Постановка наукової проблеми і її значення. Навчання у вищому закладі освіти для сучасної молодої людини один з найважливіших періодів її життєдіяльності, особистісного зростання та становлення як фахівця з вищою освітою. Особливу вагомість адаптаційні процеси набувають за умов зміни середовища життєдіяльності, щонайперше на початкових етапах навчання юнаків і дівчат у ВНЗ. Вони вимагають від молодої людини активації механізмів адаптації і часто призводять до стану психологічного перенапруження.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування результатів дослідження.
Адаптація у вищому навчальному закладі - це засвоєння існуючих норм і правил вузу, встановлення взаємодії студентів у навчальній групі, з викладачами та співробітниками вузу. Соціальна адаптація студентів у вузі ділиться на: а) професійну адаптацію, під якою розуміється пристосування до характеру, змісту, умов і організації навчального процесу, вироблення навичок самостійності в навчальної та наукової роботи; б) соціально-психологічну адаптацію - пристосування індивіда до групи, взаєминам з якою, вироблення власного стилю поведінки. Інакше кажучи, «під адаптаційної здатністю розуміється здатність людини пристосовуватися до різних вимог середовища (як соціальним, так і фізичним) без відчуття внутрішнього дискомфорту і без конфлікту з середовищем».
Дослідники розрізняють три форми адаптації студентів-першокурсників до умов вузу: 1) адаптація формальна, що стосується пізнавально-інформаційного пристосування студентів до нового оточення, до структури вищої школи, до змісту навчання в ній і до її вимог; 2) громадська адаптація, т. Е. Процес внутрішньої інтеграції (об'єднання) груп студентів-першокурсників і інтеграція цих же груп зі студентським оточенням в цілому; 3) дидактична адаптація, що стосується підготовки студентів до нових форм і методів навчальної роботи у вищій школі.
Адаптація студентів до навчального процесу (за даними вивчення регуляторної функції психіки) закінчується в кінці 2-го - початку 3-го навчального семестру. Деякі дослідники виділяють наступні етапи адаптації студентів: фізіологічна адаптація до навчального процесу (займає близько 2 тижнів), психологічна адаптація (триває до 2 місяців), соціально-психологічна адаптація (триває до 3 років).
Оскільки у молодих людей, що надійшли до вузу, слабо розвинені адаптивні можливості, то, потрапивши в нові умови навчання, вони відчувають великі психологічні і фізичні перевантаження. Таким чином, проблема психолого-педагогічної підтримки адаптації студентів молодших курсів до умов навчання у вузі набуває більшої значущості. Необхідною умовою успішної діяльності студента є освоєння нових для нього особливостей навчання у вузі, усуває відчуття внутрішнього дискомфорту і блокуючу можливість конфлікту з середовищем.
За методикою діагностики соціально – психологічної адаптації К.Роджерса і Р. Даймонда нам вдалося встановити такі основні тенденції:
1) студенти – першокурсники обох статей проявляють актуалізовану й загострену потребу в адаптації (80 %);
2) вони мають проблеми із самосприйняттям як самоадаптативною ознакою (хлопці – 45 %; дівчата – 80 %);
3) прийняття інших як адаптативна ознака є здебільшого на однаковому рівні у дівчат і хлопців (по 60 %);
4) емоційна комфортність відчувається першокурсниками обох статей на рівні дискомфорту, тобто відсотковий рівень дуже низький – 10 – 15 %.
Загалом, першокурсники проявляли достатньо високий рівень дезадаптативності за такими питаннями методиками:
- немає бажання розкриватися перед іншими;
- відчуває незручність, коли з кимось вступає в розмову;
- часто відчуває себе ображеним;
- відчуває млявість, байдужість;
- часто псується настрій;
- у всіх невдачах винить себе;
- власних переконань не вистачає та ін.
Мотиваційною тенденцією, що стоїть на заваді повноцінній адаптації студентів – першокурсників постають почуття невпевненості й самотності.
Це засвідчує наявність перепон, що мають внутрішньо мотиваційну природу і ускладнюють якісну адаптацію першокурсників до структури навчання у ВНЗ.
Результати аналізу відповідей респондентів по шкалі оцінки самотності розташувались таким чином, що можна виділити три рівні інтенсивності переживання цього стану.
До І-го рівня (назвемо його критичним) відноситься 20 % першокурсників, які постійно і гостро переживають стан самотності.
До ІІ-го рівня, середнього, відносяться 61,4 % першокурсників, які часто відчувають виникаючий стан самотності.
До ІІІ рівня, адаптивного, відносяться 18,6 % першокурсників; вони відчувають стан самотності, який виникає рідко або взагалі не відчувають самотності.
Результати аналізу відповідей нашої вибірки по опитувальнику "Самотність" дозволяють говорити, що першокурсники відчувають стан самотності різної інтенсивності, причому, 20 % опитаних переживають самотність у достатньо сильному ступені вираження.
З метою оптимізації адаптаційного процесу, пропонуємо запровадження заходів соціально-психологічного характеру.
Основні заходи адаптаційної програми:
1. Проведення психологічних тренінгових занять з метою формування згуртованості і розвитку почуття довіри в студентських групах на початкових етапах її формування.
2. Діагностика ступеня адаптованості до вузівської системи навчання студентів перших курсів, виявлення основних труднощів в процесі адаптації.
3. Психологічна діагностика з метою виявлення індивідуально-особистісних характеристик студентів.
4. Навчання студентів прийомам зняття психологічної напруги в період екзаменаційної сесії, методам саморегуляції.
Висновки та перспективи подальших досліджень.
Таким чином, з метою прискорення і вдосконалення адаптації першокурсників до навчання у вузі необхідно створювати умови для пізнавально-інформаційного пристосування студентів до нового оточення, структурі вищої школи, змісту навчання в ній, її вимогам, своїх обов'язків; знайомити зі змістом професійної підготовки у вищому навчальному закладі для формування позитивного ставлення до обраної спеціальності;
сприяти процесам внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників і об'єднанню цих груп зі студентами інших курсів факультету та інституту; готувати студентів до нових форм і методів навчальної роботи у вищій школі.
Перспективи подальших досліджень вбачаємо у глибшому вивченні адаптаційних процесів першокурсників ВНЗ, а також осіб інших вікових та соціальних категорій.
Джерела та література:
- Алексеєвна Т.В. « Психологічні фактори та прояви процесу адаптації студентів до навчання у ВНЗ». Київ нац. Університет ім. Т. Шевченка- К., 2004.-20с.
- Войтович Н. П. Відмінності шкільного та студентського колективів як аспект проблеми адаптації першокурсників доумов ВНЗ: - Луцьк: держ. Ун-т Лесі Українки, 1999р
- Гапонова С.А. Особенности адаптации студентов вузов в процессе обучения / С.А. Га понова // Психологический журнал. - 1994. - №3. - С.9-12.
- Казміренко В.П. Програма дослідження психолого-соціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії / В.П. Казміренко // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №6. - С.76-78.
- Сиомичев А.В. Психологические особенности адаптации студентов в сфере познания и общения в вузе. - Л., 1987.
