, так і негативні емоції, що свідчить про знання і розуміння як позитивних, так і негативних аспектів національної ідентичності.
Висновки. Отже, національну ідентичність можна розглядати як результат когнітивно-емоційного процесу самовизначення індивіда в соціальному просторі щодо багатьох націй. Водночас, це не тільки усвідомлення, але й сприйняття, розуміння, оцінювання своєї приналежності до національної спільноти, переживання відносин Я і національного середовища. Сформованість національної ідентичності сучасних студентів характеризується високим рівнем ідентифікації на основі як зовнішніх (мови, спільності походження, місця проживання), так і внутрішніх рефлексивних (спільна історична пам’ять, відчуття духовної близькості, спорідненість зі своїм народом, патріотизм, гордість, відчуття національної гідності тощо) ознак; переживанням як позитивних, так і негативних емоцій щодо своєї тотожності з етносом, нацією, національністю.
