Постановка проблеми та її значення. Трансформація соціуму в умовах нових політично-соціальних змін призводить до заміни морально-етичних установок гендерних ролей. Як правило, при таких видозмінах виникають внутрішні конфлікти у формуванні свого реального-Я жінки, як особистості та індивіда. Самоакцептація особистості є однією з важливих складових функціонування здорового «Я» в умовах сьогодення.
Аналіз останніх досліджень з цієї проблеми. Про становлення самосвідомості в контексті гендерної ідентичності згадували в своїх працях С. Бем, Ш. Штерн, І. Кон, Дж. Мані, М. Мушкевич та інші. Вперше, на початку ХХ ст. в США, спробували фундаментально дослідити феномен самоакцептації А. Рое та М. Сігельман. Самоакцептація жінок як один із компонентів самопізнання вивчалася в роботах М. Алєксєєвої, О. Насонової, А. Рое, A. Kolodziej, M. Jacunska [1,2,7,8,9]. Вивченням факторів виникнення та становлення фемінніної самоакцептації займається Д. Гошовська [4,5].
Мета дослідження полягає в теоретичному вивченні психологічних особливостей формування та становлення фемінінної самоакцептації.
Виклад основного матеріалу. Самоакцептація – це різностороннє самопізнання і самовизнання, що мають різні форми психологічного вияву. До емоційної форми вияву належать: самопочуття, самолюбство, гордість, почуття власної гідності та ін.
Самоакцептація посідає одне з найважливіших місць в контексті самосприймання та самоприйняття особистості. Вперше, на початку ХХ ст. в США, спробували фундаментально дослідити феномен самоакцептації А. Рое та М. Сігельман. Вони зазначали, що на самосприйняття впливають батьківські референтні установки стосовно акцептації (любов – випадковість), уникнення (нехтування – занедбаність) та емоційна концентрація (опіка – надмірна вимогливість) [8].
Дана тема яскраво досліджена в польській психологічній літературі. Зокрема в дослідженнях A. Kolodziej, де розглядається самоприймання в руслі акцептації батька та матері, а також власної акцептації дитини. При цьому позитивні установки батьків є підґрунтям для позитивного формування самоакцептації у дитини, а відповідно негативні установки спрямовані на уникнення власного «Я» у дитини [7].
Інша польська вчена M. Yurda відзначає, що на самосвідомість дівчат- підлітків впливає багато соціогенних гальмівних детермінант, зокрема батьківська депривація. До таких депривованих структур належать: недостатня кількість батьківських орієнтирів, нестача інтимно-особистісного спілкування з батьком та матір’ю, або повна відсутність батьківської акцептації [9].
Тому зрозумілим є те, що феномен самоакцептації гостро постає саме у дитячому віці, проте піком можна вважати підлітковий вік. Саме у віці 11-16 років формуються установки власного Я, які тим чи іншим чином впливають на формування та становлення статево-генденої ідентичності. Однією із важливих онтогенетичних особливостей є самоакцептація дівчини-підлітка.
Вітчизняна психологічна наука також має певне наукове надбання у вивчені даної теми. А. Алексєєва трактує самоакцептацію, як позитивне настановлення на себе, що формується під впливом акцептуючих настанов щодо індивіда у процесі його соціалізації [1,2]. Разом із О. Насоновою дослідниці стверджують, що рівень самоакцептації проявляються у задоволені та впевненості у собі, своїй діяльності та взаємостосунках з іншими людьми [2].
С. Павличко зазначає, що самоприйняття жінки є основою її фемінінного самоототожнення у розвитку власної Я-концепції [6]. Т. Говорун визначає, що саме у контексті вивчення соціалізації одним із основних факторів виступає Я-концепція фемінінного [3].
Не дивним є той факт, що будь-яка поведінкова діяльність підлітка, яка спрямована на самоприйняття, містить в собі опосередкований ситуативний характер. При цьому важливу роль відіграють оцінки і ставлення з боку інших (батьки, друзі).
В дослідженнях Д. Гошовської зазначено, що формування самоакцептації у дівчат-підлітків зумовлене різнотипною природою та специфікою сімейного виховання та навчання у закладах певного типу. Дослідниця зазначає, що психогенна та соціогенна природа по-різному впливають на самоототожнення дівчат, на задоволеність станом свого здоров’я, своєю зовнішністю, своїм характером та, навіть, своїм іменем. Дівчатам притаманне абсолютне засвоєння зовнішніх установок і норм, що позначається на їхньому особистісному розвитку та підсилює відчуття самотності, відчаю, невпевненості та призводить до розгалуженості самоприйняття. При цьому визначальним є те, що під впливом соціогенної природи формування, акцептація проходить крізь призму психогенних аспектів: навички, звички, установки, інтереси, цінності та ін. Д. Гошовська зазначає, що до соціогенної природи походження феномену самоакцептації також належить тип навчально-виховного закладу, а не лише внутрішньо-сімейне сприйняття батьківських установок [4,5].
Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, після здійснення теоретичного аналізу наявної дослідної бази, важливе місце займає Я-концепція у становленні фемінінної самоакцептації у жінок. Можна зазначити, що факторами, які впливають на формування та утвердження самоакцептації у дівчат та, в подальшому, у жінок є психогенні та соціогенні чинники.
Перспективи нашого дослідження включають емпіричне вивчення основних впливів соціогенних чинників, а саме вплив структур освітнього навчального закладу на формування фемінінної самоакцептації.
Джерела та література:
- Алексєєва М. І. Взаємодія батьків і дітей як фактор соціалізації підростаючої особистості / М. І. Алексєєва // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність : тези Міжнар. наук. конф. (9−11 черв. 1992 р.). – К. : [б. в.], 1992. – Т. 1. – С. 196−197.
- Алексєєва М. І. Внутрішньосімейна взаємодія та самоакцептація підлітків / М. І. Алексєєва, О. Б. Насонова // Психологія : наук.-метод. зб. – К. : Освіта, 1993. – Вип.40. – С. 63−73.
- Говорун Т. В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я-концепції: автореф. дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.07 / Говорун Т. В. – Київ, 2002. – 35 с.
- Гошовська Д. Психологічна специфіка фемінінної самоакцептації дівчаток-підлітків із міської та сільської загальноосвітніх шкіл, регіональної гімназії та школи-інтернату / Д. Гошовська // Психогенеза особистості: норма і девіація / за ред. : Я. О. Гошовського, Н. К. Вічалковської, О. Є. Іванашко ; Схівдноєвропейський нац. ун-т імені Лесі Українки. – Луцьк, 2012. – С. 100-106.
- Гошовська Д. Роль зовнішності у самоприйнятті дівчаток підліткового віку / Д. Гошовська // Актуальні проблеми психології : зб. наук. ст. / [гол. ред. Ж.П. Вірна] ; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. – Луцьк, 2014. – С. 51-60.
- Павличко С. Фемінізм / С. Павличко. – Київ : Основи, 2002. – 322 с.
- Kolodziej A. Poziom samoakceptacji a spostrzeganie postaw rodzicielskich / A. Kolodziej // Psychologia Wychowawcza. – 1974. – № 2. – S. 220−225.
- Roe A. A parent-child Relations questionnaire / A. Roe, M. Siegelman // Child Development. – 1963. – Vol. 34. – № 2. – P. 355−369.
- Yurga M. Z badan nad rozwojem osobowosci dorastajacych wychowanek panstwowych domow dziecka / M. Yurga // Psychologia Wychowawcza. – 1975. – № 5. – S. 713−718.
