Проблема вивчення кар'єрного успіху та кар'єрного зростання особистості стає однією з найбільш досліджуваних та актуальних у роботах зарубіжних і вітчизняних авторів. Впродовж тривалого часу, ці поняття традиційно розглядалися як деструктивні особистісні прагнення. Вони означали погоню «за успіхом у службовій, науковій та інших діяльностях».
Дослідження кар'єрного успіху, започатковане в 70-80-роки минулого століття представниками американської школи організаційної психології, а саме: Е. Шейном, Д. Сьюпером, Д. Холлом. Дослідження такої проблеми проводились як у теоретичному, так і в практичному напрямках.
Останнім часом у контексті сучасної соціально-економічної ситуації актуальними є зміни пов'язані з побудовою й розвитком кар'єри, оскільки саме даний процес дає можливість людині реалізувати свої здібності, можливості та потреби. Особливий інтерес в даній сфері репрезентують задачі опису психологічних аспектів вирішення різноманітних життєвих проблем, пропонуються алгоритми досягнення соціального, особистісно-сімейного, професійного успіху, пояснення й прогнозу у виборі професії, розвитку успішної кар'єри та особливостей її побудови.
Успіх вивчається сучасними науковцями і практиками залежно від видів діяльності, в яких особистість прагне досягти успіху. Тому успішність як феномен стає об’єктом міждисциплінарних досліджень.
Успішність людини в будь-якому виді діяльності визначається специфічною структурою інтегральних і функціональних якостей особистості та її дій. Упродовж усього життя вона набуває певних якостей, знань, досвіду, освоює професійні види діяльності, що надають їй можливість досягати успішності в певному виді діяльності.
Аналіз теорій розвитку особистості (К. Абульханова-Славська, А. Адлер, Е. Берн, Г. Костюк, С. Максименко, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, Е. Еріксон, Е. Фром) надає нам змогу стверджувати, що особистість, яка є успішною в професійній діяльності, може більш ефективно самореалізовуватись у соціальному середовищі.
Відмінні характеристики професійно успішної особистості – психічне здоров’я, функціональна автономність (незалежність) та вмотивованість активності усвідомленими процесами (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс).
Узагальнення низки ідей вчених, які були означені вище, спонукає нас до висновку, що успіх особистості пов'язують із соціальною природою людини, з проявом її сутнісного начала. Для гармонійного психологічного розвитку особистості необхідною є динамічна рівновага двох взаємозв’язаних сторін її життєвого процесу, в яких виявляються тенденції взаємодії особистості з суспільством: «включѐність» у соціум та «відокремлення» від нього, але в той же час виділитися, бути поміченим у власних діях, бути визнаним.
Протиріччя між такими тенденціями висвітлюють головні соціально-психологічні параметри проблеми успіху особистості. Саме слово «успіх» є близьким до етимології слова «досягти успіху». Це означає, самоствердитися в суспільстві, виділитися у ньому, відповідати соціальним параметрам успіху. Спрямованість на успіх - це усвідомлене і цілеспрямована поведінка зорієнтована на реалізацію суспільних вимог (норм, цінностей, стандартів).
Дослідники О. Асмолов, Дж. Аткінсон, У. Джеймс, Т. Дембо, Ю. Клейменова, Є. Клімов, Н. Кузьміна, К. Левін, Г. Мюррей, А. Самоукін, Х. Хекхаузен, Ф. Хоппе здійснюють акцент на вивченні психологічної сутності успішності – самооцінка, рівень домагань, мотивація досягнення успіху, уникнення невдач та їх вплив на поведінку та діяльність особистості.
Формування поведінки, орієнтованої на успіх, відбувається безпосередньо через сім'ю і побіжно - через соціальні інститути. Особистість, яка є успішною в діяльності, повинна бути професійно орієнтованою і мати добре розвинені здібності лідерства й ефективного управління колективом.
Активна поведінка, орієнтоване на успіх, проявляється не тільки в соціально-професійній діяльності, її можна спостерігати практично в усіх сферах життєдіяльності особистості і тому можна визначити як високогенералізовану якість особистості. Конкуренція підвищує індивідуальну готовність до успіху. Успіх – це позитивний результат діяльності суб'єкта по досягненню значущих для нього цілей, що відображають соціальні орієнтири суспільства. Спосіб життя, емоційний сімейний клімат, зокрема любов, створюють саме ту атмосферу, у якій дозріває людська потреба у досягненні успіху.
Кар’єра (італ. carriera – дія, життєвий шлях, поприще від лат. carrus – віз, візок) – швидке й успішне просування в службовій, суспільній, науковій та іншій діяльності, досягнення популярності, вигоди; рід діяльності. Кар’єра (від франц. carriete) – це професійний шлях до успіху службовими східцями, до престижного соціального статусу й становища в суспільстві. У соціальній психології та психології професійної діяльності поняття «кар’єра» розглядається як соціальна динаміка розвитку особистості і її поведінкових проявів, що пов’язані з досвідом та активністю у сфері праці протягом людського життя [1].
Вивчення факторів, що істотно впливають на кар'єрне просування, стає актуальним завданням, вирішення якого допомагає у досягненні вершин професіоналізму.
Базовими структурами теорій особистості зарубіжних психологів А.Бандури, Дж. Роттера, Г. Айзенка є сукупність таких особистісних факторів, як самоефективність, локус контроль, мотивація до кар'єри, емоційна стабільність, психотизм.
Кар'єрне сходження до більш високого управлінського рівня вимагає розвитку здібностей, умінь і навичок, зокрема таких як:
- Здатність використовувати більш широкий спектр рольових позицій.
- Уміння вибудовувати поведінку, відповідну конкретному завданню або ситуації.
- Наполегливість і послідовність у вирішенні завдань професійної діяльності.
За твердженням А. Бандури, рівень розвитку таких здібностей безпосередньо пов'язаний зі ступенем вираженості її самоефективності у сфері діяльності.
Таким чином, проблема кар’єрного успіху особистості, її успішності є досить затребуваною як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології. Як фактори, що сприяють досягненню успішності, розглядалися індивідуально-психологічні (інтелектуальні і емоційні здібності, мотиваційна сфера) і психотипологічні ( вік, культурна приналежність) особливості особистості. Поведінка, орієнтована на успіх, виявляється практично у всіх сферах життєдіяльності- соціальній, особистісно-сімейній, професійній
Отже, проблематика кар’єрного успіху є комплексною та багатогранною, не зважаючи на досить короткий термін її дослідження Також на професійну успішність особистості впливає чимало факторів, як зовнішніх, пов’язаних з умовами середовища в організації, так і внутрішніх, обумовлених рисами характеру особистості та її адаптовністю. Також впливовими є гендерні чинники.
Джерела та література:
- Белецкий М. Менеджмент. Деловая карьера / М. Белецкий. – Мн.: Вища школа, 2001. – 302с.
- Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / Э. Берн. – Мн.: Современный литератор, 2004. – 448с.
- Гольдштейн Г.Я. Основы менеджмента: учебное пособие. / Г.Я. Гольдштейн. – 2-е изд., дополн. и перераб. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2003. – 250 с.
- Занковский А.Н. Организационная психология: учебн. пособие для вузов / А.Н. Занковский. – М.: Флинта: МСПИ, 2000. – 648 с.
- Кларин М.В. Современная карьера / М.В. Кларин // Управление персоналом. – 1998. – №2. – С. 34–47.
- Климов Е.А. Психология профессионала / Е.А. Климов. – М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МО-ДЭК», 1996 – 400 с.
- Комаров Е. Управление карьерой / Е. Комаров // Управление персоналом. – 1999. – № 1. - С. 37-42.
- Корнієнко І. Професійні орієнтації в системі життєвих стратегій старшокласника / І. Корнієнко // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – №5. – С. 35–38.
- Лукашевич Н. Деловая карьера как проблема менеджмента / Н. Лукашевич // Персонал. – 1998. – №1. – С. 46–53.
- Мешко Г.М. Вступ до педагогічної професії / Г.М. Мешко. – К.: Видавництво: Академвидав, 2010. – 200 с.
- Психология: Словарь / [под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
- Ростунов А.Т. Формирование профессиональной пригодности / А.Г. Ростунов. – М.: Просвещение, 1984. – 176 с.
- Толстая А.Н. Управление карьерой в организации / А.Н. Толстая // Психология управления: учебное пособие / [под. ред. Федотова]. – Л.: ЛГТУ, 1991. – С. 49– 62.
- Super D.E. A life-span space approach to career development // D.Brown, L.Brooks and Associates (Eds.). Career choice and development. Hillsdale, NJ: Erlbaum, 1990. P. 197–261.
