Постановка наукової проблеми та її значення. Сьогоднішнє суспільство, для якого характерні стрімкі соціальні, економічні та політичні зміни, розвиток сучасних засобів комунікації, удосконалених технологій, пред’являє до своїх членів особливі завищені вимоги, серед яких важливе місце займає особистісна зрілість. Суспільству потрібні зрілі особистості, орієнтовані на досягнення досконалого успіху і бездоганного ідеалу у всіх сферах суспільної життєдіяльності, громадяни, які є суб’єктами свого життя, автономні і вільні особистості, які вміють організовувати своє життя.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен зрілості досить вивчений і являє собою міждисциплінарний предмет наукових досліджень: психології, біології, медицини, соціології, філософії та інших наук про людину. У психології дослідження феномену зрілої особистості почали проводитися порівняно недавно, разом з тим на сьогоднішній день в психологічній літературі дане явище представлено багатьма вітчизняними і зарубіжними авторами. У вітчизняній психології вивчення зрілої особистості представлено в роботах Л.С. Виготсткого, Б.Г. Ананьєва, К.А. Абульханова-Славської, А.Г. Асмолова, С.Л. Рубінштейна. У роботах даних авторів зрілість пов’язується з настанням дорослості, де вона розглядається як етап розвитку особистості. Кожен автор в рамках своєї роботи описує зрілу особистість через притаманні їй основні характеристики. Так, Б.Г. Ананьєв і С.Л. Рубінштейн пишуть про відповідальність, активну участь в житті суспільства, К.А. Абульханова-Славська говорить про організацію та регулювання зрілою особистістю свого життєвого шляху. А.Г. Асмолов підкреслює, що формування якостей зрілої особистості активно здійснюється в підлітковому віці. Саме в цей час закладаються психологічні передумови, які будуть служити орієнтиром подальшого розвитку зрілості людини [2, 3].
Метою дослідження є теоретичний аналіз психологічних особливостей зрілої особистості.
Виклад основного матеріалу та результатів дослідження. Термін «зріла особистість» в психологічну науку був введений А. Адлером і позначений як особистість, яка «вселяє задоволення і надію, а не страх і розчарування», що має своїми основ ними рисами альтруїзм, людяність, прагнення до співпраці, почуття власної гідності і творче начало [1; 2; 5].
В рамках психоаналітичної теорії (З. Фрейд, К. Г. Юнг, Е. Еріксон) поняття зрілої особистості розглядали як кінцеву мета психоаналітичного лікування, а уявлення про зрілу особистість зводилися до розуміння дорослої людини [4, 5, 6]. Зрілу особистість З. Фрейд характеризує як особистість, якій притаманні активність у вирішенні життєвих проблем і здатність прикладати зусилля, вміння працювати, вміння відкладати задоволення, відповідальність в соціальних і сексуальних відносинах і турбота про інших людей. К. Г. Юнг пов’язує досягнення зрілості з прийняттям індивідом на себе відповідальності, перш за все, за свої проекції, їх усвідомлення і подальшу асиміляцію. Зріла особистість, за Е. Еріксоном, – це синхронна організація всіх стадій розвитку людського життя. Вона являє собою продукт як внутрішніх, так і суспільних факторів. У своїх дослідженнях він розглядає зрілу особистість, яка намагається знайти витоки її організації, будови та функціонування на попередніх стадіях розвитку суспільства [5; 6]. Основний акцент в дослідженні зрілої особистості ставився на управлінні особистістю своїх потреб, відкладання їх задоволення без фрустрованості особистості.
В рамках гуманістичної психології А. Маслоу і Г. Олпорт зробили опис зрілої особистості через загальновідомі характеристики зрілості, описані в психологічній літературі. Вони вбачали у зрілій особистості, автономну особистість, здатну керувати власним життям і життєвими виборами, нести відповіда льність за прийняті рішення; яка прагне до задоволення своєї потреби в самоактуалізації, яка для зрілої особистості є рушійною силою її розвитку [5].
У екзистенціальній психології (Е. Фромм, В. Франкл) підкреслюються якості зрілої людини і унікальність її особистого досвіду. За Е. Фроммом, турбота, відповідальність, повага і знання – це сукупність якостей зрілої людини. В. Франкл також приділяє відповідальності значне місце у своїй концепції і стверджує, що саме у відповідальності перед життям укладена сама сутність людського існування. Очевидно, що з відповідальністю пов’язана не тільки сутність буття зрілої особистості, але також успішність і способи її само актуалізації [4; 5].
Представники вітчизняної психології зрілу особистість визначають як особистість, що володіє рядом складних інтеграційних властивостей, таких як розвинене почуття відповідальності, здатність до активної участі в житті суспільства, самореалізації, ефективному використанню своїх знань і здібностей, конструктивному вирішенню різних життєвих проблем [1, 5]. Така особистість здатна регулювати і організовувати свій життєвий шлях згідно зі своїми цілям і цінностям, керувати своєю поведінкою. Отже, при описі зрілої особистості в рамках вітчизняної психології акцент ставиться на описі її ціннісно-мотиваційної та емоційно-вольової сфер.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, на підставі проаналізованих психологічних теорій можна зробити висновок про те, що зріла особистість виступає каталізатором відповідальності, самореалізації, ефективного існування. Автори психологічних теорій сходяться на тому, що зріла особистість – це психічно здорова особистість, яка вміє організовувати і управляти власним життям, життєвими виборами, своєю поведінкою, самостійно приймає рішення і несе відповідальність за них. Наявні визначення зрілості особистості зводяться до опису соціально бажаних якостей і властивостей особистості. Отже, зріла особистість – це стійкий комплекс рис особистості, що визначають її ефективний розвиток і становлення в житті. Зріла особистість є повноцінним суб’єктом своєї діяльності.
Джерела та література:
- Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Альфред Адлер ; [пер. с англ. А. Боковикова]. – М. : Академ. Проект, 2007. – 240 с.
- Кихтюк О. В. Цінність феномену толерантності у формуванні особистості / О. В. Кихтюк // Психологічні перспективи. Випуск 11 / Луцьк. : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. – Т. 1. – C. 136 – 145.
- Максимова В. Н. Зрелость как акмеологический критерий развития растущего человека // Мир психологии. – 2002. – No 3. – С. 239–245.
- Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Эрих Фромм; [пер. с нем. Э. М. Телятникова] – М. : ООО «Издательство АСТ-ЛТД», 1998. — 672 с.
- Хьелл Л. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – [3-е изд]. – СПб. : Питер, 2004. – 607 с.
- Юнг К. Г. Психологические типы / Карл Густав Юнг – М. : АСТ : ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 766 с.
