Стрімкий розвиток суспільства, переоцінка цінностей, події на Сході України, змушують людей задумуватися про своє місце у суспільстві. А ослаблення соціальних зв’язків, можливість активно жити, працювати, займатися творчістю без підтримки сім’ї та друзів, неминуче сприятимуть виникненню почуття самотності і пошуку виходу з нього. У зв’язку з цим важливого значення у суспільстві набуває інститут церкви та віра в Бога.
Юність – це завершальний етап формування особистості, етап самовизначення та вибору свого життєвого шляху. Важлива роль у цьому періоді життя відводиться мотивації як сукупності спонукальних чинників, що визначають активність особистості; усвідомлювані або не свідомі психологічні чинники, які спонукають її до здійснення до певних дій і визначають її спрямованість та мету. Перед молоддю постає необхідність самовизначення та вибір свого життєвого шляху. Основним новоутворенням у цьому віці є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності, налаштованість на побудову свого власного життя, розвиток самовизначення. Юнацький вік, за Е. Еріксоном будується навколо кризи ідентичності [3]. Поява терміну «ідентичність» пов’язана з іменами Е. Еріксона та Е. Фрома.
З. Фрейд у праці « Масова психологія і аналіз людського Я», використавши термін «ідентифікація» (ототожнення), означив найбільший вияв емоційного зв’язку з іншою особою. Особистісна ідентичність сприяє внутрішній узгодженості змісту «Я» його зовнішнім проявам (вчинкам), здійснює адаптацію «Я» до оточення, з метою задоволення базової потреби бути прийнятим і визнаним у ньому.
Один із перших дослідників ідентичності Е. Еріксон [3] наголошував, що ідентичність досягає цілісності, завершеності, кульмінації в своєму розвитку в пубертатний період, проте вона і надалі змінюється, набуває нових вимірів. Ідентичність можна сприймати як свідоме відчуття чи не свідоме прагнення до цілісності особистісного характеру, або розуміти як критерій синтезу його у своєму розвитку. Науковець виділяє кілька аспектів ідентичності:
- індивідуальність: усвідомлення відчуття особистісної унікальності існування;
- тотожність і цілісність: відчуття внутрішньої тотожності, неперервності між тим, якою людина була і ким вона прагне бути;
- відчуття злагодженості і сенсу життя;
- єдність і синтез: відчуття внутрішньої гармонії та єдності, синтез образів самого себе і дитячих ідентифікацій в осмислене ціле, яке зумовлює відчуття гармонії особистості [3].
Дж. Марсіа виділяє чотири стадії існування ідентичності:
- задана (неоплачена) ідентичність;
- розмита (невизначена) ідентичність;
- ідентифікаційний мораторій;
- досягнута ідентичність [5, 287].
Проходячи стадії, відбувається самоствердження, змінюється динаміка розвитку ідентичності, виборів, самовизначень. При цьому молодь прагне до гармонізації взаємин внутрішньої і зовнішньої перспективи, щоб усупереч різним позиціям ідентичності залишатись тією ж людиною, до неперервності процесу ідентифікації, формування індивідуальності.
Попри все, кожна молода людина прагне самовизначитися і самоствердитися (самоактуалізуватися, за А.Маслоу), а тому змушена виходити поза межі власного «Я» до інших, звертаючись до надособового. Таким надособовим є релігія, історія, цінності, походження, мова, традиції тощо. Таким чином, людині, щоб бути собою, необхідно ідентифікувати себе, безперечно, з родинною, територіальною, класовою, релігійною, родовою, гендерною, етнічною чи якоюсь іншою спільністю. Такі спільності стають для молоді орієнтацією у ставленні цілей та у визначені цінностей.
Для багатьох хлопців та дівчат віра в Бога церква та релігія є основним світоглядом. Невід’ємним атрибутом релігійного феномена виступає ідентичність, яка вписує віросповідну систему в загальну суспільну цілісність, виявляючи місце тієї чи іншої релігії в системі конфесійного поля. Важливо пам’ятати, що світогляд різнобічний. Він впливає на кожну сферу життя – від фінансів до моральності, від політики до мистецтва. Істинне християнство – це більше, ніж набір понять для використання в церкві. Християнство, викладене в Біблії, вже саме по собі є світоглядом. Біблія ніколи не проводить відмінності між «релігійним» і «світським» життям – існує тільки християнське життя. Та все ж у юнаків та дівчат існують різні вияви ідентифікації себе з релігією. Поєднання ідентичності і релігії актуалізує появу нового суспільного явища – релігійної ідентичності. Вона відрізняється від інших різновидів родового поняття ідентичності. Відмінності полягають у тому, що релігійна ідентичність дуальна за свою природою. Одні сприймають віру в Бога, ходіння до церкви не більше, ніж поверхневе служіння Богу без вникання в суть віри, лише виконання деяких обрядів задовольняють духовну сторону особистості [2].
Інша категорія віруючих глибоко замислюється та вникає у віру, своє життя та служіння Богу. Для них віра в Бога цілий сенс життя і релігія це те, без чого вони не уявляють свого життя. Їхній світогляд – це різнобічне розуміння світу з певної позиції. Християнський світогляд, відповідно, є різнобічним розумінням світу з християнської точки зору. Світогляд людини є її «великою картиною», гармонією всіх її понять про світ. Це спосіб розуміння реальності. Світогляд є основою для щоденних рішень і, таким чином, є надзвичайно важливим. За допомогою своєї ідентичності з релігією молодь усвідомлює весь сенс життя, замислюються над кінцем життя і дуже часто обмежують себе у різних тілесних, плотських потягах, усвідомлюючи наслідки і відповідальність за вчинки. Релігія надає людині психологічну рівновагу, тому з давніх часів людина підкріплює свої дії відповідними заходами релігійного характеру. Саме віра в Бога надає людині почуття безпеки, сприяючи реалізації її намірів. Тому віра не може бути холодним визнанням усіх тих надприродних істин [4]. Віра в Бога повинна мати свій відголосок в серці людини, вона має пронизувати всю душу людини, пробуджувати в її серці любов до Бога і до ближніх, а також укріплювати волю її для рішучого і неухильного виконання всіх християнських обов’язків.
Висновки. Згідно із сучасним теоретичним дослідженням, ідентичність – структура, яка змінюється, розвивається впродовж усього життя, проходить через подолання криз, може змінюватися в прогресивному або регресивному напрямках.
Кожна форма релігійності є сумою цінностей діяльності, які дають орієнтацію віруючим. Оскільки віруючі однієї релігійної групи орієнтуються на одні й ті самі цінності, то релігійна ідентичність отримує особливий статус у системі формування ідентичності.
Релігійні чинники у сучасному суспільстві займають вагоме місце у житті молоді. Доведено, що релігійна ідентичність впливає на особистість, її поведінку, її емоційний стан та входження у суспільство.
Існує перспектива подальшого вивчення особливостей релігійної ідентичності сучасної молоді, зокрема, дослідження та порівняння їхньої приналежності до певної конфесії та ідентифікацію себе з нею.
Джерела та література:
- Бричка А. Тенденції формування релігійної ідентичності особистості на сучасному етапі / А. Бричка // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Культурологія. – 2017. – Вип. 18. – С. 217-218. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoakl_2017_18_50
- Галяра Я. Дуальність релігійної ідентичності / Я. Галяра // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Культурологія. – 2010. – Вип. 5. – С. 530-532. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoakl_2010_5_70
- Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1996. – 344 с.
- Шевченко С. Релігійна ідентичність людини в сучасних умовах: рефлексії над ціннісними пріоритетами екзистенціальної теології Дж. Макуорі / С. Шевченко // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Культурологія. – 2011. – Вип. 7. - С. 290-293. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoakl_2011_7_43
- Хьелл Л. Теория личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – СПб. : Питер Пресс, 1997. – 606 с.
