Соціально-психологічні механізми проблеми ставлення до здоров’я у віковому аспекті полягають у тому, що в ранньому та дошкільному віці на ставлення дитини до себе, а відповідно і до власного здоров’я впливає найближче соціальне оточення. Початкові етапи розвитку психіки у дитини полягають у тому, що відображення світу відбувається через конкретно-чуттєвий досвід. Активізується формування словесно-образних асоціацій, і слово "хворий" може асоціюватися з чимось неприємним, а "здоровий" - з чимось радісним, активним. [2. с.48]
Пошук оптимальних моделей профілактики порушень здоров’я у молодих людей спонукає вчених до вивчення глибинних психологічних механізмів формування ставлення людини до свого здоров’я. Для розуміння суті здоров’я на перший план виходять його суб’єктивні психологічні аспекти, які розкриваються через «ставлення до здоров’я» (Р.А.Березовська), «внутрішню картину здоров’я» (В.А.Ананьев, І.І.Мамайчук, В.Е.Каган), «соціальне уявлення про здоров’я» (О.С.Васильева та ін.), «індивідуальну концепцію здоров’я» (Д.Сієрес, В.Гавидія).
Вивчення проблеми ставлення до здоров’я передбачає визначення самого поняття «ставлення до здоров’я». Ставлення до здоров’я являє собою систему індивідуальних, вибіркових зв’язків особистості із різними явищами оточуючого середовища, які сприяють або, навпаки, загрожують здоров’ю людей, а також певну оцінку індивідом свого фізичного і психічного стану. Ставлення до здоров’я – один із елементів самозберігаючої поведінки. Володіючи всіма характеристиками психічного ставлення, воно містить три основних компоненти: когнітивний, емоційний і мотиваційно-поведінковий.
Когнітивний компонент характеризує знання людини про своє здоров’я, розуміння ролі здоров’я у життєдіяльності, знання основних факторів, які здійснюють як негативний (ушкоджуючий), так і позитивний (укріплюючий) вплив на здоров’я людини.
Емоційний компонент відображає переживання і почуття людини, пов’язані із станом її здоров’я, а також особливості емоційного стану, які зумовлені погіршенням фізичного або психічного самопочуття людини.
Мотиваційно-поведінковий компонент визначає місце здоров’я у індивідуальній ієрархії термінальних та інструментальних цінностей людини, особливості мотивації в сфері здорового способу життя, міру прихильності людини до здорового способу життя, особливості поведінки у випадках погіршення здоров’я.
Треба зазначити, що поняття «ставлення до здоров’я» ще відносно нове для психологічної науки. Разом з тим, використовуються такі терміни (або концепти), як «переконання», «установка», «внутрішня картина здоров’я» та ін. Це відображає з одного боку, зростаючий інтерес до цієї проблеми, а з іншого - різноманітність принципів і шляхів дослідження.
Дуже важливим в цей період є також зв’язок між конкретним предметом, явищем що відображається та відчуттями, які виникають в даний момент у дитини. Вже у ранньому дитинстві як правило відбувається фіксація поведінки дорослих, - їх турбота, увага чи роздратування, - незадоволення в період, коли дитина хворіє. Все це є важливим фактором впливу на самооцінку та самопочуття дитини, ставлення її до власного здоров’я в майбутньому. [1. с.316]
У початкових класах формується більш стабільне ставлення до себе. На даному віковому етапі відбувається усвідомлення, що здоров’я необхідне для успішного засвоєння навчальної діяльності, заняття спортом і т.д. В переважній більшості ставлення молодшого школяра до себе та власного здоров’я визначається тими ознаками, що характеризують включеність його до спілкування з учителем, що не обмежується медичними та фізичними рекомендаціями, а визначає особистісний сенс.
В середньому шкільному віці у зв’язку зі становленням нового рівня самосвідомості, відповідно, формується і новий рівень ставлення до самого себе (самооцінка набуває нових форм "із зовні - всередину"). Характерна для підліткового віку схильність до експериментування над собою та своєю зовнішністю може призвести як до позитивних, так і негативних змін у ставленні до власного здоров’я. [3. с.7]
У ранньому юнацькому віці, як правило, тема здоров’я та ставлення до нього пов’язана з самовизначенням та вибором майбутньої професії.
Нами було проведено моніторингове дослідження, яким було охоплено 186 школярів 6-8 класів загальноосвітніх шкіл міста Луцька. Основна мета даного дослідження полягала в тому, щоб виявити шляхом бесіди, анкетування та клінічного інтерв’ю серед учнів середніх класів ставлення до власного здоров'я:
- суб’єктивна оцінка власного здоров'я;
- основні чинники, що несуть загрозу власному здоров’ю;
- розуміння поняття «здоровий спосіб життя».
За результатами аналізу проведеного дослідження було виявлено, що у переважної більшості респондентів формування ставлення до власного здоров’я пов’язано в найпершу чергу з успішністю попередніх вікових періодів, розвитком ідентичності та появою серед новоутворень такого, як "почуття дорослості". Хлопчики більш зацікавлені тими видами діяльності, що повязани з фізичним навантаженням, спортивними змаганнями. Дівчатка більш орієнтовані на проведення здорового способу життя через екскурсії, подорожі, рухливі ігри. Це необхідно враховувати при плануванні заходів по профілактиці шкідливих звичок та пропаганді здорового способу життя серед учнівської молоді.
Джерела та література
- Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. – СПб. и др. : Питер Ком, 1999. – 517с.
- Колісник О. Саморозвиток особистості як ієрархія смислів у духовному потоці психіки / О. Колісник // Психологічні перспективи. – Вип. 3. – 2003. – С. 40 – 51.
- Хомик В.С. Психологическое здоровье личности. Структурно-феноменологический подход / В.С. Хомик // Практична психологія і соціальна робота. – 1999. – № 5. – С. 5 – 9.
