Суспільство є складним інститутом, для повноцінного існування в якому обов’язковою умовою є активна участь індивіда у житті цього соціуму та принесення йому користі. Досягається це завдяки включенню особистості у професійну діяльність. Характер професійної діяльності, як і сам вибір професії, значною мірою залежить від професійної ідентичності індивіда. Це своєрідна внутрішня система, яка відображає усі уявлення суб’єкта про його ідеальне «Я», про ті навики, якими він повинен володіти, і про лінії поведінки, яких він повинен дотримуватися у професійному колективі для успішної реалізації в професійній діяльності [1]. Відтак, вказане поняття знаходиться в центрі уваги багатьох вітчизняних та зарубіжних учених.
Оскільки інтенсивний період становлення цього типу ідентичності припадає саме на студентські роки, важлива роль в окресленому процесі відводиться освіті у вищих навчальних закладах. Тому важливим завданням університетської освіти разом із передачею знань і умінь є формування особистості майбутнього професіонала, сприяння його самоідентифікації з професією.
Професійна ідентичність — це психологічна категорія, яка відноситься до усвідомлення своєї приналежності до певної професії й певного професійного співтовариства. Інтерес до проблеми професійної ідентичності пов’язаний із сучасними змінами в різних сферах життя суспільства. У нових соціально-економічних умовах сучасний професіонал повинен володіти максимально вираженими професійними якостями, чітко ідентифікувати себе з власною професією та бути орієнтованим на постійний розвиток у соціальному середовищі. Розвиток припускає постійну спрямованість на професійне та особистісне зростання, відкритість до нових технологій та інформації [4].
Л. Шнейдер вважає, що фахівець, який має високий рівень сформованості професійної ідентичності виявляє обґрунтований оптимізм щодо своїх потенційних успіхів у майбутньому, впевненість у своїй професійній значимості, свободу та відкритість у професійно-комунікативних позиціях.
Основна мета досягнення почуття професійної ідентичності полягає в переході від зовнішніх джерел підкріплення й зворотнього зв’язку в професійній діяльності до внутрішніх джерел, тобто до самопідкріплення. На початковій стадії формування професійної ідентичності особистість підтримують близькі люди, друзі й зацікавлені співробітники організації. В подальшому індивід робить почуття професійної ідентичності частиною своєї свідомості [5].
О. Трандіна зазначає, що професійна ідентичність може трактуватися в ролі основної тенденції професійного становлення індивіда, бути показником рівня його розвитку та його професійного шляху в цілому, будучи при цьому динамічним утворенням, що здатне змінюватися під впливом сукупності факторів, одним із яких є саме професійне навчання
Г. Гарбузова наголошує, що розвиток професійної ідентичності відбувається в період професійного навчання у вищому навчальному закладі. Вчена виокремлює три етапи її формування у студентів.
Перший етап – адаптаційний (1 курс) – це період осмислення професійної ідентичності, коли на основі входження в нове соціальне та професійне середовище зовнішня студентська ідентичність переходить у внутрішньо прийняту, усвідомлену, емоційно забарвлену характеристику. Це нестабільний етап, пов’язаний з адаптацією до нової соціальної ролі студента («Я – студент») та очікувань майбутньої професійної ідентичності.
Другий етап – стабілізувальний (2-3 курс) – це період, коли на основі усвідомлення вимог нової соціально-професійної ролі, власних здібностей та можливостей відбувається усвідомлення досягнень, які зроблені завдяки власним зусиллям. У цей період конструктивні схеми саморозвитку знаходяться в достатньо стабільному стані, тому що студент починає отримувати задоволення від сприйняття себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності («Я – майбутній спеціаліст»).
Третій етап – уточнювальний (4-5 курс) – це період, коли на основі усвідомлення спектру ролей, засвоєних у ході професіоналізації, відбувається формування нових цілей та перспектив. Це другий нестабільний період, сенс якого зводиться до переосмислення та уточнення різних варіантів професійно-творчого саморозвитку, працевлаштування та період розвитку професійної кар’єри («Я та моя професія й кар’єра»).
Слід зазначити, що ці етапи формування в студентів професійної ідентичності не існують ізольовано, вони тісно взаємопов’язані, взаємообумовлені та взаємозалежні.
На думку Г. Гарбузової, розвиток професійної ідентичності у ВНЗ формується в процесі оволодіння знаннями (увага акцентується на інтелектуальній складовій особистості), інтеріоризації набутих знань (можливість розвитку в процесі емоційно-вольової сфери студента), під час практико-орієнтованої діяльності (проходження професійної практики), використання активних методів роботи для освоєння професії, а також введення в навчальний процес циклу занять, які безпосередньо розвивають професійну ідентичність.
Процес формування в студентів професійної ідентичності, на думку Г. Гарбузової, починається з упевненості в правильності вибору професії та позитивного ставлення до себе як до суб’єкта навчально-професійної діяльності й майбутньої професійно-виробничої діяльності. Професійна ідентичність (усвідомлення своєї тотожності з професійним Я-образом) ґрунтується на формуванні образу професії, осмисленні професійного Я-образу, формуванні позитивної Я-концепції, аналізу Я-образу: ідеального, нормативного, реального [2].
Досить часто майбутні фахівці відмовляються від подальшої професійної самореалізації. На думку О. Єрмолаєвої, така ситуація виникає за умови, що під час навчання відбувається зміна уявлень студентів про майбутню професію, тобто спостерігається «успішна» (проявляється розширенням кола адекватних відомостей про професію, що в подальшому виливається у готовність до професійної самореалізації на базі професійної ідентичності) та «неуспішна динаміка» (характеризується відсутністю якісних змін у професійній мотивації в поєднанні із зростанням соціальної бажаності відповідей, внаслідок чого накладається табу на можливість обговорення певних проблемних питань професії) [3].
Отже, професійна ідентичність майбутнього фахівця – це усвідомлення своєї приналежності до певної професії, уявлення про свою відповідність певним вимогам професії (певні якості особистості, знання та вміння) та співставлення своєї відповідності професійному образу. Період навчання у вищому навчальному закладі, вважається сензитивним для особистісного і професійного самовизначення, становлення світогляду особистості студентів, їх ціннісних орієнтацій розвитку професійної самосвідомості та ідентичності. Професійна ідентичність є важливим результатом формування цілісності особистості студента, яка свідчить про ступінь прийняття ним певної професійної діяльності як засобу самореалізації і розвитку та про ступінь визнання себе як професіонала.
Джерела та література:
- Гамезо М.В. Атлас по психологии: Информ.-метод. [Пособие к курсу «Психология человека»]. / М.В. Гамезо, И.А. Домашенко. – М.: Пед. общ-во России, 1999. – 397 с.
- Гарбузова Г. В. Социально-профессиональная идентичность будущих специалистов как предмет педагогического анализа / Г. В. Гарбузова // Актуальные проблемы педагогики и образования. – Брянск : Изд-во БГУ, 2005. – С. 106-108.
- Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность (статья 1). / Е.П. Ермолаева // Психологический журнал. / [ред. А.В. Брушлинский, И.О. Александров, И.И. Чеснокова]. – 2001. – Том 22 №4 июль-август 2001. – С. 51-60.
- Иванова Н. Л. Профессиональная идентичность в социально-психологических исследованиях / Н. Л. Иванова // Вопросы психологии. – 2008. – №1 – С. 89-101.
- Шнейдер Л. Б. Профессиональная идентичность: теория, эксперимент, тренинг / Л. Б. Шнейдер. – М. : Изд-во Моск. псих.-соц. ин-та, 2004. – 600 с.
