Постановка проблеми. Сім’я із неповносправною дитиною – це сім’я з особливим статусом, особливості та проблеми якої визначаються закритістю сім’ї для зовнішнього світу, дефіцитом спілкування, частою відсутністю працевлаштування матері, але головне – подоланням низки труднощів, які випадають на долю жінки при вихованні дитини із обмеженими можливостями.
Мета статті полягає у теоретичному аналізі психологічних розвідок життєвих труднощів жінок, що виховують неповносправних дітей.
Виклад основного матеріалу. Основою тих або інших проблем розвитку неповносправної дитини є порушення нервової системи або певного аналізатора, внаслідок чого виникають нетипова (атипова) будова і діяльність органів або всього організму. Порушення можуть виникнути на будь-якому етапі розвитку (внутрішньоутробному, післяпологовому, в наслідок дії спадкових факторів). Залежно від причин виникнення порушень їх поділяють на вроджені і набуті.
Головною ланкою в системі задоволення потреб, виховання, навчання, соціалізації дітей з обмеженими можливостями є сім’я. Однак життєва ситуація такої сім’ї вимагає створення особливого оточення, необхідного її членам для виконання своїх функцій. Поява дитини з інвалідністю в сім’ї висуває перед батьками такої дитини необхідність перш за все налагодження контактів із різними установами, організаціями і службами, аби навчитися, насамперед, взаємодіяти з дитиною, сприяти її навчанню та розвитку.
Під час дорослішання дитини проблем не стає менше. Так Н. Дементьєва наголошує, якщо проблеми батьків такої дитини у дошкільному віці пов’язані із забезпеченням загального догляду за нею, її поведінкою, сном, ходою, то далі, з віком у повному обсязі постають проблеми майбутнього дитини, її професійного визначення та взаємин з оточуючими [1].
Дитина з інвалідністю може впливати на якість подружніх стосунків і навіть стати причиною розлучення батьків. Зокрема В. Целуйко зазначає, що неповні материнські сім’ї складають найбільший відсоток серед сімей з дітьми з обмеженими можливостями: у 15% батьків сталося розлучення з причини народження дитини з інвалідністю, мати не має перспективи повторного заміжжя. Тому догляд за дитиною лягає на матір. Як правило, вона втрачає роботу або змушена працювати вночі. Догляд за дитиною займає весь її час, різко звужується коло спілкування. Якщо лікування і реабілітація безперспективні, то постійна тривога, психоемоційне напруження можуть призвести матір до стану депресії [4].
Наявність дитини з інвалідністю може негативно позначатися й на інших дітях в сім’ї. На це звертає увагу дослідниця Л. Шипицина. Їм менше приділяється уваги з боку матері, через недогляд батьків вони гірше вчаться, частіше хворіють. Не всі діти в змозі правильно оцінити і зрозуміти увагу батьків до хворої дитини, їхню постійну втому, пригнічений стан, постійно тривожний сімейний клімат [2].
А. Аносова, О. Безпалько, Т. Цюман виділяють такі проблеми і труднощі матерів дітей з інвалідністю [3]:
- Фінансово-економічні: низька матеріальна забезпеченість, труднощі в реалізації гарантованих пільг. Погіршують ситуацію випадки розлучення батьків у перші роки після народження дитини. Зазвичай, мати не в змозі працювати, тому що дитина потребує постійного догляду. Проблема підсилюється постійним браком коштів для придбання необхідного харчування, медпрепаратів, технічних засобів компенсації порушень тощо.
- Психологічні, а саме: постійне психічне та нервове перевантаження, нерозуміння та упереджене ставлення з боку соціального оточення, відчуття покинутості, самотності. Поява у родині дитини з особливими потребами здебільшого має помітні наслідки для психологічного здоров’я сім’ї, часто спостерігається емоційне відторгнення такої дитини, гіперопіка, надмірне акцентування на розладах тощо.
- Медичні, які визначають комплекс проблем, пов’язаних з лікуванням, здійсненням корекції компенсаторних функцій, а також отриманням технічних засобів реабілітації, задоволенням потреб у контролі стану здоров’я дитини.
- Недостатній розвиток і недоступність технологій ранньої діагностики, корекції, реабілітації, прогнозування медичних наслідків інвалідності, невисокий рівень забезпечення безкоштовними медичними послугами і ліками, нестача кваліфікованих спеціалістів.
- Ризик інституалізації. У разі народження дитини з інвалідністю батьки стикаються з низкою проблем і труднощів, залишаючись при цьому безпорадними. Відсутність системи раннього втручання, реагування на ситуацію в інтересах дитини і сім’ї призводить до негативних наслідків – зокрема, відмови матері від немовляти.
- Проблема інформаційного забезпечення. Нестача інформації стосовно особливостей дитини, можливостей корекції та лікування, особливостей виховання, прав на соціальну допомогу, пільги, відповідних закладів освіти, наявних державних і недержавних громадських організацій. З часом зростають потреби в інформації про спеціалізовану (відповідно до виду захворювання) медичну, соціальну, освітню та правову допомогу.
- Неприйняття людей з інвалідністю повноцінними членами суспільства. Ситуацію ускладнює психологічне та моральне перевантаження батьків, їх виражена тривога і неспокій, викликані інвалідністю дитини. Часто у такої сім’ї порушується взаємодія із соціальним оточенням, коло спілкування становлять близькі родичі, спеціалісти.
- Недоступність певних об’єктів, споруд та проблеми транспортного забезпечення.
Висновки. Народження дитини з інвалідністю створює цілу низку життєвих труднощів і проблем, які потребують подальшого вирішеня її батьками, особливо матір’ю. Насамперед – налагодження контактів з різними соціальними організаціями, установами і службами для забезпечення потреб самої дитини, а також сім’ї, в якій вона виховується. Більша частина дітей з обмеженими можливостями виховується у неповній сім’ї, що пов’язано із тим, що батько покидає сім’ю. У таких випадках матері стикаються із матеріально-побутовими, фінансовими, житловими, психологічними проблемами та труднощами інформаційного забезпечення. Хвора дитина є постійним стресовим фактором для матері. Матері стикаються з емоційними перевантаженнями, які викликають певні зміни в їх поведінці і здоров'ї, що відбивається на дитині. Виходить замкнуте коло: хвороба, інвалідність дитини викликає стрес у матері, а наслідки стресу посилюють хворобу дитини.
Зважаючи на це, надзвичайно важливим постає питання адаптації матерів дітей з інвалідністю до життєвих обставин, що травмують, та переосмислення своєї життєвої ситуації. Це передбачає використання активних, спрямованих на мобілізацію психічних ресурсів варіантів копінг-поведінки та позитивне переосмислення стресової ситуації, що викликана важкими життєвими обставинами.
Джерела та література:
- Дементьева Н. Ф. Роль семьи в воспитании и обучении детей с особыми нуждами / Н. Ф. Дементьева. – Москва : Просвещение, 1996. – 370 с.
- Дети социального риска и их воспитание : учеб.-метод. пособие / под науч. ред. Л. М. Шипициной. – Санкт-Петербург : Речь, 2003. – 144с.
- Соціальна робота з вразливими сім’ями та дітьми: посіб. у 2-х ч.; Ч. 2 : Соціальна робота з вразливими сім’ями та дітьми / А. В. Аносова, О. В. Безпалько, Т. П. Цюман та ін. / за заг. ред. : Т. В. Журавель, З. П. Кияниці. – Київ : ОБНОВА КОМПАНІ, 2017. – 352 с.
- Целуйко В. М. Неполная семья / В. М. Целуйко. – Волгоград : Перемена, 2000. – 124 с.
