Постановка проблеми та її значення. Проблема професійного самовизначення, професійної орієнтації та інтересів молоді є досить актуальною на сучасному розвитку суспільства. Серед великої кількості життєвих рішень, які ще прийдеться вирішити, питання професійного самовизначення є найпершим і одночасно одним з найважливіших. Особливої актуальності вона набуває у ранньому юнацькому віці.
Юнацькі роки – це дуже складний етап в житті людини. В юності відбувається принципово важлива зміна в поглядах на майбутнє. Особливої складності набула задача професійного орієнтування. [6, с. 134]
Вибір професії – один з головних життєвих виборів, що здійснюються людиною в юному віці. Він має величезне значення для самої людини і важливий для суспільства. Суспільство ставить перед юнацтвом задачу професійного самовизначення в плані реального вибору. Професійне самовизначення стає психологічним центром соціальної ситуації розвитку. [2, с. 63]
Величезну роль у виборі майбутньої професії відіграє сім’я. Сім’я – це, той простір, де формується ставлення до роботи, до професійної діяльності. Авторитет батьків може пригнічувати бажання дитини і нав’язувати свою волю. Можливий варіант і коли успіхи батьків і їх любов до своєї професійної діяльність надихає дитину піти по їх стопах. Найчастіше діти орієнтуються на професії родичів. Всім нам відомі приклади трудових династій, коли кілька поколінь однієї родини працюють за однією спеціальністю, і випадки коли хтось стає «лікарем, як мама» або «шофером, як тато».
Проблема професійного самовизначення учнівської молоді посідає важливе місце у педагогічній та віковій психології, оскільки стосується вирішального моменту у життєвому становленні особистості. Особливої актуальності вона набуває у ранньому юнацькому віці. У зв’язку з цим, центральним і досить складним завданням сучасної школи є формування в учнівської молоді здатності до свідомого та самостійного вибору професії і подальшого оволодіння нею. Вирішення цього завдання багато в чому залежить від активної позиції самих учнів, від усвідомленості себе суб’єктом власного життя, прагнення до особистісної самореалізації, вміння виважено і самостійно приймати відповідальні рішення.
Виклад основного матеріалу. Як зазначає С. Гончаренко, «професійне самовизначення - це процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності, який полягає в усвідомленні особистості себе як суб’єкта конкретної професійної діяльності. Центром професійного самовизначення є ціннісно-моральний аспект, розвиток самосвідомості, потреба в професійній компетентності».
Психологічні чинники, які складають основу професійного самовизначення:
усвідомлення цінності суспільно корисної праці; загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні; усвідомлення необхідності загальної і професійної підготовки для повноцінного самовизначення і самореалізації; загальна орієнтація у світі професійної праці; виділення подальшої професійної мети (мрії); узгодження мрії з іншими важливими життєвими цілями (сімейними, особистими); знання про вибрані цілі; знання про внутрішні перепони, які ускладнюють досягнення вибраної мети.
Етапи професійного самовизначення (тривалість етапів варіює залежно від соціальних умов та індивідуальних особливостей розвитку): дитяча гра (дитина приймає на себе різні професійні ролі і «програє» окремі елементи пов’язаної з ними поведінки); підліткова фантазія (підліток бачить себе в мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії); попередній вибір професії (охоплює весь підлітковий і більшу частину юнацького віку: відбувається сортування і оцінка різних видів діяльності з точки зору інтересів учня, потім - його здібностей, нарешті, з точки зору системи цінностей); практичне прийняття рішення (вибір професії: визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, об’єму і тривалості підготовки до неї; вибір спеціальності).
Всі фактори, що мають вплив на професійне самовизначення можуть бути умовно поділені на дві групи : 1) об’єктивні, до яких входять поінформованість у світі професій, рівень підготовки, соціальне оточення, домашні умови, рівень освіти батьків, престижність професії тощо; 2) суб’єктивні, до яких входять здібності, професійні інтереси, рівень домагань, мотиви, ціннісні орієнтації тощо [5, с. 57]
Вирішальне значення на здійснення професійного вибору мають фактори другої групи. На перший план виходить активність самої особистості.
Одним з найбільш значущих мотивів вибору професії являються інтереси суб’єкта. На базі пізнавальних інтересів виникають інтереси до професії, до типу професій, а потім і професіональні інтереси, спрямовані на конкретний вид трудової діяльності, які виділяються високою стійкістю.
Не менш важливим фактором вибору професії є здібності. Нерідко проблему здібностей у формуванні професійного плану пов’язують з обдарованістю, талантом, однак тільки окремі професії висувають такі високі вимоги.
Також величезну роль у виборі майбутньої професії відіграє сім’я. Знання, досвід близьких людей допомагають орієнтуватись у питаннях, що пов’язані з майбутнім життям. Поновлюються емоційні контакти з батьками, від яких очікують порад, розуміння. З батьками обговорюються життєві та професійні перспективи.
Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від неї самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини і пропонують переглянути свої плани й зробити інший вибір. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, у якій вони не змогли себе повністю виявити в свій час.
Роль сім’ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, зокрема і право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям свій досвід, життєві цінності, виховують дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Усі ці потреби життєво необхідні для кожної дитини, якого б віку вона не була.
Серед умов успішної взаємодії батьків з дитиною можна виділити наступні: знання батьками інтересів та потреб дитини; вміння зміцнити співпрацю у досягненні спільної мети; спілкуватися з дітьми нестандартно, природно; глибоко «по-справжньому» відчувати дитину, бути готовими і здатними до співпереживання, ставати на позицію дитини, бачити в ній особистість; вміння керувати собою, своєю поведінкою, почуттями, виключити у взаєминах з дітьми грубість, авторитарність, повчальність, панібратство; вміння вимагати, заохочувати і карати.
Висновки. Можна стверджувати, що сім’я відіграє важливу роль у процесі соціалізації дитини, сім’я допомагає пізнати навколишню соціальну дійсність, опанувати вміння індивідуальної і колективної праці, прилучити до культури. Головним фактором в даному процесі є структура сім’ї, зокрема переважання в ній моральної атмосфери та засоби внітрішньосімейного життя. Також це певні соціальні установки, взаємини членів сім’ї між собою та й ставлення до інших людей, а також, система цінностей сім’ї, потреби, традиції тощо.
Професійне самовизначення досліджується як процес, який включає весь етап професійної діяльності людини від обрання професії, власного професійного росту і до закінчення діяльності. [4, с. 267]
В юнацькі рокі відбувається формування професійного та пізнавального інтересу, особистісного і професійного самовизначення. В ці роки розвивається самостійність, відповідальність за себе і своє життя, змінюється світоглядна позиція, проявляється менша залежність від батьків. Юнаки та дівчата здатні самостійно вирішувати виниклі складні питання. Важливим для юності є також формування життєвих планів. [6, с. 134]
В юності відбувається становлення людини як особистості. Також в юності виникають основні новоутворення в самосвідомості особистості. З’являється адекватна самооцінка, усвідомлення себе, власної індивідуальності і неповторності, що дає змогу стверджувати становлення Я-концепції.
Саме в ці роки постає питання про вибір професії. На основі цього створюється індивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються та удосконалюються розумові здібності, інтереси та орієнтації, які направлені саме на здобуття бажаної професії.
Джерела та література:
- Захаров М. М. Професійна орієнтація школярів / М. М. Захаров. – М. : Просвещение, 1988.
- Зеер Э. Ф. Психология профессий / Э. Ф. Зеер.- М. : Екатеринбург, 1997.
- Кон И.С. Психологія ранньої юності / И. С. Кон. – М. : Освіта, 1989.
- Костюк Г.С. Роль професійного самовизначення в формуванні особистості// Проф. орієнтація учнів/ Г. С. Костюк.– Київ, 1971
- Пряжніков М. С Особиста професійна перспектива/ М. С. Пряжніков . – М. : Академия, 2007. – 57с.
