Шановний користувач порталу!
Для вашої зручності ми запустили нову систему відображення формул в тексті. Дана система використовує найновіші технології. Якщо у вас виникли проблеми з відображенням формул спробуйте оновити свій веб-браузер до останньої версії. Або скористайтесь іншим браузером.

Команда проекту INFORUM.IN.UA пропонує використовувати для роботи з порталом браузер Mozilla Firefox.
Ми постійно вдосконалюємось та докладаємо максимум зусиль для Вашої комфортної роботи. Якщо у Вас є побажання чи ідеї з покращення роботи порталу напишіть нам.

ПСИХОЛОГІЧНА ЗНЕВАГА ТА ПСИХОЛОГІЧНЕ ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ ЯК КОМПОНЕНТ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИН

Вічалковська Наталія
кандидат психологічних наук, доцент, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Постановка наукової проблеми та її значення. Серед існуючих видів насильства, психологічна зневага та психологічне жорстоке поводження, на наш погляд є одними з найпоширеніших. Психологічна зневага – це послідовна нездатність батьків або особи, яка здійснює догляд, забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу і прихильність.

Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. Психологічне жорстоке поводження – хронічні патерни поведінки, такі, як приниження, образа, знущання і висміювання дитини. У зв'язку зі скритністю, латентністю явища насильства під час діагностики доводиться мати справу з великою кількістю симптомів і поведінкових індикаторів [2]. Дитина має замкнену поведінку, відчужена, тривожна, дратівлива, з низькою самооцінкою та іншими проявами насильства.

Зважаючи на соціальні статуси дитини та батьків, психологічне насильство (а саме психологічне жорстоке поводження чи психологічна зневага) доцільніше розглядати в системі сімейного виховання, зважаючи на особливості взаємодії дитини та батьків. Психологічне насильство має внутрішню логіку, вибудовану дорослим. Так, якщо педагогічне зауваження з'являється як негайна реакція на негайну подію, то насильство прораховується і з самого початку є жорстокою стратегією методичного заподіяння дитині психологічних та емоційних страждань.

Крім свідомого, цілеспрямованого виховання, здійснюваного батьками, на дитину впливають вся сімейна атмосфера, сімейні умови: соціальне становище, рід занять, матеріальний рівень, рівень освіти, ціннісні орієнтації членів сім'ї. Тому будь-яка деформація сім'ї батьків призводить до негативних наслідків у розвитку особистості дитини.

А.А. Реан виділив два типи деформації сім'ї [3]:

  1. Структурна деформація сім'ї – це порушення її структурної цілісності, пов'язане найчастіше з відсутністю одного з батьків.
  2. Психологічна деформація сім'ї пов'язана з порушенням системи міжособистісних відносин, переважанням негативних цінностей, асоціальних установок, тощо.

Як структурна, так і психологічна деформація сім'ї роблять значний вплив на формування особистості дитини.

Будь-яке насильство, не тільки сімейне, характеризується тим, що воно спрямоване, в першу чергу, на придушення індивідуальної волі людини (особистості), можливості самостійно приймати рішення.

Аналіз психологічної літератури дозволив встановити, що психологічне насильство в сім‘ї по відношенню до дітей обумовлюється рядом факторів, однак одним з найвагоміших є владна позиція одного із членів родини. Слід також підкреслити, що застосування психологічного насильства по відношенню дітей відображається у особливостях сімейної взаємодії батьків та дитини, а саме стилем виховання та дитячо-батьківськими відносинами.

Е.О. Смирнова та М.В. Бикова у своїх дослідженнях в якості основних факторів сімейного виховання виділяють наступні [1]:

-     емоційне ставлення, любов, прийняття;

-     особливості вимог і контролю.

Е. Фромм виділив якісну відмінність між материнським і батьківським ставленням до дитини за ознаками умовність – безумовність та контрольованість – неконтрольованість. Материнська любов безумовна, дана від народження, але непідвладна контролю з боку дитини, її неможливо завоювати. Батьківська любов обумовлена тим, чи виправдовує дитина його очікування, наскільки вона керована (її можна заслужити, домогтися власною активністю дитини) [2]. Таким чином, можна говорити про різні орієнтації спрямованості психологічного насильства над дітьми у повних (жорстоке поводження) та неповних (домінуюча гіперпротекція) сім‘ях: у першому випадку діти страждають від відсутності батьківської любові, у другому – від її надлишку.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Узагальнюючи вище зазначене, слід підкреслити, що підвищений інтерес до психологічного насильства пов'язаний ще й з тим, що зараз робляться спроби сформулювати деякі об'єктивні критерії, які дозволили б на офіційному рівні перешкоджати порушенню прав дітей.

 

Джерела та література:

  1. Козлова Г.Л., Мирейчик Л.Н., Пряхина М.В. Насилие над детьми. Его виды и возможности предупреждения. Мн., 2003. 76 с.
  2. Насилие в отношении женщин и детей: анализ проблемы и пути ее решения в Республике Беларусь / Сост. И. Чуткова, С. Бурова, Э. Капитонова. Минск, 2003. 166 с.
  3. Руководство по предотвращению насилия над детьми / Под ред. Н.К.Асановой.-М.: Владос, 1997. – 321 с.
  4. Сафонова Т.Я., Цимбал Є.І. Жорстоке поводження з дітьми – М.: Психологія та педагогіка, 1993. – 158.
Коментарі до статті:
© inforum.in.ua, 2014 - 2024
Розробка : Limpopo Web Agency
+38 (068) 322 72 67
+38 (093) 391 11 36
43020, УКРАЇНА,
Волинська обл., м. Луцьк,
вул. Електроапаратна, 3 / 336
inforum.in.ua@ukr.net