ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ПРОКРАСТИНАЦІЇ У СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

Постановка наукової проблеми та її значення. Життя сучасного студента наповнене різними справами, навчальними завданнями, виконання яких потребує дотримання певних  строків, що зумовлені часовими межами. Сучасна молодь будує плани, визначає та встановлює цілі, досягнення яких вимагає не тільки багато часу, а й власної самоорганізації та самодисципліни. Серед студентів є досить поширеною звичка відкладати справи «на потім». Щоб навчити студента не відкладати справи «на потім», що дає змогу зберегти своє здоров’я та уникнути перевантажень фізичних та емоційних, потрібно навчитися раціонально організовувати і планувати свою діяльність у часі. В ситуаціях постійної напруги,  коли навчальних завдань досить багато, а час на їх виконання обмежений, виникає загроза відкладати деякі справи на потім, на завтра, що в решті-решт призводить до виконання їх в останній момент у суворому дефіциті часу, що позначається не тільки на навчальній успішності студента, а й на його психофізіологічному стані. Явище відкладання справ «на потім», «на завтра» вченими визначається як феномен прокрастинації. У психологічній літературі під цим терміном розуміють свідоме відкладання, відтермінування суб’єктом намічених дій, завдань, незважаючи на негативні наслідки такої поведінки.

Об’єкт дослідження : феномен прокрастинації.

Предмет дослідження : психологічні особливості прояву прокрастинації у студентів.

База дослідження: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, факультет психології та соціології. Вибірка становить 30 студентів другого курсу спеціальності «Психологія».

Методи та методики дослідження: теоретичні (аналіз на підставі вивчення наукової літератури: порівняння, абстрагування, систематизація та узагальнення одержаної наукової інформації; емпіричні (психодіагностичні методики: «Шкала академічної прокрастинації» К. Лея, «Незакінчені речення» в модифікації Д. Богданової та С. Посохової); методи математичної статистики (описова статистика, знаходження середніх величин).

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів дослідження. За допомогою методики «Шкала академічної прокрастинації»  К. Лея, маємо змогу виявити рівень прояву прокрастинації у студентів.

Результати проведеного емпіричного дослідження представлені на рис.1.

Рис 1. Відсотковий розподіл студентів за методикою «Шкала академічної прокрастинації» К. Лея

Виходячи з отриманих результатів, представлених на Рис.1, можна зробити висновок: 33% вибірки студентів властивий середній рівень прояву прокрастинації, 67% студентів мають високий рівень прокрастинації, низького рівня прокрастинації виявлено не було.

Таким чином, можемо констатувати, що у більшості студентів переважає високий рівень прокрастинації. Це означає, що прокрастинація є для них нормальним робочим станом, в якому вони проводять значну частину часу. Такі студенти відкладають все важливе «на потім», а коли виявляється, що всі терміни вже минули, або просто відмовляються від запланованого, або намагаються зробити все відкладене за нереально короткий проміжок часу. В результаті справи не виконуються або виконуються неякісно, з запізненням і не в повному обсязі, що призводить до відповідних негативних ефектів у вигляді неприємностей у навчанні.

Результати методики «Незакінчені речення» в модифікації Д. Богданової та С. Посохової наведені у Таблиці 1.

Таблиця 1

Результати за методикою «Незакінчені речення» в модифікації Д. Богданової та С. Посохової

Інтерпретація результатів показала, що більшість досліджуваних нашої вибірки причиною своєї ліні вважають особливості стану (втома, бажання відпочити, сонливість, відсутність настрою тощо). Дехто з респондентів стверджують, що причиною є відсутність інтересу та дефіцит можливостей («я хочу гуляти», «мені це не подобається» тощо).

Таким чином, отримані дані свідчать про необхідність розробки та проведення програми профілактики та корекції прояву ліні та прокрастинації, що дасть змогу сучасним студентам зберегти своє здоров’я, навчитись уникнути фізичних та емоційних перевантажень, раціонально організовувати і планувати свою діяльність у часі.

Висновки. Проведений теоретико-методологічний аналіз досліджень феномену прокрастинації дає підстави стверджувати, що під цим терміном розуміють свідоме відкладання, відтермінування суб’єктом намічених дій, завдань, незважаючи на негативні наслідки такої поведінки.

Емпірично з’ясовано, що високий рівень прокрастинації притаманний 67% студентів, 33% студентів мають середній рівень прояву означеної психологічної якості (за методикою «Шкала академічної прокрастинації» К. Лея). Згідно результатів дослідження за методикою «Незакінчені речення» в модифікації Д. Богданової та С. Посохової більшість досліджуаних причиною своєї ліні вважають особливості стану (втома, бажання відпочити, сонливість, відсутність настрою тощо).

Перспектива подальших досліджень визначається можливістю удосконалення теоретико-методологічних конструктів вивчення феномену прокрастинації та необхідністю розробки та проведення програми профілактики та корекції прояву ліні та прокрастинації.

Джерела та література:

1. Быкова Д. В. Прокрастинация как проявление эмоционально-ориентированного и ориентированного на избегание стилей копинга / Д. В. Быкова // Психология  совладающего  поведения  : материалы II Междунар. науч.-практ. конф., Кострома, 23–25 сент. 2010 г. В 2 т. Т. 1 / отв. ред. : Т. Л. Крюкова, М. В. Сапоровская, С. А. Хазова. – Кострома : КГУ им. Н. А. Некрасова, 2010. – С. 194-196.
2. Варваричева В. И. Психологические механизмы феномена лени / В. И. Варваричева // Вопросы психологии. – 2010. – №3. – С.121-131.
3. Варваричева В. И. Феномен прокрастинации : проблемы и перспективы исследования // В. И. Варваричева // Вопросы психологии. – 2010. – №3. – С. 121-132.
4. Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень / Е. П. Ильин. – М. : Питер. 2011 – 224с.