Постановка наукової проблеми та її значення. Останніми роками особливого значення набувають психологічні дослідження стрес-факторів професійної діяльності медичного працівника, що впливають на його суб’єктивне благополуччя, задоволення працею та загалом на якість надання ним медичних послуг. Виявлення стресогенних чинників у сфері «людина - людина» загалом і в медичній діяльності зокрема дуже важливе, оскільки безпосередньо пов’язане із успішністю реалізації трудової діяльності, ефективністю взаємодії з хворими, а також збереження у цьому контексті психічного здоров’я та працездатності. Важливо також якомога краще адаптувати працівника до стресових ситуацій і вимог професійної діяльності шляхом їх подолання, певним послабленням або пом’якшенням вимог, покращенням їхнього виконання, тим самим зменшуючи стресовий вплив ситуації. Вельми актуальною ця проблема є і для тих, хто здобуває медичну професію, яку можна віднести до найбільш стресогенних. Також необхідно оцінити рівень особистісного адаптаційного потенціалу медичного працівника, оскільки його можливості і конструктивні моделі поведінки сприяють успішній професійній адаптації. Отже, для підвищення ефективності та результативності надання медичних послуг, зростання якості медичної допомоги необхідно виявляти особливості стрес-факторів у цій сфері, оскільки це впливає і на формування синдрому професійного вигорання, що безпосередньо пов’язано із задоволеністю працею й рівнем суб’єктивного благополуччя медичних працівників.
Об’єкт дослідження: професійна діяльність медичного працівника.
Предмет дослідження: зв’язок стрес-факторів професійної діяльності з рівнем суб’єктивного благополуччя медичного працівника.
Мета дослідження полягає у теоретичному аналізі стрес-факторів професійної діяльності, що впливають на суб’єктивне благополуччя медичного працівника й на якість надання ним медичних послуг.
Для реалізації поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
- Здійснити теоретичний аналіз проблеми стрес-факторів професійної діяльності медичного працівника у психологічній літературі.
- Розкрити структуру стрес-факторів як чинника, що впливає на суб’єктивне благополуччя медичних працівників.
Виклад основного матеріалу. Ефективність роботи медичних працівників в умовах соціальних трансформацій значною мірою залежить від урахування потреб та інтенцій кожного працівника; забезпечення його суб‘єктивного благополуччя [4]. Останнє є однією з провідних умов повноцінного функціонування й розвитку працівника у професійній сфері, умовою і наслідком адаптації до умов праці. Медичний працівник у своїй професійній діяльності стикається із стресовими ситуаціями, які вимагають від нього швидких і гнучких способів психологічної адаптації [2]. Оскільки сучасна медична професійна діяльність може впливати на працівників як позитивно, так і негативно (професійний стрес, перевтома, психотравмуючі фактори), внаслідок чого у медичних працівників часто виникає хронічна перевтома, емоційна напруга й інші симптоми, які можуть позначитись на стані здоров’я працівника та якості наданої допомоги.
Професії, які пов’язані із наданням медичної допомоги, мають високий ризик виникнення професійного стресу, що зумовлюється соціально-економічними й соціально-психологічними чинниками: низьке фінансування, що позначається на матеріальному становищі та здійсненні успішної професійної кар’єри; психологічні й фізичні перевантаження працівників, які працюють у системі «людина – людина» [3]. До найбільш стресових в професійній діяльності медичних працівників відносять такі групи стресорів: особливості організації трудової діяльності (перевантаження обсягу виконуваної роботи, зміна умов праці, підвищена відповідальність за результати діяльності); професійна кар’єра (недостатня кількість професійних знань та вмінь, проблема статусу, змін службових обов’язків); оплата праці (невідповідність витрачених ресурсів оплаті праці; нестабільність в отриманні доходів); взаємовідносини на роботі (конфлікт з керівництвом чи колегами, обмеження свободи поведінки); позаробочі джерела стресу (сімейні проблеми, життєві кризи тощо) [1].
Ця проблема частково розглядалася в сфері медичної психології, а саме взаємодії лікаря і пацієнта (Б. Д. Карвасарський, М. С. Лебединський, С. С. Лібіх, В. Ф. Матвєєв, О. М. Свядощ, В. О. Ташликов та ін.), особливостей професійної діяльності медичних працівників та соціально-психологічних чинників її продуктивності (І. Вітенко, І. М. Гурвіч, М. І. Жукова, Л. М. Коробка, О. М. Юдіна та ін.) [3].
Б. Г. Ананьєв [1] виділив дві групи факторів успішності перебігу та адаптації до стресових факторів: суб’єктивні (вік, стать, фізіологічні та психологічні характеристики) і середовищні (умови праці, режим і характер діяльності, особливості соціального середовища). Адаптаційні можливості працівника і конструктивні моделі поведінки сприяють успішній професійній адаптації. Ключова роль у цьому процесі належить особистісним ресурсам.
М. А. Дмітрієва [4] зазначає, що джерелами дезадаптації до професійної діяльності, тобто порушення рівноваги в системі «людина - людина» можуть бути зміни будь-якої з характеристик як суб’єкта праці, так і професійного середовища. Дезадаптація виникає внаслідок впливу різноманітних зовнішніх (професійних) і внутрішніх (екзистенційних) стрес-факторів.
Відомо, що вплив стрес-факторів взаємопов’язаний із суб’єктивним благополуччям медичного працівника, задоволеністю ним працею та синдромом вигорання. Синдром вигорання у лікарів негативно впливає на відчуття задоволеності працею [5]. Встановлено, що чим нижчий рівень робочого стресу, тим вищий рівень задоволеності працею та особистого благополуччя. Водночас задоволеність працею впливає на якість медичної допомоги. Показано, що задоволеність пацієнтів якістю надання медичної допомоги безпосередньо залежить від задоволеності працею медичних працівників [3].
Стресові фактори чинять негативний вплив на якість медичної допомоги, на професіоналізм медичного персоналу та на здоров’я лікарів. Виникнення стресових ситуацій у медичних працівників є наслідком великого обсягу роботи, значної кількості робочих годин, тривалих нічних змін, емоційного контакту з пацієнтами та їхніми родинами, необхідності швидкого ухвалення рішень, відповідальності за життя та здоров`я пацієнтів [5]. Окрім того, причинами важчого перенесення стресових ситуацій є вік медичних працівників, стаж роботи, посада, особистісні якості, рольові конфлікти [5]. Стрес-фактори мають негативні наслідки як для здоров’я медичного персоналу, так і для якості медичної допомоги. Так, лікарі можуть допускатись великої кількості медичних помилок та надають пацієнтам неякісну медичну допомогу [3].
Дуже важливим є підтримання та відновлення нормального функціонування організму працівника за допомогою психологічного забезпечення професійного здоров’я, де головною метою є попередження хворобливого стану людини шляхом активного відновлення її психофізіологічних резервів [4].
Висновки й перспективи подальших досліджень. Отже, професійний стрес відноситься до основного чинника, який значною мірою впливає на суб’єктивне благополуччя та професійне здоров’я медичного працівника, а відповідно визначає якість надання ним медичної допомоги. Тобто, окрім фізичних та психічних характеристик медичного працівника та здібностей до професійної діяльності, важливою умовою є стійкість до стресових факторів, можливість адаптуватись до них і обирати правильний спосіб реагування на стресові фактори. Таким чином, досліджуючи стрес-фактори професійної діяльності медичних працівників, варто пам’ятати про таку індивідуальну характеристику їхньої стресостійкості, як рівень суб’єктивного благополуччя, який регулює негативний вплив стресу на якість медичної допомоги й на психологічне здоров’я медичного персоналу.
Джерела та література:
- Ананьев В. А. Основы психологии здоровья. Книга 1: Концептуальные основы психологи здоров’я / В. А. Ананьев. – СПб. : Речь, 2006. – 384 с.
- Аймедов К. В. Синдром емоційного вигорання у лікарів-хірургів в залежності від професійного стажу [Текст] / К. В. Аймедов // Психічне здоров`я. – 2015. – № 1. – С. 7–9.
- Бондарчук О. І. Соціально-психологічні умови розвитку готовності майбутніх лікарів до попередження конфліктів з пацієнтами : монографія / О. І. Бондарчук, Л. В. Лимар. – К. : ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2014. – 160 с.
- Вербина Г. Г. Качество жизни и профессиональное здоровье специалиста / Галина Георгиевна Вербина // Альманах современной науки и образования. 2011. – № 4 (47). – С. 118–120.
- Скугаревская М. М. Синдром эмоционального выгорания / М. М. Скугаревская // Мед. новости. – 2002. – № 7. – С. 3–9.
