Адаптація особистості студента до навчання на сучасному етапі розвитку – це складний, тривалий, а часом гострий і болючий процес, що зумовлений необхідністю відмови від неминучості подолання численних і різнопланових адаптаційних проблем і професійних ускладнень. Механізм соціально-психологічної адаптації студентів до нових умов навчання має загальні основи й закономірності адаптаційного процесу особистості до нових умов.
Процес соціально-психологічної адаптації передбачає, на думку Ф. Б. Березіна, такі етапи: підготовчий етап; етап стартової психічної напруги; етап гострих психічних реакцій входу (первинна дезадаптація); етап завершальної психічної напруги [1].
Адаптація до нових незвичних умов передбачає, як відомо, формування психологічних механізмів, завдяки яким особа забезпечує собі безпеку і адекватну орієнтацію в новій ситуації. За умови успішної адаптації, на думку А. В. Петровського, особистість отримує можливість максимально успішно самореалізуватися без надмірних зусиль [3].
На думку багатьох учених, неуспішна адаптація дозволяє студентові лише частково орієнтуватися в ситуації навчання і не надає можливості більш-менш самореалізуватися в межах вищого закладу освіти. Успішна адаптація, навпаки, надає значні можливості реалізувати свій потенціал в умовах навчання у вищій школі і, крім того, отримати потенційні можливості для майбутньої соціальної реалізації. Вочевидь, успішна адаптація до умов навчання залежить від вибору певної стратегії поведінки й напрацювання операціональних механізмів для її здійснення.
Аналіз теоретичних робіт з питань адаптації показує, що існує багато визначень соціально-психологічної адаптації, кожне з яких висвітлює та підкреслює певні ознаки, які, на думку авторів, є особливо важливими. Найбільш правильним та сучасним визначенням поняття психічної адаптації нам представляється визначення Ф. Б. Березіна, який виділяє в єдиному адаптаційному процесі три аспекти психічної адаптації: власне психічний, соціально-психологічний і психофізіологічний, які тісно взаємозалежні сферами їх реалізації [1].
Сучасні наукові подання про феномен адаптації послужили підставою для формулювання робочого поняття «соціально-психологічна адаптація». Отже, соціально-психологічна адаптація – це процес організації соціальної взаємодії, який сприяє найбільш повній реалізації особистісного потенціалу. Супровід соціально-психологічної адаптації передбачає поетапний процес, у ході якого відбувається формування професіонально й соціально зрілої особистості, здатної до самореалізації.
Жіліна Л.А. [2] зазначає, що психолого-педагогічний супровід є комплексною технологією допомоги студенту-першокурснику у вирішенні задач професійного становлення, професійного розвитку, навчання, виховання і в цілому процесу соціалізації. Мета психолого-педагогічного супроводу - допомогти кожному студенту бути успішним. Форми психолого-педагогічного супроводу різні і можуть здійснюватися колективно, в малій групі і індивідуально.
Кураторство – одна з форм виховної роботи, що виконується працівниками професорсько-викладацького складу. Основними напрямками діяльності куратора в ВНЗ є: залучення студентів в соціально активне життя, формування у них почуття відповідальності, виховання морально і фізично здорової особистості.
Вивчення особистості і колективу студентів починається з аналізу складу групи (кількісного, статевовікового, соціального). Спостереження за студентами в неформальній обстановці, анкетування, індивідуальні бесіди зі студентами дозволяють виявити їх інтереси, захоплення, потреби, визначити лідерів групи і сформувати актив. Особливу турботу куратора з метою попередження можливих негативних вчинків є виявлення студентів «групи ризику». Для цього використовуються індивідуальні бесіди з викладачами, які працюють на першому курсі, підтримується зв'язок з батьками студентів. Та все це дозволяє скласти соціально-психологічний портрет групи і враховувати дані при плануванні виховної роботи, організації колективних творчих справ.
Також як форму роботи кураторів з першокурсниками є проведення адаптаційного табору. Програма, що проходить в цих таборах, допомагає студентам-першокурсникам безболісно влитися в колектив. Головна мета – це занурення в культуру вузу з метою подальшого ефективного навчання на факультеті. У таборі простіше йде освоєння форм роботи в інституті, формується сприятливий клімат в групах [2].
Ряд вчених [2; 4] пропонують застосовувати психолого-педагогічний супровід наступних узгоджених процесів: індивідуальний та груповий супровід.
Індивідуальний супровід процесу соціальної адаптації особистості здійснюється в сфері особистісної адаптації і передбачає супровід процесу розвитку і соціальної адаптації конкретної особистості. На даному рівні супровід передбачає виявлення труднощів і проблем в адаптації студента; включення особистості в життєдіяльність різних груп і колективів; допомога у вирішенні внутрішньоособистісних конфліктів; включення його в розробку з самопізнання і самореалізації; визначення індивідуальних способів допомоги в навчальній діяльності.
Груповий супровід процесу соціальної адаптації учнів передбачає, що успішна соціальна адаптація можлива тільки в ситуаціях взаємодії індивіда з іншими людьми. Ми розглядаємо адаптацію студента в умовах освітньої установи, отже, супровід в цьому випадку передбачає діагностику соціально-психологічного комфорту в середовищі студентів, соціальної та професійної орієнтації; формування сприятливого психологічного клімату та міжособистісного спілкування на рівні «студент-студент», «педагог-психолог»; корекцію внутрішньогрупових відносин (при необхідності); допомога у вирішенні міжособистісних проблем і конфліктів.
Пропонується проведення заходів, які умовно можна розділити на 3 етапи.
- Перший етап (вересень, жовтень) - припускає оцінку соматичного і психологічного статусу першокурсників, їх інформування про умови, організації та змісту навчальної діяльності у вищому навчальному закладі; діагностику комунікативних і організаторських здібностей, соціально-психологічну підтримку входження колишніх абітурієнтів у нову освітню середу .
- Другий етап (листопад, грудень) - полягає в комплексному індивідуально-психологічному обстеженні студентів, вироблення рекомендацій і розробці індивідуальних програм для адекватного засвоєння навчального матеріалу і адаптації першокурсників в новому освітньому середовищу.
- Третій етап (другий семестр) – передбачає використання отриманої інформації для проведення семінарів, індивідуальних і групових консультацій педагогів для запобігання виникнення проблемних ситуацій у навчальному процесі; корекційно-просвітницьку роботу із студентами для формування згуртованих студентських колективів і допомоги студентам, які зазнають високого або дуже високого рівнів навчальної тривожності.
Таким чином, основними завданнями щодо психологічного супроводу адаптації першокурсників до колективу вищого навчального закладу:
- Підготовка першокурсників до нових умов навчання.
- Встановлення і підтримка соціального статусу першокурсників в новому колективі.
- Попередження і зняття у першокурсників психологічного і фізичного дискомфорту, пов'язаного з нової освітньої середовищем.
Джерела та література:
- Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф.Б. Березин. − Ленинград: Наука, 1998.− 270 с.
- Жилина Л.Я. Организация психолого-педагогического сопровождения студентов-первокурсников на этапе их адаптации к условиям вуза / Л.Я. Жилина // Концепт. – 2013. – Спецвыпуск № 05. Режим доступа: http://ekoncept.ru/2013/13543.htm.
- Межиева М.В. Адаптационный процесс студентов педагогического ВУЗа и его трудности / М.В. Межиева. // Вестник «Современное образование». – 2003. – № 9. – С. 45-50.
- Петровский А.В. Формирование психологической теории коллектива и личности / А.В. Петровский. // Вопросы истории и теории психологии / избр. труды. – М. : 1984. – 272 с.
