Постановка проблеми та її значення. Сьогодні суспільство потребує всебічно розвинених фахівців, здатних до самостійної роботи. Тому, поряд із традиційними, необхідно активніще застосовувати інноваційні методи навчання та контролю знань. Тести, на нашу думку, є одним із універсальних інноваціних інструментів, які допомагають не тільки проконтролювати, а й засвоїти та систематизувати знання.
Мета дослідження: проаналізувати та здійснити класифікацію та систематизацію використання тестування у відповідності з завданням, яке стоїть в процесі підготовки спеціалістів.
Виклад основного матеріалу. Отримання знань - це складний і багатомірний процес. В результаті аналізу можна виділити декілька рівнів засвоєння знань[1]:
- понятійний (фактологічний) - це рівень відтворення окремих понять. Фактів без взаємозв'язку між ними, вміння визначати окремі елементи;
- репродуктивний - рівень розуміння основних елементів бази знань, вміння пояснити їх суть і призначення, розуміння взаємозв'язку між ними;
- алгоритмічно-дійовий (умовно-професійний) - рівень використання отриманих теоретичних знань для вирішення типових задач;
- творчій - рівень вміння творчо використовувати отримані знання для вирішення нестандартних задач.
Кожному рівню знань відповідають певні методичні підходи їх сприйняття та засвоєння. На першому та другому рівнях використовують лекційні заняття; самостійну роботу студентів з конспектами лекцій, підручниками, додатковою літературою, періодичними виданнями, мережою Internet; на третьому - використовують вирішення типових задач на практичних заняттях; на четвертому - вирішення ситуаційних задач та розглядання кейсів на практичних заняттях
Всі рівні засвоєння знань потребують їх контролю. Для контролю засвоєння теоретичного матеріалу доцільно використовувати тестові завдання. Тести - це система завдань специфічної форми, визначеного змісту, яка дозволяє якісно оцінити структуру і виміряти рівень засвоєних знань [2].
Застосування тестових завдань у навчальному процесі вирішує декілька задач:
- засвоєння та систематизації навчального матеріалу (так звані «навчальні тести»);
- використання тестів студентами для самоконтролю знань; - оцінювання викладачами рівня засвоєння теоретичних знань студентами протягом певного відрізку часу.
- використовуються в системі державної атестації відповідно до стандартів вищої освіти.
Перелічені задачі успішно вирішуються, якщо тести складено якісно. Підходи до їх складання багаточисленні. У цьому зв'язку доцільно класифікувати тести, що використовуються у практиці навчальних закладів.
Ми пропонуємо їх класіфікувати за ієрархічним методом, який передбачає угрупування об'єктів за однорідними признаками.
За формою можна виділити два основних типи тестів - це завдання відкритої та закритої форми.
Тестові завдання відкритої форми передбачають вільні відповіді тих, хто тестується. Це завдання без запропонованих варіантів відповідей. Завдання відкритого типу доцільно застосовувати для перевірки знань термінів, визначень, понять тощо.
Тестові завдання закритої форми можуть бути декількох типів. Їх можна розмежувати за принципом побудови тестів на: дихотомічні; з вибором відповіді; з визначення причинної залежності; відтворення вірної послідовності.
Дихотомічні тестові завдання містять твердження стосовно якого необхідно вирішити: правильне воно чи ні. Такі завдання передбачають наявність двох варіантів відповіді на завдання: "так" чи "ні", "вірно" чи "невірно".
Тестові завдання з вибором відповіді складаються із так званої основи (тестового завдання) і комплексу запропонованих відповідей (елементів відповіді). Основа містить запитання чи неповне твердження. У комплексі відповідей один чи декілька правильна.
Тести з вибором відповіді також складається з різних видів. їх можна розрізняти за принципом побудови елементів відповіді на тести: з простим множинним вибором; зі складним множинним вибором; за принципом сполучень; за принципом комуляції; з відновлення відповідності частин.
Тести з простим множинним вибором використовуються в ситуаціях, коли відповіді або рішення можуть бути тільки правильними або неправильними.
Тести зі складним множинним вибором використовують у тому випадку, коли на запропоноване запитання існує декілька правильних відповідей. У таких випадках тестується глибина знань розуміння різних аспектів явищ, процесів тощо.
У тестах за принципом сполучень запропоновані відповіді складаються з двох сполучень, серед яких одна з частин може бути неправильною. Таким чином серед кілька запропонованих відповідей правильною буде тільки та, в якій обидві частини містять вірні твердження.
У тестових завданнях за принципом комуляції одна з декількох відповідей має бути найбільш повною і вірною. Ці види тестів і використовують для перевірки повноти знань.
Тести з відновлення відповідності частин розробляються виходячи з встановлення відповідності частин завдання. Завдання крім запитальної частини та елементів відповіді включає інструкцію. Елементи відповіді подаються у вигляді двох чи більше колонок слів, фраз, графічних зображень, формул, цифрових позначень тощо.
Кожний елемент у відповідній колонці нумерується цифрою або літерою. Тому, хто тестується, необхідно визначити відповідність між елементами першої групи (знаки) та елементами другою групи (доповнення) таким чином, щоб встановлене поєднання правильно визначало їх взаємозв'язки та взаємовідношення відповідно до запитальної частини та інструкції.
Тестові завдання на визначення причинної залежності використовуються у тому випадку, коли необхідно перевірити розуміння певної причинної залежності між двома явищами.
Запитання складається так, що кожне з двох тверджень, пов'язаних сполучником "тому, що" являє собою повне, чітко виражене речення. Тому, хто тестується, спочатку необхідно визначити, вірне чи невірне кожне з двох тверджень окремо. Лише потім, якщо обидва твердження вірні, визначити, чи вірна причина залежності між ними. Таке завдання повинно містити інструкцію.
Тестові завдання на відтворення вірної послідовності. Такі тестові завдання вимагають переструктурування даних або елементів будь-якої комбінації. Воно містить інструкцію та групу елементів у вільному порядку, їх треба розмістити у послідовності відповідно до вимог інструкції.
Використання таких завдань доцільне у разі тестування умінь та знань правильної послідовності. Дій, алгоритмів діяльності. Технологічних прийомів тощо.
Форма подання тестових завдань повинна задовольняти певним рекомендаціям психологів[3]: тестові завдання повинні бути пронумеровані; запитальна частина тестового завдання виділяється від елементів відповіді двокрапкою; запитальна частина тестового завдання записується тільки у стверджувальній формі, стисло й чітко, уникаючи двозначності; при необхідності у тестове завдання вводиться текст інструкції, який повинен відрізнятися від основного тексту через інший шрифт або активний колір тощо.
Висновки. Отже, тести є одним із універсальних інноваціних інструментів, які допомагають не тільки об’єктивно оцінити, а й засвоїти та систематизувати знання. Тестування може проводитися в одній із вищезапропонованих форм в залежності від поставлених мети та завдань. В процесі підготовки тестового матеріалу необхідно дотримуватися певних правил та рекомендацій. Це дасть змогу сформувати якісний фонд тестових завдань, що в повному обсязі відповідає задачам, які сформульовані вище. Використання тестування у значній мірі сприяє суттєвій інтенсифікації навчального процесу та значно підвищує його якість.
Джерела та література:
- Бирка М.Ф. Практичне використання систем тестування учнів у навчальному процесі/ Бирка М.Ф// Профтехосвіта .- 2009.- №1.- С. 44-50.
- Загашев И. Нові педагогічні технології в шкільній бібліотеці. Лекція 3/Загашев И. // Бібліотека в школі: Газета Видавничого будинку "Перше вересня". - 2004. - № 19. - С. 53-56.
- Швидкий О.Тестовий контроль у навчальному процесі / Швидкий О.// Освіта. Технікуми, коледжі. – 2002. - №1. – C. 19-21.
